Справа № 462/5207/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.
Провадження № 22-ц/783/5657/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. Я.
Категорія: 26
23 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - судді Мельничук О.Я.,
суддів Крайник Н.П. і ОСОБА_2
при секретарі Куцик І.Б.
з участю представника позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування, -
Рішенням Залізничного суду міста Львова від 19 квітня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Стягнуто із Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" /ЄДРПОУ 22945712/ на користь ОСОБА_4 /ідентифікаційний номер - 2306010662/ суму страхового відшкодування в розмірі 7943 /сім тисяч дев'ятсот сорок три/ гривні 38 копійок, пеню в розмірі 16219,84 /шістнадцять тисяч двісті дев'ятнадцять/ гривень 84 копійки, інфляційні втрати в розмірі 5101 /п'ять тисяч сто одну/ гривню 72 копійки, три відсотки річних у розмірі 1265 /одна тисяча двісті шістдесят п'ять/ гривень, а всього - 30 529 /тридцять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять/ гривень 94 копійки.
Стягнуто із Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на користь ОСОБА_4 - 4551 /чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят одну/ гривню 20 копійок судових витрат, з яких 4000.00 гривень витрати, пов'язані із оплатою правової допомоги адвоката та 551,20 гривень судового збору.
Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Публічне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія". Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права при неповно встановлених обставинах справи. Звертає увагу, що у висновок №292 від 17.10.2014 року включено суму - 20% ПДВ. Звертає увагу, що відповідачем позивачу виплачено страхове відшкодування за виключенням 20% ПДВ. Вважає, що сума страхового відшкодування, яка підлягала виплаті позивачу становила 41556,62 грн. Також вважає, що адвокат позивача - ОСОБА_3 не надала послуг на суму 3500 грн. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 квітня 2017 року і ухвалити нове рішення, а також вирішити питання судових витрат.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" до задоволення не підлягає із наступних підстав.
Згідно з вимогами ст.ст.11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.
Судом встановлено, що 30.09.2014 року на перехресті вулиць Головацького-Голубовича у м.Львові сталася ДТП за участю автомобіля марки "Honda Civic", номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля марки "ЗАЗ TF698К-76", номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5
Із матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 застрахована на підставі Поліса № АС/9762122 у ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" /а.с.8/, і розмір страхової суми (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну потерпілих становить 50000 грн., розмір франшизи 500 грн.
Постановою старшого слідчого СВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області Таратула М.Л. від 15.05.2015 року закрито кримінальне провадження за вказаним фактом у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України /а.с.9-11/.
Між тим, постановою Залізничного районного суду м. Львова від 22.06.2015 року провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_5 за ст.124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення /а.с.12/.
Згідно висновку №292 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку та ринкової вартості КТЗ від 17 жовтня 2014 року вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "Honda Civic", номерний знак НОМЕР_1 на момент дослідження становить 75018,55 грн., а вартість відновлювального ремонту згаданого автомобіля становить 50467,94 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд виходив з тих обставин, що позовні вимоги є законним, а сума доведеною.
З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.
Відповідно до ст.979, 981 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Зі змісту п.3 ч.1 ст.988 ЦК України випливає, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Невиплачена сума з врахуванням ліміту відповідальності, розміру франшизи, а також виплаченої суми становить 7943 грн. 38 коп., в зв"язку з чим така вірно стягнута судом з відповідача.
ОСОБА_4 09.10.2014 року повідомила страховика про дорожньо-транспортну пригоду /а.с.13/, а 25.08.2015 року подала заяву про отримання страхового відшкодування /а.с.14/.
Згідно ст.7 Закону України "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в Україні здійснюється обов'язково.
Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком.
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
У відповідності до ст.6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно ст.5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу .
Статтею 9 цього ж Закону встановлено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до ст.22 Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 36.1 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Зі змісту п. 36.2 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" убачається, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 36 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплатити його.
Виплати страховою компанією позивачу здійснені не вчасно та не в повному обсязі.
Згідно ст.36.5 закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Зі змісту викладеного випливає, що передбачена п. 36.5 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вимагати сплати пені за прострочення виплати страхового відшкодування має право саме особа, яка має право на отримання такого відшкодування, а не страхувальник.
Правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті від 19 квітня 2013 року, є грошовим зобов'язанням.
Саме до такого правового висновку дійшов Верховний суд України в Постанові від 21 грудня 2016 року у даній справі, застосування якого є обов'язковим в силу вимог ст.360-7 ЦПК України.
Згідно з положеннями ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, що зобов'язання страховика ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" щодо виплати ОСОБА_4 страхового відшкодування є грошовим зобов'язанням, за невиконання якого можуть застосовуватись наслідки, передбачені нормою ч.2 ст.625 ЦК України.
Позивач просив стягнути пеню в розмірі 16219,84 грн., інфляційні втрати в розмірі 5101,72 грн., три відсотки річних у розмірі 1265 грн., представивши відповідний розрахунок /а.с.104-112/, з погоджується колегія суддів, оскільки такий є коректним.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_4, з врахування заяви про уточнення вимог від 23.02.2017 року, про стягнення з ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" страхового відшкодування в розмірі 7943,38 грн., пені в розмірі 16219,84 грн., інфляційних втрат в розмірі 5101,72 грн., трьох відсотків річних у розмірі 1265 грн. є підставними, ґрунтуються на законі.
Відповідно до ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.
Згідно ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
З матеріалів справи, а саме рахунку-фактури №09-06/01 від 09.06.2016 року та наданого представником позивача розрахунку витрат вбачається, що загальна вартість наданих виконавцем (ОСОБА_6О.) послуг замовнику (ОСОБА_4В.) становить 4000.00 грн. /а.с.45, 46/.
Згідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому на користь позивача підлягає стягненню з відповідача сплачена сума судового збору в розмірі 551,20 грн. і витрати на правову допомогу, розмір яких складає 4000.00 грн. документально підтверджено і такий відповідає вимогам Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах"
Враховуючи вартість відновлювального ремонту та вартість матеріальних збитків сума страхового відшкодування в розмірі 49500 грн. є саме тою, яка підлягала до виплати позивачу відповідачем у зв"язку з пошкодження його транспортного засобу. .
З урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому у задоволенні такої скарги апелянту слід відмовити, а рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 квітня 2017 року залишити без змін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст. ст.315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"- відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 квітня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набранням ухвалою законної сили.
Головуючий: О.Я. Мельничук
Судді: Н.П. Крайник
ОСОБА_2