Справа № 454/2907/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Адамович М.Я.
Провадження № 22-ц/783/5643/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. Я.
Категорія: 30
23 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - судді Мельничук О.Я.,
суддів Крайник Н.П. і ОСОБА_2
при секретарі Куцик І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Фермерського господарства "ОСОБА_3В." - ОСОБА_3 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 29 червня 2017 року у справі за позовом Фермерського господарства "ОСОБА_3В." до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,-
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 29 червня 2017 року в задоволенні Фермерського господарства "ОСОБА_3В." відмовлено.
Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач - Фермерське господарство "ОСОБА_3В." Вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим та таким, що ухвалене з неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи внаслідок невиконання норм Конституції. Вважає, що суд не зазначив, які саме докази він зобов"язаний був надати для обгрунтування своїх моральних страждань, які полягали у приниженні честі, гідності, ділової репутації у зв"язку із діями відповідача.
В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення на підставі якого стягнути з Держави Україна, в особі Державної казначейської служби України в користь Фермерського господарства "ОСОБА_3В." кошти в сумі по 1000000 грн. з кожного, на відшкодування моральної шкоди завданої в результаті незаконних дій посадових осіб Львівського апеляційного адміністративного суду, що спричинило приниження честі, гідності, ділової репутації.
Сторони в судове засідання не з"явилися, хоча про час та дату розгляду справи є повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 до задоволення не підлягає із наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1. ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що фермерське господарство "ОСОБА_3В." звертався із апеляційною скаргою до Львівського апеляційного адміністративного суду з скаргою та ухвалою від 26.05.2015 року апеляційну скаргу залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з тих підстав, що вимоги позову є необгрунтованими та недоведеними.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується в повній мірі з наступних підстав.
Як вбачається з позовної заяви Фермерського господарства "ОСОБА_3В.", підставою для пред"явлення позову про відшкодування моральної шкоди, є не вжиття заходів щодо розгляду апеляційної скарги протягом строку, встановленого законом строків та несвоєчасне направлення ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 року.
Статтею 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" передбачено, що шкода завдана громадянинові підлягає відшкодування в наслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Пунктом 5 ст. 3 Закону передбачено, що у наведених ст.1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.
Статтею 4 Закону передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Згідно положення даної статті, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Статтею 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування; їх посадових і службових осіб.
Ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 року не визнана завідомо неправосудною, а тому, твердження позивача з цього приводу є безпідставними та не підтверджені жодними доказами.
Крім того, як роз'яснено в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 року "Про незалежність судової влади", виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд, згідно з процесуальним законодавством.
Оскарження у будь який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Слід врахувати і те, що відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов'язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. А у випадку відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України, незаконність рішення, дії чи бездіяльності заподіювача шкоди повинна бути доведена.
Оскільки позивач не надав ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції доказів відповідно до приписів статей 58-59 ЦПК України на підтвердження того, що відповідачем заподіяно шкоду та не доведено наявність такої шкоди, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів та вину останнього в її заподіянні, тобто факт порушення прав позивача діями відповідачів, суд першої інстанції підставно відмовив в задоволенні позову.
Отже, твердження апелянта про незаконнісь та необгрунтованість рішення суду, що таке ухвалене з неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи внаслідок невиконання норм Конституції, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які він посилається - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону.
Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст. ст. 315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу представника Фермерського господарства "ОСОБА_3В." - ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 29 червня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: О.Я. Мельничук
Судді: Н.П. Крайник
ОСОБА_2