31 жовтня 2017 року Справа № 927/991/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСибіги О.М.,
суддівМалетича М.М., Плюшка І.А.
розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Чернігіврибгосп", с. Жавинка, Чернігівська обл.
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 року
у справі господарського суду міста Києва
за позовомПриватного акціонерного товариства "Чернігіврибгосп", с. Жавинка, Чернігівська обл.
до1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, м. Чернігів; 2. Державного агентства рибного господарства України, м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за участюДержавного підприємства "Укрриба", м. Київ Прокуратури Чернігівської області, м. Чернігів
провизнання часток співвласників у сумісному майні
за участю представників
позивача: Пільганчук В.В.,
відповідача-1: Васильківська В.Є.,
відповідача-2: Романенко Ю.В.,
третьої особи: не з'явився,
за участю прокурора: Доценко Т.О.
Приватне акціонерне товариство "Чернігіврибгосп" (далі за текстом - ПрАТ "Чернігіврибгосп") звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (далі за текстом - РВ ФДМ України по Чернігівській області), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - державного підприємства "Укрриба" (далі за текстом - ДП "Укрриба") про визнання частки співвласника ПрАТ "Чернігіврибгосп" у сумісному майні - літньоремонтних ставках № 1 (інв.№242), № 2 (інв.№243) вартістю 121 232, 41 грн. (вкладених власником будівельних матеріалів) згідно акта (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) від 15.06.2011 року, що становить 54, 78 % від загальної вартості спільного майна.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 14.11.2016 року до участі у справі в якості відповідача залучено Державне агентство рибного господарства України, у зв'язку з чим матеріали справи передано за виключною підсудністю до господарського суду міста Києва.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2017 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що факт здійснення позивачем ремонтних робіт гідротехнічних споруд не є правовою підставою для визнання за ним права власності на частку державного майна; крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у нього суб'єктивного матеріального права на захист якого подано позов, тобто, у позивача відсутнє порушення його прав або охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог відмовлено з підстав їх необґрунтованості.
Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПрАТ "Чернігів-рибгосп" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
РВ ФДМ України по Чернігівській області до Вищого господарського суду України подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач-1 проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.
В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а представники відповідачів та прокурор проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.
Третю особу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вона не скористалась передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП "Укрриба" створено наказом Державного комітету рибного господарства України від 27.12.2002 року за № 238 як державне водогосподарське підприємство для забезпечення нагляду, контролю за технічною експлуатацією гідротехнічних споруд водних об'єктів рибницьких господарств.
06.05.2003 року спільним Наказом Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України "Про передачу гідротехнічних споруд" № 126/752 до сфери управління Міністерства аграрної політики України передано гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства; регіональним відділенням Фонду державного майна України наказано забезпечити приймання-передачу майна на баланс ДП "Укрриба" у порядку, встановленому "Положенням про порядок передачі об'єктів державної власності", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року № 1482, в місячний термін з дня підписання наказу (п. п. 1, 2 Наказу).
Отже, ДП "Укрриба" засноване на державній власності, призначене для ефективного використання державного майна (гідротехнічних споруд і пов'язаних з ними робочих машин та обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств рибного господарства), прийнятого на свій баланс відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики та Фонду державного майна України від 06.05.2003 року № 126/752, підпорядковане Державному агентству рибного господарства України.
За для реалізації визначених підзаконними правовими актами та Статутом мети діяльності 31.12.2003 року ДП "Укрриба" (замовник) та ВАТ "Чернігів-рибгосп" (зберігач) (правонаступником якого є ПрАТ "Чернігіврибгосп") укладено Договір № 1/04 зберігання з правом користування (далі за текстом - Договір), за умовами якого замовник передає, а зберігач приймає на зберігання з правом користування згідно Акту приймання передачі нерухоме державне майно, яке находиться на балансі ДП "Укрриба" та розташоване за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Мньов, Рудня, Пакуль, Пустинка, Киїнка, Жавинка.
Відповідно до п. 2.2 Договору за користування майном зберігач зобов'язаний вносити плату щомісячно до 15 числа наступного за звітним в розмірі 6 502, 27 грн. (у т.ч. ПДВ) на розрахунковий рахунок підприємства.
За час дії Договору ціна за використання майна змінювалась.
Згідно з п. 4.5 Договору замовник зобов'язаний перераховувати 50 % коштів на рахунок зберігача від щомісячних надходжень за користування майном, яке знаходиться у зберіганні на проведення реконструкції та ремонтних робіт основних засобів згідно кошторисної документації та додаткових угод до зазначеного Договору.
Отже, умовами укладеного сторонами Договору було врегульовано питання розрахунку з позивачем за проведення ним капітальних ремонтів державного нерухомого майна.
За Актом приймання-передачі на зберігання державного майна від 31.12.2003 року ДП "Укрриба" передало, а ВАТ "Чернігіврибгосп" прийняло нерухоме майно в кількості 108 гідротехнічних споруд: по Чернігівському риборозпліднику - 32 гідроспоруди та по Мньовському рибцеху - 76 гідроспоруд.
З урахуванням умов зазначеного Договору ПрАТ "Чернігіврибгосп" з дозволу ДП "Укрриба" неодноразово проводило капітальні ремонти переданих на зберігання гідротехнічних споруд та отримувало відшкодування таких витрат на підставі Додаткових угод від 30.04.2004 року, від 11.05.2004 року, від 30.08.2004 року, від 02.09.2004 року, від 23.09.2004 року, від 28.03.2005 року, від 31.05.2005 року, від 26.12.2005 року. При цьому, укладання відповідної додаткової угоди на відшкодування витрат на капітальний ремонт рибогосподарських гідротехнічних споруд здійснювалось після прийняття комісією по роботі з контрагентами позитивного рішення з питання проведення такого ремонту.
22.07.2011 року ДП "Укрриба" затверджено Акт приймання об'єкта капітального ремонту гідротехнічних споруд, розташованих на літньоремонтних ставках № 1 (інв. № 242), № 2 (інв. № 243).
Позивач, звернувшись до господарського суду з позовом про визнання за ним частки співвласника у сумісному майні - літньоремонтних ставках № 1 (інв.№242), № 2 (інв.№243), свої вимоги обґрунтував тим, що виконані нам роботи гідротехнічних споруд літньоремонтних ставків № 1 (інв.№242), № 2 (інв.№243) прийнято ДП "Укрриба" у повному обсязі на загальну вартість 1 281 207, 60 грн.
Після проведеного капітального ремонту літньоремонтних ставків № 1 (інв.№242), № 2 (інв.№243) на вищезазначену суму балансова вартість такого майна значно збільшилась, а тому позивач як власник будівельних матеріалів став співвласником такого майна, оскільки вартість матеріалів, виробів та конструкцій, належних ПрАТ "Чернігіврибгосп" становить згідно Акта (форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) від 15.06.2011 року - 121 232, 41 грн. та згідно Акта (форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) від 20.06.2011 року - 74 907, 15 грн.
Відповідно до даних бухгалтерського обліку ДП "Укрриба" залишкова вартість літньоремонтного ставка № 1 (інв.№242) становить 8 104, 30 грн., літньоремонтного ставка № 2 (інв.№243) становить 8 104, 30 грн., разом вартість майна складає 16 208, 60 грн.
Враховуючи специфічність спільного майна (споруди рибогосподарського призначення) позивач вважає, що частка сторін у спільній власності не може бути виділена в натурі, а лише у дольовому та грошовому виразах. З огляду на те, що загальна вартість літньоремонтних ставків № 1 (інв.№242), № 2 (інв.№243) з врахуванням матеріалів позивача після проведеного ремонту становить 212 348, 16 грн. (16 208, 60+121 232, 41+74 907, 15=212 348, 16 грн.), з яких державі належить частка вартістю 16 208, 60 грн., що становить 7,33 %, а позивачу 121 232, 41 грн. згідно акта (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) від 15.06.2011 року (що становить 54,78 %), та 74 907,15 грн. згідно акта (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) від 20.06.2011 року (що становить 33,86 %), тому, з урахуванням приписів ст. ст. 16, 316, 317, ч. 2 ст. 318, ч.ч. 3, 5 ст. 319, 328, 355, 358, 392 Цивільного кодексу України, позивач просив визнати за ним частку співвласника у сумісному майні - літньоремонтних ставків № 1 (інв.№242), № 2 (інв.№243) вартістю 121 232, 41 грн., що становить 54,78 % від загальної вартості спільного майна.
Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновків про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки проведені ремонтні роботи гідротехнічних споруд не є підставою для визнання частки співвласника у державному майні, що свідчить про відсутність суб'єктивного матеріального права на захист якого подано позов.
З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.
Поняття і види спільної власності визначені ст. 355 Цивільного кодексу України. Цивільний кодекс України розрізняє два види спільної власності: право спільної часткової власності та право спільної сумісної власності.
Згідно ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Отже, за змістом ст. ст. 355, 356 Цивільного кодексу України майно, яке знаходиться у власності двох або більше осіб - співвласників, належить їм на праві спільної власності і є їх спільним майном. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві спільної власності є спільною частковою власністю, а без визначення часток - спільною сумісною власністю. Ознакою права спільної власності є множинність суб'єкта та єдність об'єкта.
Як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, наказом Державного департаменту рибного господарства від 27.07.2003 року № 203 затверджено "Акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до Статутного фонду ВАТ "Чернігіврибгосп" на баланс ДП "Укрриба", яке засноване на основі державної власності, входить до сфери управління Державного агентства рибного господарства України та підзвітне йому, майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.
При цьому, передача ПрАТ "Чернігіврибгосп" на підставі Договору № 1/04 зберігання (з правом користування) державного майна від 31.102.2003 року літньоремонтних ставків № 1 (інв.№242), № 2 (інв.№243) не є правовою підставою для виникнення у останнього права спільної часткової власності на державне майно навіть за умови здійснення капітального ремонту, у зв'язку з чим суди дійшли правомірних висновків щодо відсутності правових підстав для виникнення у позивача права на частку у державному майні.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
З правового аналізу наведеної норми вбачається, що право власності як і будь-яке інше суб'єктивне право виникає при наявності певних юридичних фактів, конкретних життєвих обставин, з якими закон пов'язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб. Підстави виникнення права власності поділяються на первісні та похідні.
За первісними підставами право власності виникає вперше або незалежно від волі попередніх власників: новостворене майно (ст. 331 Цивільного кодексу України), переробка речі (ст. 332 Цивільного кодексу України), безхазяйна річ (ст. 335 Цивільного кодексу України), набувальна давність (ст. 344 Цивільного кодексу України), набуття права власності в разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності (ст. 345 Цивільного кодексу України), реквізиція (ст. 353 Цивільного кодексу України), конфіскація (ст. 354 Цивільного кодексу України).
За похідними підставами право власності виникає за волею попереднього власника (цивільні правочини, спадкування за законом і за заповітом). Практичне значення такого поділу полягає в тому, що за похідних підстав виникнення права власності потрібно враховувати можливість існування прав на це майно інших осіб - не власників (наприклад, орендаря, заставодержателя, суб'єкта іншого обмеженого речового права).
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах; у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Передумовою для застосування цієї статті є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. При цьому, позивачем у позовах про визнання права власності може бути лише особа, яка вже є власником.
Враховуючи той факт, що спірні гідротехнічні споруди є державною власність, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків щодо відсутності у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу на подання даного позову, що є підставою для відмови в задоволенні таких вимог.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що інші доводи ПрАТ "Чернігіврибгосп", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 року у справі № 927/991/16 - залишити без змін.
Головуючий суддяО.М. Сибіга
СуддіМ.М. Малетич
І.А. Плюшко