про повернення позовної заяви
01.12.2017 Справа № 904/10009/17
Суддя Євстигнеєва Н.М., розглянувши матеріали
за позовом Комунального підприємства "Новомосковськ водоканал", м. Новомосковськ Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "М'ясна традиція", м. Дніпро
про стягнення 484 558,63 грн.
Комунальне підприємство "Новомосковськ водоканал" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "М'ясна традиція" заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 484 558,63 грн.
Розглянувши позовні матеріали, господарський суд вважає їх такими, що підлягають поверненню з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
У відповідності з пункту 3 статті 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".
Вирішуючи питання щодо сплати судового збору, господарський суд повинен виходити, зокрема, з такого.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.1, п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", з 01 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1 600 грн.
Доказом сплати судового збору є оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні судового збору з рахунка платника - останній примірник платіжного доручення (Інформаційний лист Державної судової адміністрації України № 12-6621/11 від 10.11.2011).
При зверненні із позовом до господарського суду позивачем заявлено вимогу майнового характеру (стягнути 484 558,63 грн.), однак не додано жодних доказів на підтвердження сплати судового збору.
Відповідно до абзацу 2 п. 2.22 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) повертається господарським судом.
Разом з тим, до позовної заяви позивачем додано клопотання (вх. №65228/17 від 30.11.2017) про звільнення від сплати судового збору враховуючи тяжкий майновий стан підприємства.
За змістом положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.
При цьому, вказаною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення заявника від сплати судового збору.
У розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати (стаття 8 Закону) і застосуванням приписів Закону щодо пільг зі сплати судового збору (стаття 5 Закону) господарським судам слід враховувати таке.
Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі (п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати (п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
Додані позивачем до клопотання про звільнення від сплати судового збору матеріали в підтвердження його майнового стану не є тими доказами, які б об'єктивно підтверджували неможливість оплати позивачем судового збору.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "ОСОБА_1 проти України" вказано, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
У зв'язку з наведеним, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Наведені вище обставини є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.
Керуючись пунктом 4 статті 63, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні клопотання Комунального підприємства "Новомосковськ водоканал" про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Додаток: позовна заява з додатками на 39 арк.; опис вкладення до конверту на ім'я Господарського суду Дніпропетровської області; конверт.
Суддя ОСОБА_2