28 листопада 2017 року Справа № 904/7654/17
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач),
суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М.
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.09.2017
у справі№904/7654/17 Господарського суду Дніпропетровської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕК"
до відповідачів:1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД"
простягнення 18 597 606,94 грн
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: не з'явилися
- відповідача-1: Євтушенко А.С., адвокат, договір від 13.11.2017
- відповідача-2: не з'явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕК" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про: солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД", у рахунок погашення заборгованості за договором фінансового лізингу від 11.03.2015 № 12АФ-15, суми поруки у розмірі 10 000 грн; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" суми заборгованості за договором фінансового лізингу від 11.03.2015 № 12АФ-15 у розмірі 18 587 606, 94 грн.
Також позивачем до Господарського суду Дніпропетровської області подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просив суд винести ухвалу про вжиття заходів до забезпечення позову, якою накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", у межах позовних вимог, які знаходяться на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде знайдена під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, але не обмежуючись: номер рахунку 26000212000801 у АБ "Південний" м. Одеса, МФО 328209; номер рахунку 26006312595501 у ПАТ АБ "Укргазбанк" м. Київ, МФО 320478; номер рахунку 26004000386354 у ПУАТ "Фідобанк" м. Київ, МФО 300175; номер рахунку 26002001370449 в АКБ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528; номер рахунку 26007094613001 в АТ "Брокбізнесбанк" м. Київ, МФО 300249.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2017 (суддя Манько Г.В.), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 (у складі головуючого судді Березкіної О.В., суддів Іванова О.Г., Антоніка С.Г.): вжито заходи забезпечення позову; накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (30440, Хмельницька область, Шепетівський р-н, с. Мокіївці, ідентифікаційний код юридичної особи 32678262), у межах позовних вимог у розмірі 18 587 606,95 грн, які знаходяться на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде знайдена під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, але не обмежуючись: номер рахунку 26000212000801 в АБ "Південний" м. Одеса, МФО 328209; номер рахунку 26006312595501 в ПАТ АБ "Укргазбанк" м. Київ, МФО 320478; номер рахунку 26004000386354 в ПУАТ "Фідобанк" м. Київ, МФО 300175; номер рахунку 26002001370449 в АКБ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528; номер рахунку 26007094613001 в АТ "Брокбізнесбанк" м. Київ, МФО 300249.
Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 у справі №904/7654/17 та у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити у повному обсязі.
Позивач та відповідач-2 не скористалися правом, наданим ст.1112 ГПК України, не надали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень ст.1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги у цій справі ґрунтуються на тому, що між сторонами були укладені договори фінансового лізингу, в тому числі договір від 11.03.2015 № 12АФ-15 (далі - договір фінансового лізингу), за яким відповідач-1 має заборгованість перед позивачем у розмірі 18 587 606,94 грн.
Позивач, бажаючи врегулювати оплату лізингових платежів, неодноразово йшов на поступки відповідачу-1 та відстрочував виконання останнім зобов'язань за договором фінансового лізингу, про що свідчать додаткові угоди, що були укладені до договору фінансового лізингу.
Додатковою угодою від 13.07.2016 позивач погодив відповідачу-1 перенесення строку оплати ним лізингових платежів, викладаючи графік лізингових платежів у новій редакції та відстрочував прострочені до оплати лізингові платежі, надаючи відповідачеві-1 можливість виконати умови договору фінансового лізингу.
Проте, відповідач-1 жодного разу належним чином не виконував прийняті на себе зобов'язання по оплаті, навіть після їх перенесення.
07.03.2017 позивач направив відповідачу-1 повідомлення, в якому повідомив відповідача-1 про існуючу за ним заборгованість по сплаті лізингових платежів та просив сплатити суму заборгованості за договором фінансового лізингу. Про отримання зазначеного повідомлення відповідачем-1 свідчать дані з офіційного сайту ДП "Укрпошта", за якими відправлення було вручено адресату особисто 21.03.2017 та який не вжив заходів на погашення заборгованості.
Відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" у період за 2016-2017 роки господарським судом Хмельницької області винесено декілька судових рішень, за якими з останнього стягнуто заборгованість.
Згідно даних Єдиного реєстру боржників, щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" відкрито виконавчі провадження, а відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідач-1 є іпотекодавцем перед Публічним акціонерним товариством "Акціонерний банк "Укргазбанк" за іпотечним договором від 12.04.2016 №463. Що свідчить про неможливість у подальшому виконання рішення суду у даній справі за рахунок нерухомого майна, належного відповідачу-1.
В обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову позивач вказував на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків за договором фінансового лізингу та не бажає сплачувати лізингові платежі. Неодноразові звернення позивача про сплату боргу відповідач-1 залишив без задоволення, а тому враховуючи значний розмір позовних вимог та небажання відповідача-1 виконувати зобов'язання, є підстави вважати, що в разі задоволення позову виконання рішення господарського суду буде неможливим, оскільки справа в суді розглядається певний час, який дасть можливість відповідачу-1 здійснити дії які призведуть до зникнення грошових коштів з його рахунків.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, суддя в необхідних випадках вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.
За приписами ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За змістом цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Згідно із ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: - накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; - забороною відповідачеві вчиняти певні дії; - забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; - зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
З аналізу вищезазначених положень процесуального закону випливає, що засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акта.
Як зазначено у п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, місцевий господарський суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, врахувавши предмет і підстави позову, їх співвідношення з видом забезпечення позову, а також те, що сума заявлена до стягнення є доволі значною за розміром та те, що в добровільному порядку відповідач-1 не провів розрахунків з позивачем, а справа в суді розглядається певний період часу, за який відповідачем-1 можуть бути вчиненні певні дії з метою ухилення від виконання зобов'язання, в результаті яких виконання рішення господарського суду, у разі задоволення позову, може бути утруднено чи неможливе, дійшли обґрунтованого висновку, що такий вид забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача-1, спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову і є адекватним способом запобігання можливим порушенням майнових прав позивача у разі задоволення його позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову.
Доводи касаційної скарги, не можуть слугувати підставою для скасування прийнятих судових актів, оскільки вони вже належним чином спростовані судом апеляційної інстанції з посиланням на відповідні обставини справи.
З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових актів у справі № 904/7654/17.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2017 у справі № 904/7654/17 залишити без змін.
Головуючий суддя С.Р. Шевчук
С у д д я С.В. Владимиренко
С у д д я А.М. Демидова