ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.11.2017Справа №910/16844/17
За позовом приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія
"ІНГО Україна"
до приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"
про стягнення 37 912,69 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники:
Від позивача: Волобоєва Т.В.(дов. від 01.01.2017)
Від відповідача: Медведенко Т.М.(дов. від 25.10.2017)
Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 37 912,69 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов"язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов"язку здійснити регресну виплату.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2017 порушено провадження у справі №910/16844/17 та призначено до розгляду на 19.10.2017.
Представник відповідача в судове засідання 19.10.2017 не з'явився, витребувані судом докази не подав, проте через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 19.10.2017 прибув представник позивача та не заперечив проти відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою відповідача.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.2017 розгляд справи відкладено на 07.11.2017.
Судове засідання 07.11.2017 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2017 справу призначено до розгляду на 23.11.2017.
Представник позивача в судове засідання 23.11.2017 з'явився, дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача також з'явився в судове засідання 23.11.2017, проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва -
07.04.2014 між ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО УКРАЇНА" (далі - страховик, позивач) та ТОВ «Перша лізингова компанія» (далі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 250587883.14 (надалі - "Договір"), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем «Тойота» реєстраційний номер НОМЕР_1 на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.
Як свідчать матеріали справи, 22.12.2014 в м. Києві на перетині вулиць Дегтярівська та Шамрила сталася ДТП за участі застрахованого автомобіля «Тойота» реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля НОМЕР_2, а саме: порушення водієм автомобіля НОМЕР_2 Правил дорожнього руху України, що спричинило механічні пошкодження автомобілю страхувальника «Тойота» реєстраційний номер НОМЕР_1.
Факт скоєння ДТП підтверджується Довідкою ДАІ № 9478966 про дорожньо-транспортну пригоду, копія якої знаходиться в матеріалах справи.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.02.2015 у справі № 761/38931/14-п, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
18.05.2015 на підставі страхового акту № 128319 від 12.05.2015, рахунку № Я000000062 від 02.02.2015 та рахунку № Я000000253 від 22.04.2015 у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування здійснив виплату страхувальнику коштів у сумі 37 912,69 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3860 від 18.05.2015 у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Із постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 20.02.2015 у справі № 761/38928/14-п вбачається, що транспортний засіб - автомобіль НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Тойота» реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходився під керуванням ОСОБА_3
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем НОМЕР_2 встановлена у судовому порядку.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації «Міцубісі» реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована у приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/3450274, що підтверджується довідкою МТСБУ № 7/2-28/25911 від 17.10.2017.
Вказаним договором (поліс № АІ/3450274) передбачено, що франшиза становить 0,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 100 000,00 грн.
У зв'язку з наведеним позивач просить стягнути з відповідача 37 912,69 грн.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем заявлено до стягнення суму без урахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля, на що суд зазначає наступне:
Відповідно до приписів статті 993 ЦК України, та статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто, до позивача переходить право вимоги особи, що одержала страхове відшкодування, яке вона мала до особи, відповідальної за завдані збитки, але в межах фактичних витрат. Відтак таке право позивача безпосередньо пов'язується із правом вимоги особи, що одержала страхове відшкодування й регламентується нормами ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон України «Про ОСЦПВвнтз».
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Законом України «Про ОСЦПВвнтз» передбачено врахування зношеності пошкодженого майна у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 №6 в пункті 9 абзацу 4.
Відповідно, за вказаних обставин, Позивач не може отримати більше прав, ніж їх мала особа, що отримала страхове відшкодування.
Подібна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 29.03.2015 зі справи №910/22731/14 господарського суду м.Києва.
Статтею 29 Закону України «Про ОСЦПВвнтз» передбачений вичерпний перелік витрат, які відшкодовуються страховою компанією при пошкодженні транспортного засобу, до яких зокрема належать витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом з урахуванням зносу.
Отже, поряд із вказаними вище правами позивача, обмеженими правами особи потерпілого, у відповідача існує обов'язок відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. При цьому положеннями пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майну України 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2002 за №1074/8395 (далі - Методика), передбачений вичерпний перелік, коли значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю. Водночас, згідно пункту 7.39 Методики встановлено винятки щодо використання вимог пункту 7.38 Методики, згідно яких: коефіцієнт фізичного зносу, застосовується зокрема, якщо складові частини кузова кабіни, рами відновлювали ремонтом, або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.
Як вбачається з відзиву відповідача, під час дослідження автомобіля «Тойота», д.н.з.НОМЕР_1 з використанням програмного забезпечення Audatex-AudaHistory, було виявлено розрахунки по попереднім пошкодженням, які відсутні в акті огляду позивача від 22.12.2014, однак, які свідчить про неодноразове проведення ремонтно-відновлювальних робіт до ДТП від 22.14.2014.
Таким чином, при розрахунку страхового відшкодування за пошкодження автомобіля «Тойота», д.н.з.НОМЕР_1 застосування коефіцієнту фізичного зносу є обов'язковим.
Така правова позиція узгоджується з позицією Вищого Господарського Суду України, викладеній у постанові від 01.03.2017 зі справи №910/16814/16 Київського апеляційного господарського суду України.
Відповідачем, за допомогою програмного забезпечення Audatex-AudaHistory, було виконано дослідження по визначенню коефіцієнту фізичного зносу складових КТЗ. Згідно вказаного дослідження, значення коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля «Тойота», д.р.н.АА35160К, складає 0,38, а вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 32 551,27грн.(копія дослідження з додатками в матеріалах справи).
Таким чином, суд зазначає, що позивачем необгрунтовано заявлено позовні вимоги у завищеному розмірі - 37 912 грн.69 коп.
Отже, суд наголошує, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Тойота» реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 32 551,27грн.
Тобто, шкодою та реальними збитками з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля є збитки на суму 32 551,27 грн.
Пунктом 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно п. 36.2 ст. 36 наведеного Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. За змістом ст. 34 вказаного Закону розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром, визнання яких містяться в п. 2 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1998 р. №8 та Положенні щодо укладення угоди на проведення експертної оцінки майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 08.01.1998 №16.
Таким чином, належним доказом розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу є висновок особи, яка згідно чинного законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна (суб'єкт оціночної діяльності або аварійний комісар).
Нормою ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля складає 32 551,27 грн. та позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 37 912,69 грн.
Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент направлення заяви) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів
Судом було встановлено, що позивачем було направлено відповідачу претензію від 17.11.2015 про добровільну виплату (страхового) відшкодування в порядку регрессу.
Отже, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
З матеріалів справи слідує, що позивач з метою отримання коштів від відповідача звернувся до останнього із претензією від 17.11.2015 про виплату страхового відшкодування. Дана заява із доданими до неї документами, які необхідні для виплати страхового відшкодування на користь позивача. Проте відповідач на момент падання позову платежу не здійснив.
Враховуючи вимоги пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування (регламентна виплата) за полісами ОСЦПВВНТЗ повинна бути виплачена страховиком (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Проте, відповідач після отримання вищезазначеної заяви у встановлений пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк суми страхового відшкодування на користь позивача не виплатив.
Відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам..
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО УКРАЇНА" задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м.Київ, вул. Саксаганського, буд. 77, код ЄДРПОУ 22945712) на користь приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО УКРАЇНА" (01054. м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33, код ЄДРПОУ 16285602) суму страхового відшкодування у розмірі 32 551 (тридцять дві тисячі п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 27 коп. та судовий збір у розмірі 1 373(одна тисяча триста сімдесят три) грн. 76 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Копію рішення надіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л. Д.
Дата підписання повного тексту рішення: 28.11.2017