28 листопада 2017 року Справа № 915/296/17
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_2 - дов. б/н від 24.04.2017,
ОСОБА_3 - керівник,
представника відповідача: ОСОБА_4 - дов. №15 від 19.04.2017;
представника ІІІ особи: ОСОБА_4 - дов. №18 від 19.05.2017;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву: Дочірнього підприємства “Торжок” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.06.2017 по справі №915/296/17
за позовом: Дочірнього підприємства “Торжок”
(54002, м.Миколаїв, вул.Мала Морська, буд.108),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Первомайськ-кондитер”
(54020, м.Миколаїв, вул.Декабристів, буд.41, корп.14),
ІІI особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “НІКІНВЕСТ2017”
(54020, м. Миколаїв, вул. Декабристів, буд. 41/23А; ідентифікаційний код 41083979)
про: визнання недійсним правочину щодо переходу права власності на об'єкт нерухомого майна, -
11.02.2014 Дочірнє підприємство “Торжок” звернулось до господарського суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.06.2017 по справі №915/296/17.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що однією з підстав позову по даній справі є невідповідність іпотечного застереження, визначеного у пп.7.6.1 п.7.6 Договору іпотеки №2563 від 19.05.2006, вимогам законодавства, що діяло на момент укладення договору та неможливість передачі права власності на заставлене майно від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі застереження в іпотечному договорі, у зв'язку із чим правочин щодо переходу права власності на об'єкт нерухомого майна є недійсним. Так, 23.05.2017 Господарський суд Миколаївської області прийняв рішення по справі №915/266/17 яким відмовив ДП «Торжок» у задоволенні позовних вимог до ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ТОВ «Первомайськ-Кондитер» про визнання недійсним пп.7.6.1, 7.6.2 п.7.6 Договору іпотеки №2563 від 19.05.2006 у зв'язку із пропуском позовної давності, встановивши при цьому порушення прав ДП «Торжок» та зазначивши,що приписи ст.ст.37, 38 Закону України «Про іпотеку» в редакції від 12.05.2006, що діяли на момент укладення Договору іпотеки №2563 від 19.05.2006 передбачали можливість набуття права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекддержателя в рахунок виконання основного зобов'язання та право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки саме на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто законодавство, яке діяло на момент укладення іпотечного договору не передбачало передачу права власності на заставлене майно від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання та право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки на підставі застереження в іпотечному договорі. 18.07.2017 Одеський апеляційний господарський суд по справі №915/266/17 прийняв постанову, якою залишив рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2017 по справі №915/266/17 без змін, зазначивши, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, однак, позивачем пропущено строк позовної давності, встановленого статтею 257 Цивільного України, для звернення до суду за захистом своїх порушених прав та не доведено поважності причин його пропущення, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності відмови в позові у зв 'язку зі спливом строку позовної давності. При цьому, на думку судової колегії, місцевий суд повністю встановив та дослідив обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Тобто, апеляційний суд підтвердив позицію суду першої інстанції, що правочин щодо переходу права власності на об'єкт нерухомого майна був вчинений на підставі іпотечного застереження, яке не могло бути підставою для переходу права власності, що, в свою чергу, є підстави для визнання такого правочину недійсним.
Відповідно до ч.1 п.1 ч.2 ст.112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної силі встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, вважаємо, що обставини, встановленні рішенням Господарського Миколаївської області від 23.05.2017 по справі №915/266/17, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2017, щодо того, що законодавство, яке діяло на момент укладання Договору іпотеки №2563 від 19.05.2006 не передбачало передачі права власності на заставлене майно від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі застереження в іпотечному договорі, є істотними для даної не були і не могли бути відомі ДП «Торжок», є підставою для перегляду рішення по даній справі та його скасування.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Первомайськ-кондитер” проти задоволення заяви Дочірнього підприємства “Торжок” заперечує, посилаючись у відзиві (т.2 а.с.57-59) на те, що факт необізнаності заявника, на час розгляду справи, про неможливість переходу права власності на іпотечне майно на підставі застереження в іпотечному договорі,
спростовується змістом самої позовної заяви у цій справі, оскільки саме це твердження заявника було основною підставою позову, про що позивач зазначає навіть в заяві про перегляд судового рішення. Тобто, правова позиція про неможливість переходу права власності на іпотечне мано на підставі застереження в іпотечному договорі досліджувалась судами першої та другої інстанції в даній справі та їй було надано відповідну правову оцінку. Тобто, викладені в заяві про перегляд судового рішення доводи позивача, не є виявленими обставинами в розумінні ст.112 ГПК України, були відомі заявникові на момент розгляду справи (підстава позову), а рішення судів у справі №915/266/17 не були покладені в основу судових рішень у цій справі. Таким чином, заявник фактично ставить питання про перегляд рішення суду не на підставі виявлених обставин, а на підставі власного довільного тлумачення мотивувальної частини рішення суду в іншій справі, які суперечать висновкам суду в цій справі, а сама ґрунтується на переоцінці доказів, які оцінювались судом під час судового розгляду даної справи.
Від ІІІ особи - ТОВ “НІКІНВЕСТ2017” письмових пояснень по суті позовних вимог не надходило. Представник ІІІ особи у судовому засіданні 28.11.2017 підтримав позицію відповідача у даній справі.
Під час розгляду заяви, представники сторін підтримали доводи, викладені у заяві та запереченнях проти неї.
Ухвалою суду від 23.08.2017 провадження у справі було зупинено у зв'язку із направленням справи до Одеського апеляційного господарського суду.
У судовому засіданні 28.11.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що заява Дочірнього підприємства “Торжок” задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Статтею 112 ЦК України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Юридичними фактами, які були покладені в основу рішення суду від 15.06.2017 по справі №915/296/17 є:
- встановлення судом, що договір іпотеки містить в пп.7.6.1 передбачене Законом України “Про іпотеку” застереження, яке встановлює, зокрема, звернення стягнення на предмет іпотеки (майно), шляхом переходу права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання. Іпотечне застереження містить «право очікування», яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому. Обставина, що перехід права відбудеться в майбутньому в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, є відкладальною обставиною, тобто обставиною, яка обумовлює виникнення права власності (передачу майна) залежно від стану виконання зобов'язань за договором. З урахування цього, суд дійшов висновку, що реалізація цієї умови іпотечного договору спричиняє набуття вказаним договором характеру правовстановлюючого по відношенню до майна, яке є предметом іпотеки. Застереження є самостійним елементом, який є рівним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який в свою чергу є також правовстановлюючим документом.
- наявність проведеної відповідачем оцінки та визначення вартості об'єкта нерухомості, в підтвердження чого відповідачем надано Звіт про оцінку нежитлової будівлі, загальною площею 5023,7 кв.м, що розташована за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Мала Морська, будинок 108, ідентифікатор за базою ФДМУ1557098_16012017_NA02-170116-006, дата проведення оцінки: 16.01.2017; оціночна вартість нежитлової будівлі: 5370335 грн.; оцінювач: ФОП ОСОБА_5. При цьому, судом зазначено, що відсутність чи наявність такої оцінки не впливає на виникнення у відповідача права власності на майно та припинення прав позивача на це майно та на захист прав позивача відповідно до предмету позову. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 було залишено без змін рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.06.2017 по справі №915/296/17.
31.10.2017 Вищим господарським судом України винесено постанову за наслідками перегляду рішення суду першої та другої інстанції у справі №915/296/17, в якій зазначено наступне.
Відповідно до положень ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Зокрема, конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через приписи ст.1 Господарського процесуального Кодексу України згідно котрих юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
При цьому, має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи інтерес потребує захисту. Лише в результаті розгляду спору виявляється чи доведене таке порушення і за відсутності порушення суд повинен відмовити у позові. Звертаючись до суду позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову. Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Вже після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок щодо відповідності заявленої матеріально-правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. Якщо буде встановлено, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову в такому позові.
Враховуючи те, що даному випадку позовні вимоги ДП “Торжок” зводяться фактично до оскарження дій державного реєстратора - Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради щодо реєстрації за ТОВ “Первомайськ-Кондитер” права власності на нежитлову будівлю загальною площею 5023,7 кв.м., за адресою: місто Миколаїв, вул.М. Морська, 108, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 16359744810, на підставі поданих документів: договору іпотеки №2563 від 19.05.2006, договорів про відступлення прав вимоги №1595 від 13.12.2016 і №1594 від 13.12.2016, тобто - вчинених в інтересах відповідача, що виходить за межі повноважень господарського суду, тоді як встановлення останнім дійсності правочину можливе тільки за наявності та розгляді між сторонами такого правочину спору про право цивільне, що виникає з матеріальних правовідносин, яке в даному випадку фактично відсутнє, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством і, як наслідок цього, не може призвести до поновлення його порушеного права.
У зв'язку з цим, встановивши, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права та інтересу, суди першої та апеляційної інстанцій у мотивувальних частинах прийнятих у справі судових рішень повинні були зазначити тільки про відмову у задоволенні позову саме із вказаних вище підстав, а не з тих підстав, що договір іпотеки №19/К-К від 19.05.2006 мав відповідне застереження про перехід права власності на спірне майно, у зв'язку з невиконанням стороною своїх зобов'язань, тому, колегія суддів касаційної інстанції, залишаючи без змін правильне по суті рішення першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, виключає з їх мотивувальної частини, як підставу для відмови в позові, посилання на ст.ст.36-38 Закону України “Про іпотеку”, а також, умови договорів кредиту №19/К-К від 19.05.2006 та іпотеки №19/К-К від 19.05.2006. Таким чином, касаційною інстанцією було змінено мотивувальну частину постанови Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.06.2017 по справі №915/296/17, та відмовлено позивачу в позові у зв'язку з невірно обраним способом захисту.
Враховуючи викладене, наведені Дочірнім підприємством “Торжок” у заяві обставини не є нововиявленними для даного спору, оскільки не спростовують факти, які покладено в основу остаточного судового рішення по справі №915/296/17.
Крім того, суд погоджується з позицією відповідача щодо безпідставності посилання заявника на його необізнаність, на час розгляду справи, стосовно неможливості переходу права власності на іпотечне майно на підставі застереження в іпотечному договорі, оскільки це спростовується змістом самої позовної заяви у цій справі та прийнятими судами першої та другої інстанції в даній справі рішеннями, з наданням цим фактам відповідної правової оцінки.
За вказаних обставин, підстави для перегляду рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.06.2017 по справі №915/296/17 відсутні.
Відповідно до п.8.3 Постанови Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами», Господарський процесуальний кодекс України не надає господарському суду права повертати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, якщо суд вважає, що таких обставин немає. У цих випадках, з'ясувавши за результатами розгляду відповідної заяви в порядку ст.114 ГПК відсутність нововиявлених обставин, господарський суд виносить ухвалу про залишення судового рішення без змін.
Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір підлягає покладенню на заявника.
Керуючись ст.ст.49, 86, 112, 114 ГПК України, суд -
1. В задоволенні заяви Дочірнього підприємства “Торжок” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.06.2017 по справі №915/296/17, відмовити.
2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.06.2017 по справі №915/296/17 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст.91, 93 ГПК України.
Ухвалу оформлено у відповідності до ст.86 ГПК України
та підписано суддею 01 грудня 2017 року.
Суддя М.В. Мавродієва