28 листопада 2017 р. Справа № 903/828/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз"
про стягнення 2 605,93 грн. відсотків річних.
Суддя Костюк С.В.
при секретарі Коритан Л.Ю.
за участю представників:
від позивача: Безпалюк О.Л., дов. №14-72 від 14.04.2017 року;
від відповідача: Гаврилюк Д.Ю., дов. №007.1 Др-10-0817 від 28.08.2017 року.
Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.
В судовому засіданні оголошено вступну і регулятивну частину рішення.
Суть: Позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ставить вимогу стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" 2 605,93 грн. відсотків річних.
При обґрунтуванні заявленої вимоги вказує, що 31.01.2013 року між Публічним акціонерним товариством " Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" укладено договір №13-402-ПР купівлі - продажу природного газу; на виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 68 020 668, 71 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу;оплата за газ здійснюється відповідачем виключного грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Внаслідок несвоєчасної оплати за переданий газ у строк передбачений договором, нараховано 3 % річних у розмірі 2 605, 93 грн. у період з 20.02.2013 року по 27.11.2014 року.
При правовому обґрунтуванні своїх позовних вимог посилається на норми ст. ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України, 193, 216-217, 231, 264-265 ГК України.
Присутній в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд задоволити позов.
Відповідач в запереченні №2121/06-06 від 28.11.2017 року зазначає, що згідно положення пунктів 3.4., 6.1. договору, розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу; встановлюючи такий порядок розрахунків, сторони визначили взаємні права та обов'язки: відповідач зобов'язаний був надати підписані та скріплені печаткою акти приймання-передачі природного газу, а позивач - підписати та повернути зазначені акти, або надати письмову відмову від їх підписання. Доказів направлення (вручення, передачі) відповідачу підписаних актів приймання передачі газу для здійснення розрахунків позивач не надав.
Зазначає, що наявність чи відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений природний газ за кожен окремий місяць поставки, а також конкретна сума боргу встановлюється саме підписаними сторонами актами-приймання передачі газу; вказує, що жоден примірник підписаних між сторонами актів приймання - передачі газу позивач на адресу відповідача не направляв, що фактично позбавило можливості відповідача встановити наявність чи відсутність заборгованість за поставлений йому газ, а також визначити конкретний обсяг зобов'язання щодо сплати певної суми заборгованості відповідача, на яку позивач нарахував відсотки річних, з наведеного у запереченні вважає відсутнє прострочення зобов'язання по оплаті газу, а вимоги позивача безпідставними.
З матеріалів справи, пояснень представників сторін вбачається, що 31.01.2013 року між ПАТ НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Волиньгаз" був укладений Договір купівлі-продажу природного газу № 13-402-ПР (а.с. 17-21).
До даного договору були укладені додаткові угоди за № № 1-16, якими змінювалась ціна на газ (а.с. 22-39).
Згідно з пунктом 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Відповідно до. п. 3.3. приймання - передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.
Згідно п. 3.4. Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.
Пунктом 6.1. договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 %поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється 20 числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту-приймання передачі.
Між позивачем та відповідачем 31.01.2013 року, 30.06.2013 року, 31.07.2013 року, 31.08.2013 року, 28.02.2014 року, 31.03.2014 року були підписані акти приймання-передачі природного газу на загальну суму 68 020 668, 71 грн., які скріпленими печатками обох сторін.
Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов"язків є зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Укладений між сторонами договір №13-402-ПР від 31.01.2013 року за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як зазначено ч. 1 ст. 530 вказаного кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем протягом січня 2013 року березня 2014 року було передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 68 020 668,71 грн., що підтверджено актами приймання-передачі природного газу (а.с.40-45).
Пунктом 7.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне викоання умов договору сторон несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та Договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно заявленої вимоги позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних, що складає згідно розрахунку 2605,93 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання (а.с.8-12).
Заперечуючи проти заявлення вимоги відповідач, зазначив, що на його адресу не надходили підписані позивачем акти приймання-передачі природного газу.
Тому вважає, що з огляду на визначені в п. 6.1 договору умови оплати поставленого газу в даному випадку строк остаточних розрахунків за договором не настав через відсутність у відповідача належним чином оформлених актів приймання-передачі газу.
Водночас, як зазначено вище, пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу
Вказаний пункт договору узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, пунктом 6.1 купівлі-продажу встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ: до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Вказана умова договору не містить жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати газу протягом певного строку, а саме після підписання позивачем акта приймання-передачі газу чи після повернення одного примірника оригіналу акта покупцю.
Тобто, настання обов'язку з оплати спожитого газу (а разом з цим і прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язання за договором) не пов'язується з моменту підписання відповідних актів. Акти приймання-передачі газу лише фіксують остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць.
Отже, несвоєчасне повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України. Тому наявність або відсутність актів не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість фактично поставленого природного газу.
Тому дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором в частині проведення розрахунків, у зв'язку з чим вимога позивача є підставною та підлягає задоволенню.
При вирішенні даного спору врахована правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 11.10.2016 року у справі № 911/10/16, від 02.11.2016 року № 924/108/16, від 12.12.2016 року № 902/23/16.
В силу положень ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, витрати позивача по сплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 527, 530, 610, 613, 625,692, Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-
вирішив:
1.Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (43025, Волинська обл., м.Луцьк, вул.І.Франка,12, код ЄДРПОУ 03339459) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,6, код ЄДРПОУ 20077720) 2 605,93 грн. відсотків річних, а також 1 600грн. витрат по судовому збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст
рішення складено
29.11.2017
Суддя С. В. Костюк