ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.11.2017Справа №910/16693/17
За позовом Публічного акціонерного товариства «Київметробуд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучко Трек Сістемс»
про стягнення боргу за Договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) в розмірі 265 564,17 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники сторін:
від позивача: Кошкіна І.В., за довіреністю;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучко Трек Сістемс» (далі - відповідач) про стягнення боргу за Договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) в розмірі 265 564,17 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) № 115/003 від 07.12.2016, не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 200 000 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 20 000 грн., пеню в розмірі 25 036,70 грн., інфляційні втрати в розмірі 16 200 грн. та 3 % річних в розмірі 4405,47 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 порушено провадження у справі № 910/16693/17, розгляд справи призначено на 06.11.2017.
20.10.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У судове засідання 06.11.2017 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.
Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 про порушення провадження у справі № 910/16693/17, розгляд справи було відкладено на 27.11.2017.
У судове засідання 27.11.2017 представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судове засідання 27.11.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.
На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, який долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 27.11.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позвача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
07.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бучко трек сістемс» (далі - позичальник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством «Київметробуд» (далі - позикодавець, позивач) було укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) № 115/003 (далі - Договір), відповідно до умов якого, позикодавець надає позичальнику кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги (позики), а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору поворотна фінансова допомога - сума грошових коштів у національній валюті України, передана платнику податку в користування на визначений строк відповідно до цього Договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (відповідно до п. 14.1.257 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 1.3 Договору поворотна фінансова допомога має бути повернена позичальником позикодавцю в повному обсязі та не є доходом позичальника.
За умовами пунктів 2.1 - 2.4 Договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті Україні в суми 200 000 грн. Поворотна фінансова допомога надається позикодавцем не пізніше ніж через сім календарних днів із дати підписання цього Договору. Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується. Поворотна фінансова допомога надається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника з розрахункового рахунка позикодавця. Поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення позикодавцем, але в будь-якому разі до 31.12.2016.
У відповідності до пунктів 3.1 - 3.3 Договору повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позикодавця в установі банку. Позичальник повертає поворотну фінансову допомогу у розмірі вказаному у п. 2.1 цього Договору протягом п'яти банківських днів, що наступають за днем отримання від позикодавця вимоги про повернення поворотної фінансової допомоги, а у разі відсутності такої вимоги до 31.12.2016. Допускається повернення допомоги достроково та частинами.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту повернення поворотної фінансової допомоги (позики) (п. 8.1 Договору).
Як зазначає позивач, на виконання умов Договору позикодавцем було надано позичальнику позику у сумі 200 000 грн., проте, відповідач свої зобов'язання щодо повернення суми даної позики у строк визначений Договором не виконав, в зв'язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 200 000 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як встановлено судом, позикодавцем було надано позичальнику позику у сумі 200 000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 251 від 08.12.2016, наявною в матеріалах справи.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 3.2 Договору сторонами погоджено, що позичальник повертає поворотну фінансову допомогу у розмірі вказаному у п. 2.1 цього Договору протягом п'яти банківських днів, що наступають за днем отримання від позикодавця вимоги про повернення поворотної фінансової допомоги, а у разі відсутності такої вимоги до 31.12.2016.
Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу позики та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасного та повного повернення позики підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 200 000 грн.
Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 20 000,00 грн. штрафу, 25 036,70 грн. пені, 3 % річних в розмірі 4 405,47 грн. та 16 200,00 грн. інфляційних втрат.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Пунктом 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року N 14 роз'яснено, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 4.2 Договору у разі порушення позичальником умов 2.4, 3.2 цього Договору він додатково до суми отриманої поворотної фінансової допомоги сплачує позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення повернення отриманої поворотної фінансової допомоги та штраф у розмірі 10% від суми отриманої поворотної фінансової допомоги.
За результатом перевірки наданого позивачем розрахунку пені, суд дійшов висновку, що він здійснений позивачем невірно, оскільки позивачем невірно визначено періоди нарахування з урахуванням встановленого у Договорі строку повернення фінансової допомоги.
Відтак, здійснивши власний розрахунок пені, з урахуванням строку повернення фінансової допомоги, ч. 6 ст. 232 ГК України та заявленого позивачем періоду у межах якого позивачем здійснено нарахування пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення пені в розмірі 13 660,27 грн.
Суд в свою чергу, дослідивши розрахунок штрафу, вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а отже доведеними є вимоги про стягнення штрафу у розмірі 20 000,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п. 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
Пунктами 3.1 та 3.2 Постанови визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
За результатом перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що він містить арифметичні помилки, а відтак стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 4 405,47 грн. та інфляційні втрати в розмірі 16 111,48 грн.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучко Трек Сістемс» (04212, м. Київ, вулиця Маршала Малиновського, будинок 15/3, офіс 110; ідентифікаційний код: 39784667) на користь Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» (01601, м. Київ, вулиця Прорізна, будинок 8; ідентифікаційний код: 01387432) заборгованість в розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп., пеню в розмірі 13 660 (тринадцять тисяч шістсот шістдесят) грн. 27 коп., штраф в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 4 405 (чотири тисячі чотириста п'ять) грн. 47 коп., інфляційні втрати в розмірі 16 111 (шістнадцять тисяч сто одинадцять) грн. 48 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 824 (три тисячі вісімсот двадцять чотири) грн. 13 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 28.11.2017
Суддя О.А. Грєхова