Справа № 520/3947/17
Провадження № 2/520/7195/17
29.11.2017 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Васильків О.В.
секретар судового засідання - Дідур Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м ОСОБА_1 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Одеська міська рада, Управління державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, про знесення за власний рахунок самовільно збудованого об'єкту нерухомості, суд, -
03.04.2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить зобов'язати ОСОБА_3 за власний рахунок знести самовільно добудовані приміщення: «3-3» - житлова кімната, площею 26,6 кв.м., «3-4» - коридор, площею 15,0 кв.м., «3-5» - кухня, площею 21,2 кв.м., «3-6» - санвузол, площею 5,4 кв.м., «3-7» - житлова кімната, площею 26,6 кв.м., «3-8» - коридор, площею 15,0 кв.м., «3-9» - кабінет, площею 17,8 кв.м., «3-10» - санвузол, площею 4,1 кв.м., загальною площею 131,7 кв.м., жилою площею 71,0 кв.м., у споруді під літ. «А-1», яка розташована за адресою: м. Одеса, пров. Тупіковий, 3-а; стягнути судовий збір.
При цьому позивач посилається на те, що сторони є співвласниками будинку за адресою: м. Одеса, пров. Тупіковий, 3-а. Позивач зазначає, що у 2011 році відповідач почала будувати у притул будинку нову самочинну споруду. Звернувшись до правоохоронних органів, за заявою позивача прокурор в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Інспекції ДАБК в Одеській області подав позов до суду. Однак, рішення про задоволення вимог прокурора не набрало чинності у зв'язку із неналежністю позивача у справі. Позивач зазначає, що оскільки єдиною підставою для відмови у позові був факт неналежності позивача, а інші суттєві обставини вже встановлені судовими рішеннями, на теперішній час позивач змушений звернутися до суду із даним позовом.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав та просить позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав надані письмові заперечення та просить відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи Одеської міської ради - ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просить позов задовольнити.
Представник третьої особи Управління державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області до судового засідання не з'явився, повідомлявся належним чином. Матеріали справи містять клопотання представника Управління про розгляд справи за його відсутності.
Як встановлено у судовому засіданні на підставі рішень Київського районного суду міста ОСОБА_1 від 14.07.2006 року та 29.01.2007 року ОСОБА_3 є власником житлового будинку за № 3-а, що розташований за адресою: провулок Тупіковий, у м. Одесі.
06.09.2011 року інспектором інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно з яким ОСОБА_3 здійснювала самовільне будівництво житлового будинку та господарських споруд за адресою: пров. Тупіковий, 3-а, у м. Одесі. Постановою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області за № 2214 від 06.09.2011 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 97 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн.
15.12.2011 року ОСОБА_2, який мешкає за адресою: м. Одеса, пров. 2-ий Тупіковий, 3-а, звернувся до прокуратури Київського району м. Одеси з заявою про захист його прав у зв'язку з тим, що його сусідка ОСОБА_3 захопила частину його земельної ділянки та здійснює реконструкцію свого житлового будинку без дозвільної документації.
У ході розгляду справи сторона позивача пояснювала, що у зв'язку із зверненням позивача до прокуратури Київського району м. Одеси, заступником прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області було пред'явлено позов до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_2, про знесення самочинно збудованого об'єкту нерухомості. Позовними вимогами у справі є зобов'язання ОСОБА_3 знести за власний рахунок самочинно збудований житловий будинок № 3-а по провул. Тупиковому у м. Одесі.
Так, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25.06.2014 року у справі № 1512/3707/2012 задоволено позов заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_2, про знесення самочинно збудованого об'єкту нерухомості /а.с. 71-73/.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 05.05.2015 року скасовано рішення Київського районного суду м. Одеси від 25.06.2014 року та ухвально нове, яким частково задоволено позов заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_2, про знесення самочинно збудованого об'єкту нерухомості. Рішенням зобов'язано ОСОБА_3 за власний рахунок знести самовільно збудовані приміщення у житловому будинку під літ «а-1» за № 3-А, що розташований по провул. Тупиковому у м. Одесі, відповідно до розробленої та узгодженої проектної документації /а.с. 74-81/.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.12.2015 року скасовано рішення Апеляційного суду Одеської області від 05.05.2015 року та справу передано до суду апеляційної інстанції на новий розгляд /а.с. 82-89/.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17.02.2016 року відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_2, про знесення самочинно збудованого об'єкту нерухомості /а.с. 90-95/.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.12.2016 року залишено без змін рішення Апеляційного суду Одеської області від 17.02.2016 року /а.с. 96-102/.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, обставини, які встановлені Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.12.2016 року, у ході розгляду справи № 1512/3707/2012, не підлягають доказуванню в даному судовому провадженні.
Згідно з актом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 25.01.2012 року про проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт за адресою: м. Одеса, пров. Тупіковий, 3-а, встановлено, що ОСОБА_3 не виконала припис інспекції від 05.09.2011 року, не усунула порушення встановлені у протоколі про притягнення її до адміністративної відповідальності від 06.09.2011 року та продовжує здійснювати реконструкцію житлового будинку без дозвільної документації.
З листа управління Держкомзему у м. Одесі Головного управління Держкомзему у Одеській області Державного комітету України із земельних ресурсів № 01-07-04/31 від 04.01.2012 року вбачається, що в управлінні відсутня інформація щодо реєстрації права власності, користування, у тому числі на умовах оренди, на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Одеса, пров. Тупіковий, 3-а.
Судом досліджено висновок Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз за № 4219 від 18.02.2014 року /а.с. 50-63/, відповідно до якого, співвласниками домоволодіння № 3-а, по провулку Тупіковому, у місті Одесі, є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, між якими склався порядок користування вказаним житловим будинком, однак належним чином він не затверджений. Загальна площа самовільно збудованих приміщень ОСОБА_6 у будинку під літ “А-1”, складає 161,8 кв.м., жила площа - 88,1 кв.м. Висновком також встановлено, що самовільно реконструйована споруда літ. «А-1 а-2», що розташована за адресою: м. Одеса, пров. Тупіковий, 3-а, не відповідає ряду вимогам, в тому числі щодо протипожежних розривів - відстань між літ. «А-1» та прибудовою літ. «А3» менше 8 м., що не відповідає додатку 3.1 Протипожежні вимоги.
Положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду"№ 5 від 12.06.2009 року роз'яснено, що у разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз'яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.
В ході розгляду справи сторони фактично не оспорювали висновки експерта, кожна сторона трактувала розділи даного висновку на свою користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Таким чином, суд критично оцінює заперечення сторони відповідача щодо незгоди із висновком Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз за № 4219 від 18.02.2014 року, в частині того, що експерт ОСОБА_7 не є експертом з протипожежної безпеки для проведення дослідження з питання істотності такого порушення саме в даному випадку. Оскільки, на виконання положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України стороною відповідача не надано жодних доказів, в тому числі не заявлено клопотання щодо призначення експертизи з цього питання.
У ході розгляду справи сторона відповідача пояснювала, що ОСОБА_3 законно проведено реконструкцію будинку, на підтвердження чого надано до суду декларацію від 17.08.2012 року за № ОД 18212144078, видану інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про готовність об'єкта за адресою: м. Одеса, пров. Тупіковий, 3-“а”, до експлуатації /а.с. 144-148/.
Однак, суд критично оцінює вказані пояснення сторони відповідача, оскільки вказані твердження не відповідаютть дійсності. Так, порушення допущені відповідачем підтверджено протоколом про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, актом перевірки, висновками експертів. Крім того наказом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області за № 67 “СК” від 11.06.2014 року скасовано реєстрацію декларації від 17.08.2012 року за № ОД 18212144078 про готовність до експлуатації об'єкта з реконструкції житлового будинку під літ. “А”, будівництва гаража під літ. “М”, будівництва вбиральні-душу під літ. “Н”, що розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Тупіковий, 3-а.
Судом встановлено, що правомірність скасування реєстрації декларації була предметом розгляду судових справ. Так, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2015 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Інспекції ДАБК в Одеській області, ДДАБІ в Одеській області, третя особа - ОСОБА_2, за участю прокуратури Київського району м. Одеси, про визнання дій щодо прийняття наказу про скасування реєстрації Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 17.08.2012 року № 18212144078 протиправними та скасування самого наказу від 11.06.2014 року № 67 «СК» /а.с. 40-45/. Ухвалою Одеського апеляційного суду адміністративного суду від 19.08.2015 року залишено без змін постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2015 року /а.с. 46-49/.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Статтею 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлений порядок надання права на виконання будівельних робіт.
Окрім того, у позовній заяві як на підставу своїх вимог позивач посилається на ст. 376 ЦК України.
Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельним норм та правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Також ст. 376 ЦК України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила /здійснює/ будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила /здійснює/ будівництво, відмовляється від її проведення таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила /здійснює/ будівництво. Особа, яка здійснила /здійснює/ таке самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України» № 6 від 30.03.2012 року, розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.
Відповідно до п. 22 Постанови, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Вимоги відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування про зобов'язання особи, яка, маючи дозвіл на будівництво нерухомого майна, допустила при цьому істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотне порушення будівельних норм і правил, провести відповідну перебудову можуть бути заявлені як у разі, коли ці відхилення були допущені при будівництві нерухомості, так і внаслідок перебудови під час її експлуатації (частина сьома статті 376 ЦК).
Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.
У ході розгляду справи представник відповідача, посилаючись на те, що знесення є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, вказував що до відповідача не вжито всіх можливих заходів, що передують вирішенню питання про знесення. У зв'язку із чим, вважав, що позовні вимоги ОСОБА_2 є передчасними.
Суд не погоджується із вказаними поясненнями представника відповідача, так як суд враховує, що самочинне будівництво ОСОБА_3 було розпочато ще у 2011 році, у зв'язку із чим позивач звернувся до прокуратури району та як наслідок було розпочато судове провадження, яке триваж між сторонами понад 5 років.
Пояснення представника третьої особи Одеської міської ради - ОСОБА_1 надані суду заслуговують на увагу. Так, представник посилаласьвідносно наявності ознак самочинного будівництва, здійснюваного відповідачем, оскільки сторона розпочала роботи без дозволу, та досліджені судом докази підтверджують порушення прав позивача.
Суд вважає, що вказана правова позиція представника третьої особи Одеської міської ради узгоджується з доводами сторони позивача, встановленними обставинами в судових рішеннях по спорам за участю сторін, та наявними доказами в матеріалах даної справи.
З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені. При цьому заперечення сторони відповідача суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують доводів позивача.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 16, 23, 319, 376, 391 ЦК України, Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України» № 6 від 30.03.2012 року, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2, - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_3 за власний рахунок знести самовільно добудовані приміщення: «3-3» - житлова кімната, площею 26,6 кв.м., «3-4» - коридор, площею 15,0 кв.м., «3-5» - кухня, площею 21,2 кв.м., «3-6» - санвузол, площею 5,4 кв.м., «3-7» - житлова кімната, площею 26,6 кв.м., «3-8» - коридор, площею 15,0 кв.м., «3-9» - кабінет, площею 17,8 кв.м., «3-10» - санвузол, площею 4,1 кв.м., загальною площею 131,7 кв.м., жилою площею 71,0 кв.м., у споруді під літ. «А-1», яка розташована за адресою: м. Одеса, пров. Тупіковий, 3-а.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 640,00 грн. /шістсот сорок гривень 00 копійок/.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення або протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення.
Суддя Васильків О. В.