18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"20" листопада 2017 р. Справа № 925/1123/17
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Потапенко В.В., при секретарі судового засідання Швидкій О.В. та представників сторін:
від позивача - Черноуз Б.І. - за довіреністю;
від відповідача - Сизько Б.Б. - за довіреністю;
від третьої особи - не з'явився;
за участю прокурора відділу прокуратури Черкаської області Головні І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДФІЛД УКРАЇНА"
до Державного підприємства "Златодар"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - арбітражний керуючий - розпорядник майна Державного підприємства «Златодар» Новосельцев Володимир Петрович
про стягнення в натурі зерна, переданого на зберігання, -
Заявлено позов, у якому позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДФІЛД УКРАЇНА" просить стягнути з відповідача - Державного підприємства "Златодар" майно в натурі, а саме:
- зерно кукурудзи 3 класу в кількості 2 000 000 кг;
- зерно кукурудзи 3 класу в кількості 1 031 820 кг;
- зерно кукурудзи 3 класу в кількості 2 224 050 кг;
- зерно кукурудзи 3 класу в кількості 35 210 кг;
- зерно кукурудзи 3 класу в кількості 2 062 050 кг загальною вартістю 15049382 грн. 27 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ухилився від виконання свого зобов»язання по договору складського зберігання кукурудзи від 21 серпня 2012 року за №14/4 та не повернув позивачу зі схову прийняте на зберігання зерно кукурудзи.
29 вересня 2017 року до суду надійшла заява від 27 вересня 2017 року за №67 про збільшення розміру позовних вимог - ціни позову за підписом представника позивача Черноуз Б.І., в якій зазначено, що загальна вартість зерна кукурудзи становить 29 414 320 гривень. У заяві представник позивача вказав, що з 2014 року вартість зерна кукурудзи змінилася і згідно листа ДП «Держзовнішінформ» від 21.09.2017 року за №111/474 вартість кукурудзи фуражної станом на 13.09.2017 року складає від 4000 грн. до 4200 грн. за тонну з урахуванням ПДВ. Для уточнюючого розрахунку ціни позову представник позивача використав вартість кукурудзи фуражної у розмірі 4000 грн. за тонну.
Ухвалою суду від 04 жовтня 2017 року заява від 27 вересня 2017 року за №67 про збільшення розміру позовних вимог - ціни позову за підписом представника позивача Черноуз Б.І. прийнята до судового розгляду.
20 вересня 2017 року до суду надійшли письмові пояснення на позов за підписом представника відповідача Щербини Н.Ю., в яких представник відповідача зазначив, що заперечує проти позову, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 16 листопада 2016 року у справі №925/1770/15 про банкрутство ДП «Златодар» позивачу було відмовлено у визнанні кредиторських вимог та включенні до реєстру кредиторів.
У процесі судового розгляду справи до суду 19 жовтня, 26 жовтня, 20 листопада 2017 року надійшли додаткові письмові пояснення за підписом представника відповідача Сизько Б.Б., в яких представник відповідача, заперечуючи обґрунтованість позову, вказав на наступні обставини:
-22.07.2013 року на виконання умов договору складського зберігання кукурудзи від 21 серпня 2012 року за №14/4 відповідач відвантажив позивачу зерно кукурудзи 3 класу урожаю 2012 року загальною кількістю 2308,91 т, у зв»язку з чим залишок зерна кукурудзи 3 класу станом на 01.08.2013 року становив 5044,22 т;
-оскільки позивач не здійснив оплату фактично наданих йому відповідачем 22.07.2013 року послуг з відвантаження зерна кукурудзи, послуг зі зберігання зерна кукурудзи, відповідач на підставі пункту 3.2.2. договору складського зберігання кукурудзи від 21 серпня 2012 року за №14/4, частини 2 статті 199 ГК України, ч. 1 статті 594 ЦК України притримав зерно кукурудзи до проведення позивачем остаточного розрахунку за надані послуги.
25 жовтня 2017 року до суду надійшла заява про вступ до розгляду справи в порядку статті 29 ГПК України за підписом виконувача обов»язків прокурора Черкаської області Павленко В.
26 жовтня 2017 року до участі в розгляді справи вступила прокурор відділу прокуратури Черкаської області Головня І.Я.
Ухвалою суду у даній справі від 26 жовтня 2017 року було задоволено клопотання від 26.10.2017 року за підписом представника відповідача Сизько Б.Б. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача арбітражного керуючого - розпорядника майна Державного підприємства «Златодар» Новосельцева Володимира Петровича.
Ухвалою суду від 26 жовтня 2017 року у даній справі за заявою представника відповідача строк вирішення спору по даній справі було продовжено на п'ятнадцять днів.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, викладених у позовній заяві, заяві про збільшення розміру позовних вимог та просив їх задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, обгрунтовуючи свої заперечення викладеними у письмових поясненнях доводами. У судовому засіданні 20 листопада 2017 року представник відповідача просив припинити провадження у справі №925/1123/17 і передати її для розгляду в межах справи №925/1770/15 про банкрутство ДП «Златодар», про що подав суду відповідне клопотання. Також у судовому засіданні 20 листопада 2017 року представник позивача подав суду заяву про застосування позовної давності, в якій вказав що строк позовної давності сплив, у зв»язку з чим у позові необхідно відмовити.
Прокурором відділу прокуратури Черкаської області Головня І.Я. 20 листопада 2017 року були подані заява від 20.11.2017 року за №05-2050вих-17 про застосування строку позовної давності та клопотання від 20.11.2017 року за №05-2050вих-17 про припинення провадження у справі №925/1123/17 і направлення її для розгляду по суті в межах справи №925/1770/15 про банкрутство ДП «Златодар». У судовому засіданні 20 листопада 2017 року прокурором відділу прокуратури Черкаської області Головня І.Я. вказані клопотання та заяви були підтримані.
У судовому засіданні 20 листопада 2017 року оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду на підставі статті 85 ГПК України.
Заслухавши доводи та пояснення представників позивача, відповідача, прокурора відділу прокуратури Черкаської області Головні І.Я., дослідивши наявні в справі матеріали, суд виходить з наступного:
Судом встановлено, що 21 серпня 2012 року між Державним підприємством "Златодар" (Зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полігрейн Агро" (в подальшому найменування товариства згідно рішення Загальних зборів Учасників (засновників) ТОВ «Полігрейн Агро» протокол №7 від 29.11.2013 було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдфілд Україна") (Поклажодавець) було укладено договір складського зберігання кукурудзи за №14/4 (далі - «Договір»).
Відповідно до умов п.1.1. Договору Поклажодавець зобов'язався передати зерно кукурудзи з супроводжуючими документами на Зерновий склад, а останній зобов'язався прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим Договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством.
У позовній заяві позивач вказує, що загальний обсяг зерна кукурудзи, переданого позивачем відповідачу на зберігання по Договору та не повернутого відповідачем становить 7353,58 тон, що підтверджується виданими відповідачем складськими квитанціями:
-від 26.09.2012 №3783 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 2000000 кг;
-від 17.12.2012 №4800 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 1031820 кг;
-від 06.02.2013 №4865 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 2224050 кг;
-від 22.03.2013 №4879 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 35210 кг;
-від 06.06.2013 №4897 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 2062050 кг.
Відповідно до частини 1 статті 961 ЦК України, статей 37, 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів:
подвійне складське свідоцтво;
просте складське свідоцтво;
складську квитанцію.
Якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.
Згідно статті 46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - "погашено". Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.
Cкладські квитанції від 26.09.2012 №3783 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 2000000 кг, від 17.12.2012 №4800 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 1031820 кг, від 06.02.2013 №4865 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 2224050 кг, від 22.03.2013 №4879 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 35210 кг, від 06.06.2013 №4897 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 2062050 кг не погашені у зв»язку з відвантаженням або переоформленням зерна.
У процесі судового розгляду справи представник відповідача надав суду копії «Акту оказания услуг №2315 от 22 июля 2013 г.» та «Акта оказания услуг №2316 от 22 июля 2013 г.», в яких вказано, що відповідач навантажив кукурудзу 3 класу врожаю 2012 року, провів обслуговування вагонів на кількість зерна відповідно 2152,5 т та 156,41 т, а всього 2308,91 т. Посилаючись на ці документи, представник відповідача стверджує, що залишок зерна кукурудзи 3 класу по Договору станом на 01.08.2013 року становив 5044,22 т.
Надані представником відповідача акти не затверджені, не підписані. Оригінали цих актів суду не надані.
Суд вважає, що надані представником відповідача акти не є допустимими доказами і відповідно суд не може їх взяти до уваги. При цьому, суд також враховує, що в межах кримінального провадження за №12013250150000416 Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Управління МВС України в Черкаській області була проведена судова економічна експертиза за наданими експерту матеріалами кримінального провадження в 19 томах, серед яких були і вилучені в травні 2013 року правоохоронними органами документи. Висновок експерта датований 28.05.2015 року. У пункті 1 Висновків експерта вказано, що згідно Реєстру складських квитанцій ДП «Златодар» станом на 31.10.2014 року на складах ДП «Златодар» числилося на зберіганні за ТОВ «Полігрейн Агро» зерно кукурудзи 3 класу урожаю 2012 в кількості 7353,130 тон. Згідно бухгалтерського та складського обліку за ТОВ «Полігрейн Агро» станом на 31.10.2014 року числилось 6336,109 тон зерна кукурудзи 3 класу урожаю 2012 року. Експерт зазначив, що розходження утворилось за рахунок невідображення (переоформлення) з ТОВ «Бренд-Системс» на ТОВ «Полігрейн Агро» 1000 т зерна кукурудзи, а розходження в сумі 17,021 утворилося за рахунок очистки та усушки зерна.
У позовній заяві позивач вказує. що 07 березня 2013 року під час перевірки уповноваженими представниками позивача фактичної наявності зерна кукурудзи на елеваторі відповідача в присутності т.в.о. начальника служби охорони ДП «Златодар» Воропая В.І. було виявлено 100% відсутність зерна кукурудзи. Огляд здійснювався у всіх складських приміщеннях.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29 серпня 2013 року було порушено провадження у справі №925/1374/13 за позовом ТОВ «Полігрейн Агро» до ДП «Златодар» про стягнення 15203210,40 грн. збитків.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04 листопада 2013 року у справі №925/1374/13 позов задоволено частково - стягнуто з ДП «Златодар» на користь ТОВ «ПОЛІГРЕЙН АГРО» 15049382 грн. 27 коп. збитків, спричинених втратою переданого на зберігання зерна кукурудзи по договору складського зберігання кукурудзи №14/4 від 21.08.2012 року у кількості 7353,58 тонн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08 липня 2014 року у справі №925/1374/13 рішення Господарського суду Черкаської області від 04.11.2013 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 02 вересня 2014 року у справі №925/1374/13 постанова Київського апеляційного господарського суду від 08 липня 2014 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 04 листопада 2013 року скасовані, справа направлена на новий судовий розгляд, оскільки судами попередніх інстанцій не були з»ясовані фактичні обставини справи про факт протиправної поведінки відповідача, причинний зв»язок між протиправною поведінкою зберігача та заподіяною шкодою, кількість та вартість спірного зерна, на підставі яких визначено розмір збитків.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13 листопада 2014 року у справі №925/1374/13 у позові ТОВ «Полігрейн Агро» до ДП «Златодар» про стягнення 15203210,40 грн. збитків відмовлено повністю.
У рішенні від 13.11.2014 року по справі №925/1374/13, яке набрало законної сили, зазначено, що позивачем було направлено відповідачу вимогу про погашення заборгованості за вих.№231 від 19 березня 2013 року на суму 20116598 грн. 59 коп., з яких - 19816160 грн. 01 коп. собівартості переданого на зберігання зерна кукурудзи та 300438 грн. 58 коп. попередньої оплати, сплаченої елеватору за послуги, що не були надані відповідачем. Протягом 29 березня-02 квітня 2013 року відповідачем сплачено на розрахунковий рахунок позивача 300448 грн. 48 коп., що підтверджено витягами з особового рахунку, наданих при розгляді справи №925/1374/13, що відображено в постанові Київського апеляційного господарського суду від 08 липня 2014 року у даній справі. Тобто, відповідач повернув 300438,58 грн. оплати за послуги, що не були ним надані позивачу.
Згідно частини третьої статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Ухвалою від 25 березня 2014 року у справі №925/470/14 була прийнята до судового розгляду заява ТОВ «ТРЕЙДФІЛД УКРАЇНА» про порушення справи про банкрутство ДП «Златодар».
Ухвалою від 23 квітня 2014 року було порушено провадження у справі №925/470/14 про банкрутство ДП «Златодар», визнано вимоги ТОВ «ТРЕЙДФІЛД УКРАЇНА» в розмірі 15118202 грн. 27 коп., з яких 15049382 грн. 27 коп. збитків та 68820 грн., стягнутих з ДП «Златодар» на користь ТОВ «ТРЕЙДФІЛД УКРАЇНА» рішенням Господарського суду Черкаської області від 04 листопада 2013 року у справі №925/1374/13.
Ухвалою від 16 січня 2015 року у справі №925/470/14 визнано вимоги кредиторів, які підлягають до задоволення. В тому числі в четверту чергу: ТОВ «ТРЕЙДФІЛД УКРАЇНА» на суму 15049382 грн. 27 коп.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 травня 2015 року у справі №925/470/14 ухвала Господарського суду Черкаської області від 16 січня 2015 року скасована і провадження у справі №925/470/14 припинено у зв»язку з відсутністю безспірних вимог ініціюючого кредитора, оскільки рішенням Господарського суду Черкаської області від 13 листопада 2014 року у справі №925/1374/13 у позові ТОВ «Полігрейн Агро» до ДП «Златодар» про стягнення 15203210,40 грн. збитків відмовлено повністю і воно набрало законної сили.
Постановою Вищого господарського суду України від 21 липня 2015 року у справі №925/470/14 постанова Київського апеляційного господарського суду від 20 травня 2015 року була залишена без змін.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06 листопада 2015 року у справі №925/1770/15 була прийнята до розгляду заява ДП «Златодар» про порушення провадження у справі про банкрутство ДП «Златодар».
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25 лютого 2016 року у справі №925/1770/15 було відкладено розгляд реєстру кредиторів. У судовому засіданні був присутній представник ТОВ «ТРЕЙДФІЛД УКРАЇНА» Черноуз Б.І.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06 червня 2016 року у справі №925/1770/15 було відмовлено у визнанні заявлених вимог ТОВ «ТРЕЙДФІЛД УКРАЇНА» у зв»язку з відсутністю у боржника грошового зобов»язання перед ТОВ «ТРЕЙДФІЛД УКРАЇНА» за договором №14/4 складського зберігання кукурудзи від 21.08.2012 року. В ухвалі суду зазначено, що суду не було надано заявником належних та допустимих доказів, що підтверджують втрату боржником речі, визначеної родовими ознаками, та як наслідок - неможливості виконання зобов»язання в натурі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08 вересня 2016 року у справі №925/1770/15 ухвала Господарського суду Черкаської області від 06 червня 2016 року в частині відмови у задоволенні заявлених кредиторських вимог ТОВ «ТРЕЙДФІЛД УКРАЇНА» до боржника скасована і в цій частині прийняте нове рішення, яким визнано грошові вимоги ТОВ «ТРЕЙДФІЛД УКРАЇНА» до ДП «ЗЛАТОДАР» в сумі 15049382,27 грн. основного боргу - четвертої черги.
У постанові зазначено, що колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду, оскільки судом встановлено факт прийняття боржником на зберігання зерна кукурудзи, що належить кредитору, та неповернення його у зазначені договором строки.
Постановою Вищого господарського суду України від 16 листопада 2016 року у справі №925/1770/15 постанова Київського апеляційного господарського суду від 08 вересня 2016 року скасована, ухвала Господарського суду Черкаської області від 06 червня 2016 року в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ «ТРЕЙДФІЛД УКРАЇНА» залишена в силі.
У постанові Вищий господарський суд України погодився з висновками місцевого суду, що у боржника відсутнє зобов»язання грошового характеру за договором складського зберігання кукурудзи №14/4 від 21.08.2012 року.
Позивач вказує, що 18 липня 2017 року він листом-вимогою за №54 звернувся до відповідача про повернення прийнятого на зберігання зерна кукурудзи, але листом відповідача від 28.07.2017 року за №361 йому було відмовлено. У зв»язку з порушенням відповідачем свого зобов»язання по поверненню переданого позивачем йому на зберігання зерна кукурудзи позивач звернувся до суду з даним позовом.
У процесі судового розгляду справи позивач 09.10.2017 року знову звернувся до відповідача з листом за №68 про забезпечення відвантаження спірного зерна кукурудзи, на який відповідь не отримав.
Згідно частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Частиною 1 статті 957 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
Відповідно до приписів статей 942, 949, 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі та повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості на його першу вимогу, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Також статтею 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" встановлено, що зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився.
Таким чином, основним обов'язком зберігача є зобов'язання повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
У пункті 7.1. Договору зазначено, що термін зберігання кукурудзи до 15 травня 2013 року.
Згідно підпункту 3.1.7. Договору зерновий склад зобов'язаний зберігати кукурудзу протягом строку, визначеного пунктом 7.1. Договору.
У підпункті 3.1.9. Договору зазначено, що зерновий склад зобов'язаний відвантажити поклажодавцю належну йому кукурудзу. Відвантаження зерна виконується відповідно до письмової заявки поклажодавця та черговості визначеної зерновим складом. Заявка подається поклажодавцем не пізніше 10-ти днів до початку запланованого відвантаження.
З матеріалів справи вбачається, що на зберігання передавалося зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2012 року ДСТУ 4525:2006.
У процесі судового розгляду справи представник відповідача не заперечував можливість повернення відповідачем зерна, але, оскільки позивач не здійснив оплату фактично наданих йому відповідачем 22.07.2013 року послуг з відвантаження зерна кукурудзи, послуг зі зберігання зерна кукурудзи, відповідач на підставі пункту 3.2.2. договору складського зберігання кукурудзи від 21 серпня 2012 року за №14/4, частини 2 статті 199 ГК України, ч. 1 статті 594 ЦК України притримав зерно кукурудзи до проведення позивачем остаточного розрахунку за надані послуги.
07 березня 2013 року під час перевірки уповноваженими представниками позивача фактичної наявності зерна кукурудзи на елеваторі відповідача в присутності т.в.о. начальника служби охорони ДП «Златодар» Воропая В.І. було виявлено повну відсутність зерна кукурудзи. Огляд здійснювався у всіх складських приміщеннях.
Як вже вище вказувалося, згаданими судовими рішеннями було встановлено, що позивачем після перевірки було направлено відповідачу вимогу про погашення заборгованості за вих.№231 від 19 березня 2013 року на суму 20116598 грн. 59 коп., з яких - 19816160 грн. 01 коп. собівартості переданого на зберігання зерна кукурудзи та 300438 грн. 58 коп. попередньої оплати, сплаченої елеватору за послуги, що не були надані відповідачем. Протягом 29 березня - 02 квітня 2013 року відповідачем сплачено на розрахунковий рахунок позивача 300448 грн. 48 коп., що підтверджено витягами з особового рахунку, наданих при розгляді справи №925/1374/13 та відображено в постанові Київського апеляційного господарського суду від 08 липня 2014 року у даній справі. Тобто, відповідач повернув 300438,58 грн. оплати за послуги, що не були ним надані позивачу.
Відповідно до частини другої статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
Тобто, на зберіганні перебували речі - зерно, що мають лише родові ознаки і дані речі є замінні.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом .
Як вже вище вказувалося, з огляду на положення Договору, приписів законодавчих актів, основним обов'язком зберігача є зобов'язання на першу вимогу повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Відповідач це зобов»язання не виконав. Судом встановлено факт прийняття відповідачем на зберігання зерна кукурудзи, що належить позивачу, та неповернення його на вимогу позивача у зазначені Договором строки.
Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з нормами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Беручи до уваги викладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме: зерно кукурудзи 3 класу в кількості 2 000 000 кг, зерно кукурудзи 3 класу в кількості 1 031 820 кг, зерно кукурудзи 3 класу в кількості 2 224 050 кг, зерно кукурудзи 3 класу в кількості 35 210 кг, зерно кукурудзи 3 класу в кількості 2 062 050 кг загальною вартістю 29 412 520 грн. Згідно складських квитанцій від 26.09.2012 №3783, від 17.12.2012 №4800, від 06.02.2013 №4865, від 22.03.2013 №4879, від 06.06.2013 №4897 прийнято на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 7353, 130 тон, а не 7353, 58 тон. як вказує позивач. Звідси, вартість кукурудзи на час розгляду справи становить 29 412 520 грн.
Позивачем в підтвердження правильного визначення вартості переданого відповідачу на зберігання зерна кукурудзи суду надано листа Державного підприємства «Держзовнішінформ» від 21.09.2017 року за №111/474, згідно якого орієнтовний рівень закупівельних цін на внутрішньому ринку України на кукурудзу фуражну станом на 13 вересня 2017 року на умовах поставки EXW франко-елеватор (згідно «Інкотермс-2000/2010) складав 4000-4200 грн/тонну (з урахуванням ПДВ).
З матеріалів справи вбачається, що на зберігання передавалося зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2012 року ДСТУ 4525:2006, інші показники якості - кормові цілі. Згідно ДСТУ-4525:2006 «Кукурудза. Технічні умови» згідно нормативного документу ГОСТ 28001-88 зерно фуражне - це зерно для кормових потреб. В ДСТУ-4525:2006 є Характеристика і норма для зерна кукурудзи, згідно якої кукурудза 3 класу - це кормові потреби. З викладеного слідує, що зерно кукурудзи 3 класу - це зерно кукурудзи фуражної.
Оскільки відповідач не надав суду іншої інформації про вартість зерна кукурудзи 3 класу, суд визнає інформацію позивача по вартості зерна кукурудзи 3 класу достовірною, що підтверджується належним та допустимим доказом.
Прокурором відділу прокуратури Черкаської області Головня І.Я. 20 листопада 2017 року були подані заява від 20.11.2017 року за №05-2050вих-17 про застосування строку позовної давності та клопотання від 20.11.2017 року за №05-2050вих-17 про припинення провадження у справі №925/1123/17 і направлення її для розгляду по суті в межах справи №925/1770/15 про банкрутство ДП «Златодар».
У судовому засіданні 20 листопада 2017 року представник відповідача просив припинити провадження у справі №925/1123/17 і передати її для розгляду в межах справи №925/1770/15 про банкрутство ДП «Златодар», про що подав суду відповідне клопотання. Також у судовому засіданні 20 листопада 2017 року представник позивача подав суду заяву про застосування позовної давності, в якій вказав що строк позовної давності сплив, у зв»язку з чим у позові необхідно відмовити.
Щодо клопотань про припинення провадження у справі №925/1123/17 і направлення її для розгляду по суті в межах справи №925/1770/15 про банкрутство ДП «Златодар», то суд вважає їх необґрунтованими і безпідставними.
Судом у даному рішенні викладено зміст всіх судових рішень, внаслідок яких позивач не отримав можливості скористатися жодним із передбачених способів захисту, оскільки в межах справ про банкрутство його вимоги визнавалися товарними і відхилені з цих підстав, а в межах справи про стягнення збитків - у зв»язку з ненаданням позивачем доказів, що підтверджують втрату відповідачем зерна, і як наслідок - неможливості виконання зобов»язання в натурі.
Позивач майже п»ять років не може отримати належне йому майно.
За результатами судового розгляду справи суд приходить до висновку, що позивач фактично був позбавлений належного йому майна внаслідок неправомірних дій відповідача по його безпідставному утриманню і неповерненню (аналогічна ситуація мала місце при розгляді справи №908/1410/14 - постанова ВГСУ від 12.02.2015 р.).
Прокурор та представник відповідача вважають, що позов повинен розглядатися в межах справи №925/1770/15 про банкрутство ДП «Златодар». В якій вже є судове рішення по вимозі позивача - постановою Вищого господарського суду України від 16 листопада 2016 року у справі №925/1770/15 постанова Київського апеляційного господарського суду від 08 вересня 2016 року скасована, ухвала Господарського суду Черкаської області від 06 червня 2016 року в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ «ТРЕЙДФІЛД УКРАЇНА» залишена в силі. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06 червня 2016 року було відмовлено у визнанні заявлених вимог ТОВ «ТРЕЙДФІЛД УКРАЇНА» у зв»язку з відсутністю у боржника грошового зобов»язання перед ТОВ «ТРЕЙДФІЛД УКРАЇНА» за договором №14/4 складського зберігання кукурудзи від 21.08.2012 року.
Беручи до уваги викладене, враховуючи попередні судові рішення, які позбавили позивача можливості захистити свої права і отримати задоволення своїх законних вимог, суд вважає клопотання про припинення провадження у справі №925/1123/17 і направлення її для розгляду по суті в межах справи №925/1770/15 про банкрутство ДП «Златодар» безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо заяв прокурора та представника відповідача про сплив строку позовної. Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частинами 2 та 3 статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред»явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Проаналізувавши строки звернення позивача з позовом та заявами до відповідача у справах №№925/1374/13, 925/470/14, 925/1770/15, суд вважає, що позивачем строк позовної давності не пропущено.
На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати - судовий збір у розмірі 240 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства "Златодар" (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вулиця Шевченка, 47, код ЄДРПОУ 00952545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДФІЛД УКРАЇНА" (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 30, код ЄДРПОУ 37641298) майно в натурі, а саме:
- зерно кукурудзи 3 класу в кількості 2 000 000 кг;
- зерно кукурудзи 3 класу в кількості 1 031 820 кг;
- зерно кукурудзи 3 класу в кількості 2 224 050 кг;
- зерно кукурудзи 3 класу в кількості 35 210 кг;
- зерно кукурудзи 3 класу в кількості 2 062 050 кг загальною вартістю 29 412 520 грн.
3.У решті позову відмовити.
4.Стягнути з Державного підприємства "Златодар" (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вулиця Шевченка, 47, код ЄДРПОУ 00952545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДФІЛД УКРАЇНА"
(01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 30, код ЄДРПОУ 37641298) - 240 000 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.
СУДДЯ В.В. Потапенко
Повне судове рішення складено 01 грудня 2017 року.
Суддя В.В. Потапенко