"28" листопада 2017 р.Справа № 916/1801/17
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Будішевської Л.О.
суддів: Мишкіної М.А., Таран С.В.
при секретарі судового засідання: Станковій І.М.
за участю представників сторін:
від відповідача 1 - ОСОБА_1,
від відповідача 2 - ОСОБА_2
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «ПОРТО-ФРАНКО»
на рішення господарського суду Одеської області від 27 вересня 2017 року
у справі №916/1801/17
за позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «ПОРТО-ФРАНКО»
до відповідачів:
1) Управління капітального будівництва Одеської міської ради
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНІ»,
про визнання договору недійсним
В серпні 2017 Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «ПОРТО-ФРАНКО» (далі - ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Управління капітального будівництва Одеської міської ради (далі - Управління), Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНІ» (далі - ТОВ «ГРАНІ») про визнання недійсним договору про співробітництво № 116-06 від 20.12.2006, укладеного між Управлінням та ТОВ «ГРАНІ».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір про співробітництво № 116-06 від 20.12.2006 є фіктивним правочином, оскільки сторони не виконували своїх обов'язків згідно останнього, відсутній факт об'єднання коштів та/або майна для досягнення спільної мети, не визначено уповноважену сторону на ведення спільної діяльності; відсутня координація спільних дій сторін, відсутні ведення податкового обліку. Крім того, укладення ТОВ “Грані” договору підряду є доказом того, що з боку Управління капітального будівництва Одеської міської ради відсутні жодні дії з укладення договору підряду з будівельною організацією, між сторонами не було оформлено акту приймання-передачі у власність ТОВ “Грані” профінансованого об'єкта, Управління капітального будівництва Одеської міської ради не забезпечувало здійснення авторського нагляду за будівництвом об'єкту та не оформило документів, підтверджуючих право користування земельною ділянкою.
Відповідачі, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, просили в задоволенні позову ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» відмовити в повному обсязі.
Рішенням господарського суду Одеської області від 27.09+.2017 в задоволенні позовних вимог ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» відмовлено повністю,
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач належним чином не довів обставини, на які посилається та останнім не доведено порушення його прав, у зв'язку з укладанням між відповідачами договору про співробітництво від 20.12.2006.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яка ухвалою суду 23.10.2017 прийнята до провадження із призначенням до розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що договір про співробітництво є фіктивним договором, оскільки відповідачі, всупереч умовам договору, не виконали свої зобов'язання за останнім, а саме: не об'єднували кошти та/або майно для досягнення спільної діяльності з будівництва об'єкта, не визначили уповноважену сторону на ведення спільної діяльності, не вчинялися спільні дії з проектування та будівництва об'єкту, сторонами не вівся податковий облік результатів спільної діяльності.
У відзиві на апеляційну скаргу Управління зазначило про її необґрунтованість та безпідставність, просило рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
20.12.2006 між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ «ГРАНІ» укладено договір про співробітництво № 116-06, предметом якого є співробітництво сторін з реалізації програми з проектування і будівництва 2-секційного 18-поверхового жилого будинку площею 12 930,2 кв.м. з вбудовано-прибудованими торговими приміщеннями площею 582,2 кв.м. і підземним паркінгом на 141 машино-місць, 6-8-10-поверхових офісних будівель площею 6 316,52 кв.м. , 5-поверхового паркінгу на 300 машино-місць за адресою: місто Одеса, вул. Маршала Малиновського (в межах пров. Союзного та вул. Заводської) з інженерними мережами. (далі - об'єкт)
Відповідно до п. 1 договору замовником є Управління капітального будівництва Одеської міської ради.
Пунктом 3.1. договору від передбачено, що Управління капітального будівництва Одеської міської ради забезпечує збір вихідних даних для проектування, розробки, узгодження, експертизу, затвердження проектно-кошторисної документації та отримання паспорта на проектування об'єкту; оформлює у встановленому Законом порядку документи, які підтверджують право користування земельною ділянкою; оформляє дозвіл на будівництво об'єкту; укладає договір підряду на будівництво об'єкта з ліцензованими будівельними організаціями; здійснює технічний нагляд за будівництвом об'єкта; веде обік незавершеного будівництва об'єкту; здійснює взаємозаліки з виконавцям робіт по об'єкту після перерахування ТОВ «ГРАНІ» грошових коштів на рахунок Управління; забезпечує проведення авторського нагляду за будівництвом об'єкту; забезпечує виконання пусково-налагоджувальних робіт; забезпечує комплектацію об'єкта обладнанням та матеріалами.
Після здачі Об'єкта в експлуатацію і виконання Сторонами п. 3.2.2. та п. 5.1. даного договору, Управління оформлює актом приймання-передачі та передає у власність ТОВ «ГРАНІ» профінансований Об'єкт за виключенням житлових площ для відселення громадян із старих і аварійних житлових будинків, а також інших категорій громадян, у відповідності з діючим законодавством України.
09.02.2007 сторонами договору про співробітництво № 116-06 від 20.12.2006 укладено додаткову угоду № 1 до нього, за умовами якої до ст. 3 договору (зобов'язання сторін) внесено зміни, а саме пп. 3.1.13 та пп. 3.2.9 викладено у новій редакції.
Відповідно до пп. 3.1.13, 3.2.9 ст. 3 договору про співробітництво № 116-06 від 20.12.2006 у редакції додаткової угоди від 09.02.2007, після здачі об'єкта в експлуатацію і виконання сторонами п.п. 3.2.2. та п. 5.1. даного договору Управління капітального будівництва Одеської міської ради оформляє актом приймання-передачі та передає у власність ТОВ «ГРАНІ» профінансований об'єкт. На протязі двох місяців після отримання дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції на будівництво об'єкта перерахувати пайову участь замовника на розвиток інженерно транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеса у розмірі 3667167 грн. (без ПДВ) на рахунок Управління. У зв'язку з великим об'ємом відселення громадян з житлових будинків, які підпадають під плями забудови об'єктів, ТОВ «ГРАНІ» звільняється від передачі житла місту для відселення громадян із аварійного та старого житла (Протокол засідання комісії по визначенню розміру часткової участі замовників в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси № 14 від 30.01.2007).
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч.1, ст. 34 ГПК України).
Як роз'яснено в п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними”, якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1,2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин”.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані позивачем докази, судова колегія апеляційної інстанції не встановила порушення будь-яких прав ПАТ АБ «ПОРТО ФРАНКО» у зв'язку з укладанням договору про співробітництво № 116-06 від 20.12.2006.
Щодо доводів скаржника з приводу фіктивності договору, укладеного між відповідачами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення. Дана позиція викладена в п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».
За таких обставин колегія суддів зазначає, що саме лише посилання скаржника на не дотримання Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ «ГРАНІ» умов договору №116-06 від 20.12.2006 не може бути підставою для визнання даного правочину фіктивним.
Враховуюче вищевикладене, також те, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Одеської області від 27.09.2017, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, суд
Рішення господарського суду Одеської області від 27 вересня 2017 року у справі № 916/1801/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 30.11.2017 року.
Головуючий суддя Л.О. Будішевська
Суддя С.В. Таран
Суддя М.А. Мишкіна