Справа №390/1666/17
Провадження №1-кп/390/228/17
30.11.2017 року Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
н/л обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
законного представника н/л обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника н/л обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
представника служби у справах дітей - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький кримінальне провадження № 12017120170001054 від 10.08.2017 року відносно
н/л ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Котівка Гайворонського району, Кіровоградської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, учня 9 класу школи - інтернат № 1, ліцей «Сокіл» м. Кропивницький, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,
09.08.2017 року, приблизно о 14.30 год. н/л ОСОБА_4 , шляхом вільного доступу, з пасовища, яке розташоване біля АЗС «АМІК» в с. Бережинка Кіровоградського району та області, таємно викрав корову породи «Українська», вагою 600 кг, вартістю 14 000 грн., яка належала потерпілому ОСОБА_8 .
З викраденим з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Допитаний в ході судового засідання обвинувачений ОСОБА_4 вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, визнав повністю і показав, що дійсно при зазначених обставинах 09.08.2017 року з пасовища в с. Бережинка викрав корову, у вчиненому кається, запевнив суд, що більше не буде вчиняти злочини.
Потерпілий в письмовій заяві просив розглядати справу без його участі, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має.
За згодою учасників судового провадження, суд в силу ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільними дослідження доказів щодо тих обставин справи та фактичних даних, які ніким не оспорюються, наслідки, передбачені вказаною статтею, учасникам судового провадження роз'яснені та зрозумілі.
Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд виходить із вимог ст.65, 103 КК України, щодо ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого, обставин, що пом'якшують і обтяжують його покарання, крім того, при призначенні покарання неповнолітньому суд враховує умови його життя та виховання, рівень розвитку та інші особливості неповнолітнього.
Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочин середньої тяжкості.
Обставинами, що пом'якшують його покарання, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину в неповнолітньому віці.
Обставин, що обтяжують його покарання, судом не встановлено.
Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, встановлено, що за місцем проживання ОСОБА_4 характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, раніше не судимий, проживає з матір'ю, згідно акту обстеження матеріально- побутових умов від 29.08.2017 року має задовільні умови проживання.
Відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.
В досудовій доповіді, складеній Кіровоградським районним сектором Кропивницького міського відділу з питань пробації Південного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції, вказано, що виправлення ОСОБА_4 можливо без ізоляції від суспільства.
Враховуючи обставини справи, дані про особу обвинуваченого, приймаючи до уваги висновок органу пробації, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів можливо без ізоляції від суспільства та вважає можливим застосувати положення ст.75 КК України та звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та покладанням на нього обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 заявила клопотання про застосування до ОСОБА_4 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Після роз'яснення судом наслідків застосування амністії, обвинувачений ОСОБА_4 , в присутності свого законного представника, просив застосувати до нього амністію.
Прокурор в судовому засіданні не заперечувала проти звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році».
Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
Відповідно до п."а" ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 06 вересня 2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, підлягають особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, які на момент вчинення злочину були неповнолітніми.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на момент вчинення злочину обвинувачений ОСОБА_4 був неповнолітнім, що підтверджується копією його паспорту. Злочин, у вчиненні якого він обвинувачується, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості та був ним вчинений 09 серпня 2017 року, тобто до дня набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році». Свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення обвинувачений визнав повністю. Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 амністії, передбачених ст.4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено.
За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_4 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Відповідно до ст.124 КПК України судові витрати по справі підлягають стягненню з обвинуваченого, а у разі відсутності у нього майна для відшкодування витрат, з його матері.
Речові докази по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373 - 374 КПК України, суд
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, та призначити покарання у виді одного року позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням на один рік.
Згідно ст.ст.76, 104 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання на підставі п. «а» ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році".
Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу, не обирати.
Стягнути з ОСОБА_4 , а у разі відсутності у нього майна для відшкодування витрат, з його матері - законного представника по справі ОСОБА_5 на користь держави судові витрати по справі за проведення судово-товарознавчої експертизи в сумі 297 грн.
Копію вироку вручити прокурору, обвинуваченому та його законному представнику, а іншим учасникам роз'яснити, що вони мають право отримати в суді копію вироку.
Вирок набирає законної сили після спливу строку на апеляційне оскарження. У разі оскарження учасниками процесу, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, яке набирає законної сили з моменту його проголошення.
Апеляційна скарга на вирок суду першої інстанції може бути подана протягом тридцяти днів з моменту його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровоградський районний суд Кіровоградської області.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.
Суддя: