Справа № 2а-1222/10
"27" серпня 2010 року Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого - судді Едера П.Т.
при секретарі Юрчишин О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ при ГУМВС України у Волинській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -
установив:
02.08.2010р. гр. ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом, в якому просить скасувати постанову серії АС №146777 від 25.07.2010р.. про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 260 гривень.
Позивачка обґрунтовує позовні вимоги тим, що 25.07.2010р. інспектором взводу №2 ДПС ДАІ УМВС України у Львівській області ОСОБА_2 була винесена постанова про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч.1 КУпАП, згідно якої позивач, керуючи транспортним засобом марки «ЗАЗ-ДЕО» д.н.з. НОМЕР_1 при виїзді з населеного пункту, перевищила швидкість руху в населеному пункті на 30 км/год., рухаючись зі швидкістю 90 км/год., чим, як зазначено в постанові, порушила вимоги п.12.4 Правил дорожнього руху, згідно якого у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом «Беркут» №0510063. Проте позивачка стверджує, що інспектором ДАІ її було зупинено безпідставно, так як вона не порушувала правил дорожнього руху, показники її спідометра на той момент показували швидкість руху відповідно до правил дорожнього руху. Працівник ДАІ, пропустивши автомобіль, що рухався попереду з великою швидкістю, зупинив її автомобіль та, показуючи показники вимірювального приладу, на якому був зафіксований показник, не належний швидкості руху її автомобіля, склав протокол та постанову про адміністративне правопорушення відносно позивачки. Позивачка вважає, що показник вимірювального приладу «Беркут» було отримано під час фіксування швидкості руху групи машин, що рухались попереду, тому немає змоги достовірно точно сказати, чи було зафіксовано швидкість саме автомобіля позивачки. Незважаючи на всі пояснення та заперечення позивачки, інспектор все ж склав протокол про адміністративне правопорушення та відповідну постанову. Таким чином позивачка вважає, що оскаржувана нею постанова винесена без врахування всіх обставин справи та за відсутності належних доказів про вчинення нею правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП України.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини та пояснення, викладені нею в позовній заяві, просила позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача УДАІ при ГУМВС України у Волинській області в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомленим про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи чи письмових заперечень з приводу заявлених позовних вимог на адресу суду від відповідача не поступило. Суд вважає за можливе провести розгляд справи та постановити рішення у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів у відповідності до ст. 128 КАС України.
Заслухавши пояснення позивачки, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом встановлено, що дійсно 25 липня 2010 року постановою серії АС №146777 від 25.07.2010р. позивачку було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 260 грн.
У відповідності до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.251 КУпАП України доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган
(посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність - даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання технічних приладів, які використовуються при нагляд: за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.1 ст.14-1 КУпАП власники транспортних засобів притягуються з: адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобами фото і кінозйомки, відеозапису; Відповідно, відповідачем не подано жодних доказів щодо того, в якому саме режимі працював даний технічний вимірювальний прилад та чи мав він функції фото - і кінозйомки чи відеозапису. Також не подано жодних документів на підтвердження того, що даний технічний прилад укомплектовані документами про допуск його до використання в Україні згідно чинного законодавства.
В судове засідання представник УДАІ ГУ МВСУ у Волинській області не з'явився, крім т: г: не представив суду достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржувані постанови, на вимогу суду не надав документів, які стали підставою для прийняття рішенню ~г притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
У відповідності до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Склавши перед прийняттям оскаржуваної постанови протокол про адміністративне правопорушення, в якому позивачка не визнала себе винною у скоєнні адміністративного правопорушення та заперечила факт перевищення нею швидкості, суб'єкт владних повноважень повинен, використовуючи свої повноваження, зібрати всі докази, які б підтверджували порушенні Правил дорожнього руху та спростовували пояснення позивачки, але таких доказів ні проток:.- постанова не містить, вони також не були подані відповідачем в судове засідання.
Згідно ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає, зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.
Зазначена постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з: урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо.
З наведених обставин суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП не доведена, прийняте рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, винесеним за відсутності достатніх даних про вчинення правопорушення, відповідно, постанова серії АС №146777 вії 25.07.2010р. підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушенню - закриттю.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що по:: і підставний та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 11,70,104,259,160,161 КАС України, ст. ст. 247,251,289,292,293 КпАП України, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову серії АС №146777 від 25.07.2010р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.122 ч.1 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_3