28.11.2017 Справа № 920/940/17
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л.,
за участю секретаря судового засідання Пономаренко Т.М.,
представників:
позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 148 від 15.12.2016)
відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 760 від 02.03.2017)
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/940/17
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області, м. Суми
до Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Сумської дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», м. Суми
про стягнення 2082,84 грн.
У судовому засіданні 09.11.2017 було оголошено перерву до 28.11.2017.
Суть спору: До господарського суду звернулось Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області з позовом до ПАТ «Укрпошта» в особі Сумської дирекції ПАТ «Укрпошта» про стягнення 2082,84 грн. заборгованості по договірним зобов'язанням, мотивуючи свої вимоги неналежним виконання відповідачем умов договору оренди державного майна №1970 від 18.07.2013.
09.11.2017 від ПАТ «Укрпошта» в особі Сумської дирекції ПАТ «Укрпошта» до суду надійшло заперечення проти позову в якому відповідач зазначає про необхідність припинення провадження у справі, мотивуючи свою позицію неможливістю Сумської дирекції ПАТ «Укрпошта» виступати відповідачем у суді з підстав відсутності у неї прав і статусу юридичної особи. Крім того, за змістом своїх заперечень відповідач посилається на недоведеність обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, зокрема відсутність доказів припинення договору оренди.
28.11.2017 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області до суду надійшло уточнення позовних вимог у якому позивач зазначає про допущення ним технічної помилки в прохальній частині позовної заяви, а тому просить суд вважати відповідачем за змістом позовних вимог не Сумську дирекцію ПАТ «Укрпошта», а ПАТ «Укрпошта» в особі Сумської дирекції ПАТ «Укрпошта».
У відповідності до положень ст. 22 ГПК України суд приймає уточнення позивачем позовних вимог.
Також, 28.11.2017 від Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області до суду надійшло пояснення по справі у якому позивач обґрунтовує визначення відповідачем у справі - ПАТ «Укрпошта» в особі Сумської дирекції ПАТ «Укрпошта», а також мотивує своє твердження щодо факту припинення договору оренди державного майна.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі. Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, посилався на недоведеність позовних вимог, а також вказував на необхідність припинення провадження у справі з тих підстав, що Сумська дирекції ПАТ «Укрпошта» не є юридичною особою та не може бути відповідачем у даній справі.
Щодо тверджень відповідача про неможливість Сумської дирекції ПАТ «Укрпошта» бути відповідачем та про припинення провадження у даній справі.
Згідно з ч. 2, ч. 4 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.
Відповідно до діючого законодавства, зокрема Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства», «Про банки і банківську діяльність», юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.
Згідно зі ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: «Стягнути з підприємства «А» в особі його відокремленого підрозділу - філії N 1 на користь організації «Б» в особі її Н-ської філії таку-то суму» (абз. 2 п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами та доповненнями).
Оскільки відособлений підрозділ юридичної особи діє у межах наданих йому повноважень, то подання позову за місцем знаходження цього підрозділу правомірне лише тоді, коли спір випливає саме з його діяльності.
У разі коли позов подано за місцем знаходження відокремленого підрозділу юридичної особи і судом з'ясовано відсутність у такого підрозділу повноважень щодо представництва юридичної особи, справа згідно з частиною першою статті 17 ГПК підлягає передачі за відповідною територіальною підсудністю за місцезнаходженням юридичної особи. (абз. 5 п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами та доповненнями).
Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрпошта» в особі Сумської дирекції ПАТ «Укрпошта» про стягнення неустойки за договором оренди державного майна №1970 від 18.07.2013.
Зазначений договір укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області та УДППЗ «Укрпошта» в особі директора Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта» ОСОБА_3, що діє на підставі Положення про Сумську дирекцію УДППЗ «Укрпошта», затвердженого наказом УДППЗ «Укрпошта» від 11.09.2006 № 407, та довіреності від 18.01.2013 № 93.
Таким чином, спір у справі № 920/940/17 випливає саме з діяльності філії.
З довіреності від 08.08.2017, виданої ПАТ «Укрпошта» директору філії Сумська дирекція ПАТ «Укрпошта» ОСОБА_4, вбачається, що директора філії уповноважено представляти інтереси товариства в судах усіх ланок та інстанцій з правом підпису позовних заяв, відзивів та інших процесуальних документів. Довіреність діє до 01.12.2017.
Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення Європейського суду з прав людини у справах Буланов та Купчик проти України, no. 7714/06 та 23654/08, від 09.12.2010, Чуйкіна проти України, no. 28924/04, від 13.01.2011).
Відповідно до п. 20.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 «Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам» (зі змінами та доповненнями) територіальна підсудність справи за участю відособленого підрозділу юридичної особи визначається відповідно до вимог статті 15 ГПК України за місцем знаходження відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи. Господарським судам слід також враховувати, що, оскільки відособлений підрозділ юридичної особи діє у межах наданих йому повноважень, то подання позову за місцем знаходження цього підрозділу правомірне лише тоді, коли спір випливає саме з його діяльності.
У разі відсутності у відособленого підрозділу відповідних повноважень та/або коли спір не пов'язаний з діяльністю цього підрозділу, позовні матеріали або справа надсилаються за підсудністю до господарського суду за місцем знаходження юридичної особи.
Дослідивши у судовому засіданні Положення про Сумську дирекцію ПАТ «Укрпошта», затверджене в.о. генерального директора ПАТ «Укрпошта» № 820 від 23.06.2017, суд зазначає, що відокремлений підрозділ має необхідний обсяг повноважень для здійснення господарської діяльності та здійснення повноважень сторони від імені юридичної особи, спір у справі № 920/940/17 випливає саме з діяльності філії, довіреність від 08.08.2017 на директора філії Сумська дирекція ПАТ «Укрпошта» ОСОБА_4 зі строком дії до 01.12.2017, містить повноваження щодо представництва інтересів юридичної особи - ПАТ «Укрпошта» в судах усіх ланок та інстанцій, підстави для передачі справи за територіальною підсудністю відповідно до ст. 17 ГПК України, як і для припинення провадження - відсутні, а дії відповідача щодо клопотання про припинення провадження у справі розцінюються судом як такі, що спрямовані на створення перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.
Відтак, суд не вбачає підстав для припинення провадження у справі та вважає до ПАТ «Укрпошта» в особі Сумської дирекції ПАТ «Укрпошта» належним відповідачем у справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:
18.07.2013 між Регіональним відділенняс Фонду державного майна України по Сумській області (орендодавець) та УДППЗ «Укрпошта» в особі директора Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта» ОСОБА_3, що діяв на підставі Положення про Сумську дирекцію УДППЗ «Укрпошта» (орендар), було укладено договір № 1970 оренди державного майна, за умовами якого орендодавець передав орендарю в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 35,1 м , розташоване за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Сад, вул. Зелена, 2, що перебуває на балансі Сумської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів України».
Договір діє з 18.07.2013 до 16.07.2016 включно (п.10.1. Договору).
Відповідно до п. 10.6 Договору чинність цього Договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
Зазначене положення також кореспондується з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною Договору, при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди (п. 10.4 Договору).
Після закінчення строку дії договору орендодавець листом № 11-09-03071 від 28.07.2016 в порядку п.10.4 Договору повідомив орендарю про припинення договору оренди.
Зазначений лист орендарем було отримано 29.07.2016, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням.
Відповідно до п. 10.10 Договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.
Разом з тим, відповідач повернув орендоване майно балансоутримувачу лише 03.10.2016, що підтверджується відповідним актом приймання - передавання (а.с.14).
Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 ст. 785 ЦК України, передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 3 ст. 193 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Відповідно до п. 10.12 договору оренди № 1970 якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення до моменту фактичного повернення майна.
Відтак, відповідач нарахував позивачу неустойку за період з 21.07.2016 до 03.10.2016 у розмірі 2082,84 грн.
Разом з тим, суд вважає неправомірним нарахування неустойки за той день в якому було передано майно, тобто за 03.10.2016.
Отже, неустойка має нараховуватися за період з 21.07.2016 по 02.10.2016 і складати 2055,44 грн.
У відповідності до вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Відповідач не надав суду доказів сплати неустойки у сумі 2055,44 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором № 1970 від 18.07.2013 на суму 2055,44 грн., а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Частиною 7 статті 84 ГПК України встановлено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:
у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Тому, суд дійшов висновку, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у повному розмірі - 1600 грн., оскільки саме внаслідок неправильних дій відповідача виник спір.
Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Сумської дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (40003, м. Суми, площа Привокзальна, 5; ід. код 22981300) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області (40035, м. Суми, вул. Харківська, 30/1; ід. код 21124686) заборгованість по сплаті неустойки за договором № 1970 від 18.07.2013 у розмірі 2055,44 грн., а також витрати по сплаті судового збору у даній справі у розмірі 1600 грн.
3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 01.12.2017.
суддя в.л. котельницька