Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "28" листопада 2017 р. Справа № 906/845/17
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Маріщенко Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 25.10.2016 № 1/А/Б
від відповідача: не з'явився
розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова комора"
про стягнення 1302126,66 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю" Седна-Агро" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова комора" про стягнення 1 302 126,66 грн, із них: 802925,76 грн основного боргу, 152599,75 грн пені, 160585,15 грн штрафу у розмірі 20%, 120465,92 грн 30 % річних, 65550,08 грн інфляційних; та 24 000,00 грн витрат на оплату послуг адвокатського бюро (адвоката).
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати товару за договором поставки ЗЗР в кредит 2016 № 089-ЗА від 12.07.2016.
У відзиві на позовну заяву від 06.11.17 відповідач заперечив щодо нарахованих штрафів. Зауважив, що розрахунки позивачем здійснено невірно. Відповідач не погодився з нарахуванням сум пені за весь період прострочення та штрафу у розмірі 30%.
28.11.2017 надійшла заява позивача №50/А/Б/С, в якій позивач зазначив про відхилення пропозиції відповідача щодо розстрочки сплати боргу. Вказав, що обов'язок сплатити борг у відповідача настав 30.11.16 , а тому борг та санкції мають бути сплачені негайно.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, вимог ухвали суду від 07.11.2017 не виконав, але направив до суду клопотання про зупинення провадження по справі № 906/845/17 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.
Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Проти клопотання про зупинення провадження у справі заперечив.
Суд відхиляє клопотання про зупинення провадження по справі № 906/845/17, оскільки, відповідачем не додано відповідних належних доказів для його задоволення.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
12 липня 2016 між товариством з обмеженою відповідальністю «СЕДНА-АГРО» (постачальник/позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВА КОМОРА» (покупець/відповідач) укладено договір поставки ЗЗР в кредит 2016 № 089-3А (а.с.17).
Згідно пункту 1.1. договору поставки, постачальник зобов'язується продати та поставити покупцеві засоби захисту рослин (далі - ОСОБА_2), а покупець зобов'язується приймати зазначений товар і оплачувати його вартість згідно встановленого цим Договором порядку.
Згідно пункту 2.2.1, покупець зобов'язаний оплати товар в строки та на умовах, передбачених договором та/або Специфікаціями до нього шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника.
Відповідно до умов договору, п. 1.2., асортимент, номенклатура, кількість, ціна, строки оплати, характеристики товару, визначаються сторонами на підставі замовлення покупця та виходячи з наявності товару на складі постачальника й вказуються у відповідній Специфікації та видаткових накладних, що додається до договору та є його невід'ємною частиною.
Сторони оформили Специфікації № 001, № 003 від 23.09.2016 p., № 002 від 10.08.2016 p., в яких вказано назву товару, його вартість та термін (строки) його оплати (а.с.20-22).
На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу обумовлений у Специфікаціях товар на загальну суму 2115796,80 грн., що підтверджується видатковими накладними № 5421 від 23.09.2016 p. на суму 968760,00грн., № 5509 на суму 344111,04грн., 5510 на суму 802925,76грн. від 05.10.2016 p., Довіреностями Відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей № 60 від 23.09.2016 p., № 69 від 05.10.2016 p.(а.с.23-27).
Згідно пункту 4.1. (п. 2.2.1) Договору поставки, сторони встановили, що покупець зобов'язується здійснити оплату за товар у строки (терміни) встановлені в Специфікаціях до цього Договору.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до Специфікації № 002 від 10.08.2016 p., відповідач був зобов'язаний оплатити загальну вартість товару, зазначену в Специфікації в сумі 802 925 грн. 76 коп. в строк до 30 листопада 2016 p.;
Відповідно до Специфікації № 001 від 23.09.2016 p., відповідач був зобов'язаний оплатити загальну вартість товару, зазначену в Специфікації в сумі 344 111 грн. 04 коп., в строк до 28 вересня 2016 p.;
Відповідно до Специфікації № 003 від 23.09.2016 p., відповідач був зобов'язаний оплатити загальну вартість товару, зазначену в Специфікації в сумі 968 760 грн. 00 коп. в строк до 23 вересня 2016 р.
Відповідач частково виконав грошове зобов'язання щодо оплати товару в сумі 344111,04 грн., які оплатив в наступних сумах та строки: 50 000,00 грн. - 18.10.2016 p.; 15000,00 грн. - 04.11.2016 p.; 200 000.00 грн. - 14.11.2016 p.; 50 000,00 грн. - 15.11.2016 p.; 15800,00 грн. - 01.12.2016 p.; 13311 грн. 04 коп. - 19.12.2016 p., тобто фактично виконав тільки зобов'язання по оплаті за ОСОБА_2, передбаченій по Специфікації № 001 від 23.09.2016 р. та видатковій накладній № 5509 від 05.10.2016 р. (а.с.29-34).
14 листопада 2016 р. відповідач частково повернув позивачу ОСОБА_2 «Клінік Ікстрім, р.к.» в кількості 5000,00 літрів на загальну суму 968760,00 грн. , тобто по Специфікації № 003 від 23.09.2016 р. та видатковій накладній № 5421 від 23.09.2016 р., що підтверджується видатковою накладною на повернення товару № ВП-0000010 (а.с.28).
Спір виник з того приводу, що в порушення умов Договору поставки, відповідач не виконав свого зобов'язання по оплаті товару поставленого по видатковій накладній № 5510 від 05.10.2016 р. на суму 802925,76грн.
Відповідач не заперечив щодо наявної у нього заборгованості за поставлений товар по видатковій накладній № 5510 від 05.10.2016 р. в сумі 802925,76грн.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 802925,76грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.7.3 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 152599,75 грн. (а.с.14) та на підставі п.7.5 договору просить стягнути з відповідача 20% штрафу, що згідно розрахунку позивача становить 160585,15 грн. (а.с.6). (а.с.45-46).
Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно п.7.3 договору, у разі прострочення строків оплати товару, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочи і до повного виконання стороною своїх зобов'язань та припиняється в день виконання винною стороною зобов'язань за договором, забезпечених санкцією.
Згідно п. 7.5 договору, в разі порушення покупцем строків оплати за товар, покупець сплачує штраф у розмірі 20% від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару.
Позивачем нараховано пеню за період з 20.12.16 по 07.09.17 на суму боргу 802925,76грн.
Відповідач заперечує нарахування пені за весь строк прострочення, однак контррозрахунку суми боргу не надав.
Відповідно до ст.232 п.6 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Однак, інше було передбачено сторонами у договорі, а саме, пеня має нараховуватись до повного виконання стороною своїх зобов'язань та припиняється в день виконання винною стороною зобов'язань за договором (п.7.3 договору).
Таким чином, заперечення відповідача є необґрунтованим, суд не вбачає порушень норм чинного законодавства при обрахунку розміру пені за весь час прострочення зобов'язання.
З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується ( п.1.12 Постанови № 14).
Перевіривши розрахунки пені та штрафу, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині в заявленому розмірі.
Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 65550,08грн. інфляційних та 120465,92 грн.30% річних (а.с.16,37).
Пунктом 7.6 договору, передбачено, що за порушення грошового зобов'язання, покупець зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 30 процентів річних від простроченої суми.
30 грудня 2016 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору поставки, в якій передбачили нарахування санкцій за порушенням відповідачем строків оплати поставленого товару, визначили графік сплати санкцій передбачених п.7.6 договору, продовжили строк дії Договору поставки до 30.10.17 (а.с.37).
Пунктом 2 Додаткової угоди №1 до договору, сторони визначили, що 30% річних становить 177465,92грн., які мають бути сплачені відповідачем частинами, згідно графіку, у строк до 25.08.17.
На виконання Додаткової угоди № 1 від 30.12.2016 р. до договору поставки ЗЗР в кредит 2016 № 089-ЗА від 12.07.2016 р. та пункту 7.6. вказаного Договору поставки, відповідно до платіжного доручення № 1266 від 03.04.17 (а.с.39) відповідач оплатив 57000 грн. відсотків, які Позивачем зараховано як оплата 30 % річних за грудень 2016 року, січень 2017 року та частково лютий 2017 р.
Таким чином, розмір несплачених річних, по яких настав строк виконання, становить 120465,92грн. (177465,92-57000).
Підписавши Додаткову угоду № 1 від 30.12.2016 р. та договір поставки від 12.07.16 та скріпивши їх відбитком своєї печатки відповідач фактично вчинив дії, які свідчать про те, що він погодився з викладеними умовами. Більше того, матеріали справи свідчать про те, що Договір та Додаткова угода до нього були прийняті сторонами до виконання.
Позивачем подано розрахунок 30% річних, що становить 120465,89грн., які обраховані за період з 30.11.16 по 25.08.17(а.с.109).
За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Перевіривши правильність нарахування вказаних величин, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині в розмірі 120465,89грн.
У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідач у судове засідання не з'явився, докази сплати боргу не надав.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 1302126,63грн., з яких: 802925,76 грн основного боргу, 152599,75 грн пені, 160585,15 грн штрафу, 120465,89 грн 30 % річних, 65550,08 грн інфляційних. Вимога про стягнення 0,03грн. 30% річних не підлягає задоволенню.
Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається судом на відповідача.
Крім того, позивачем ставиться вимога про стягнення з відповідача понесених витрат на послуги адвоката в розмірі 24000,00грн., правомірність якої підтверджується: договором про надання правової допомоги №11 від 30.08.17 укладений з адвокатським бюро "Дефініція ОСОБА_1" в особі адвоката ОСОБА_1В.( виконавець); Актом виконаних робіт щодо надання правової допомоги; платіжним дорученням №9158 від 25.10.17 на суму 24000,00грн.; свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №345 від 19.10.09р., виданого ОСОБА_1 (а.с.52,54,59,77).
Абзацом 1 п.10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. №02-5/78, визначено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.
Згідно ст.49 ч.5 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката при задоволенні позову покладаються на відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування вказаних витрат, крім державного мита , не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п.12 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 03.03.1998 №02-5/78).
Оглянувши матеріали справи та оцінивши обсяг послуг, що були надані позивачу адвокатом у відповідності до розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу, з урахуванням ст.49 ГПК України, суд дійшов висновку, що витрати на послуги адвоката в сумі 24000,00грн. є не співрозмірними об'єму отриманих юридичних послуг, а тому вважає за необхідне зменшити розмір витрат на послуги адвоката, що мають бути стягнуті з відповідача до 16000,00грн.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВА КОМОРА» (12140, Житомирська обл., Хорошівський р-н, с. Дворище, вул. Лесі Українки, буд. 10, код ЄДРПОУ 39504897) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СЕДНА-АГРО» (19100, Черкаська область, м. Монастирище, вул. Соборна (Леніна), 3; код ЄДРПОУ 33143734) :
- 802925,76 грн основного боргу,
- 152599,75 грн пені,
- 160585,15 грн штрафу,
- 120465,89 грн 30 % річних,
- 65550,08 грн інфляційних,
- 16 000,00 грн витрат на оплату послуг адвокатського бюро (адвоката),
- 19531,90 грн. витрат на оплату судового збору.
3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 0,03 грн. 30% річних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 01.12.17
Суддя Маріщенко Л.О.
Віддрукувати:
1- в справу
2- відповідачу (рек. з повідом.)