27 листопада 2017 року Справа № 905/1632/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Гольцової Л.А.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс"
на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 31.08.2017
у справі№905/1632/15 Господарського суду Донецької області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Тепличний"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс"
прозвернення стягнення на предмет застави
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс"
до1. Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличний"
провизнання договору застави № 3.3ДС/07/301/2013-КЛТ від 17.06.2013 та додаткового договору № 1 від 24.12.2014 до нього недійсним
за участю представників:
від позивача:не з'явився,
від відповідача:не з'явився,
від третьої особи:не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс" звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №15-232-15 від 22.08.2017 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.08.2017 у справі №905/1632/15 з клопотанням про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 31.08.2017 у справі №905/1632/15 (колегія суддів у складі: Геза Т.Д., Будко Н.В., Склярук О.І.) відмовлено ТОВ "Агрофірма "Агротіс" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, повернуто апеляційну скаргу ТОВ "Агрофірма "Агротіс" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.08.2017 у справі №905/1632/15.
Не погодившись з ухвалою апеляційного господарського суду, ТОВ "Агрофірма "Агротіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Повертаючи апеляційну скаргу ТОВ "Агрофірма "Агротіс" без розгляду, апеляційний господарський суд послався на те, що скаржником не надано доказів сплати судового збору у належному розмірі, в той час як відсутні підстави для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору.
У п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
ТОВ "Агрофірма "Агротіс" у клопотанні про відстрочення сплати судового збору посилалось на те, що не має можливості сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю оборотних коштів. Наявність важкого фінансового стану апелянт обґрунтовував перебуванням виробничої діяльності в зоні проведення АТО.
Апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що оскільки надані ТОВ "Агрофірма "Агротіс" до заяви про відстрочення сплати судового збору документи, в тому числі Сертифікат (висновок) №991 про настання обставин непереборної сили від 14.10.2014 та Сертифікат № 6340 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №518/12.1-17-03 від 19.05.2016 Донецької торгово-промислової палати не містять інформації стосовно скрутного матеріального становища ТОВ "Агрофірма "Агротіс" та неможливості сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі на момент звернення з апеляційною скаргою (серпень 2017 року), то вони не можуть вважатись належними доказами неможливості сплати судового збору у розумінні ст. 34 ГПК України.
Враховуючи зазначене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено ГПК України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваного судового акта не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законної ухвали суду апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс" залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 31.08.2017 у справі №905/1632/15 залишити без змін.
Головуючий суддя О. Кролевець
Судді О. Євсіков
Л. Гольцова