ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.11.2017Справа №910/18568/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіс Індастріз»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грифон Груп»
про стягнення заборгованості за Договором поставки в розмірі 300 000,00 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники сторін:
від позивача: Голуб А.О., за довіреністю;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіс Індастріз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грифон Груп» про стягнення заборгованості за Договором поставки в розмірі 300 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № 33999_150008S1RMIC від 16.09.2015 не здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 300 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.10.2017 порушено провадження у справі №910/18568/17 та призначено до розгляду на 27.11.2017.
У судове засідання 27.11.2017 представник позивача з'явився та подав заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Дослідивши у судовому засіданні 27.11.2017 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність її прийняття, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Так, відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Судом встановлено, що подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому приймається до розгляду.
Відтак, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є сума страхового відшкодування у розмірі 190 000,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні 27.11.2017 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача у судове засідання 27.11.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.
На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 27.11.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
01.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грифон Груп» (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексіс Індастріз» (далі - постачальник, позивач) укладено Договір поставки № 33999_150008S1RMIC (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується на умовах даного Договору, в рамках виконання робіт покупцем по монтажу вузлів обліку теплової енергії в місті Києві у 2015 році для замовника - ПАТ «Київенерго», поставити у власність покупця теплолічильники SKS-3 (далі - товар), в асортименті, кількості, у строки, по ціні та якісним характеристикам, погодженими сторонами у даному Договорі та специфікаціях до нього, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийти товар та розрахуватись за нього в порядку та на умовах, визначених в даному Договорі.
Згідно з п. 2.1 Договору датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженим представником покупця відповідної видаткової накладної.
Відповідно до пунктів 2.2 та 2.6 Договору умови поставки товару - EXW - (Київ, склад постачальника), відповідно «Інкотермс-2010», якщо інше не обумовлено в специфікаціях до даного Договору. Термін поставки товару кожний раз вказується сторонами в специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору.
За умовами пунктів 4.1 та 4.2 Договору ціни на товар, який постачається постачальником, встановлюється сторонами в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору. Ціна на товар, який постачається за даним Договором, є фіксованими. Якщо інше не зазначено у відповідній специфікації до даного Договору.
У відповідності до п. 4.4 Договору розрахунки за товар, що постачається по даному Договору здійснюються покупцем у наступному порядку:
- 30 % від вартості товару сплачується постачальником на протязі 5-ти календарних днів після підписання відповідної специфікації и отримання рахунку-фактури;
- 70 % від вартості поставленого товару сплачується постачальнику покупцем в національній валюті Україні шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника з відстрочкою платежу 95 календарних днів від дати поставки товару та підписання сторонами видаткової накладної з урахуванням виконанням умов п. 4.9 даного Договору, якщо інше не передбачено у відповідних специфікаціях до Договору.
Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному Договору (п. 9.1 Договору).
Додатком № 1 до Договору сторонами викладено Специфікацію № 1.
Як зазначає позивач, ТОВ «Ексіс Індастріз» поставлено ТОВ «Грифон Груп» товар на загальну суму 844 243,98 грн. згідно видаткових накладних № РН-0000017 від 16.11.2015, № РН-0000018 від 16.11.2015, № РН-0000025 від 24.11.2015, № РН-000003 від 09.12.2015, № РН-000032 від 27.09.2016, однак ТОВ «Грифон Груп» не виконано свої договірні зобов'язання щодо здійснення оплати за Договором за поставлений товар у повному обсязі, в зв'язку з чим, позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що позивачем було здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 844 243,98 грн., згідно видаткових накладних № РН-0000017 від 16.11.2015, № РН-0000018 від 16.11.2015, № РН-0000025 від 24.11.2015, № РН-000003 від 09.12.2015, № РН-000032 від 27.09.2016, які підписані сторонами без заперечень та зауважень.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначеного товару.
Проте, з урахуванням прийнятої до розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимог, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 190 000,00 грн., що сторонами не спростовано.
В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
У відповідності до п. 4.4 Договору розрахунки за товар, що постачається по даному Договору здійснюються покупцем у наступному порядку:
- 30 % від вартості товару сплачується постачальником на протязі 5-ти календарних днів після підписання відповідної специфікації и отримання рахунку-фактури;
- 70 % від вартості поставленого товару сплачується постачальнику покупцем в національній валюті Україні шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника з відстрочкою платежу 95 календарних днів від дати поставки товару та підписання сторонами видаткової накладної з урахуванням виконанням умов п. 4.9 даного Договору, якщо інше не передбачено у відповідних специфікаціях до Договору.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 190 000 грн.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грифон Груп» (01042, м. Київ, вулиця Філатова, будинок 10-А, офіс 2/20; ідентифікаційний код: 39519966) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіс Індастріз» (04053, м. Київ, вулиця Артема, будинок 37-41, 3-й поверх; ідентифікаційний код: 39050195) заборгованість в розмірі 190 000 (сто дев'яносто тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 850 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 29.11.2017.
Суддя О.А. Грєхова