27.11.2017 Справа № 904/8828/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО", сільрада Любимівська, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район
про стягнення заборгованості у розмірі 195 439,14 грн. за договором поставки
Суддя Назаренко Н.Г.
Секретар судового засідання Гриценко І.О.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю б/н від 04.10.2017
Від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО" суму основного боргу у розмірі 154 507,13 грн., пеню - 27127,98 грн., 3% річних - 3224,40 грн., інфляційні втрати - 10 579,63 грн. за договором поставки № 8 від 06.06.2016.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2017, порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 31.10.2017.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2017, розгляд справи було відкладено на 27.11.2017.
Позивач в судовому засіданні 27.11.2017 подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив про те, що в розділі “Додатки” позовної заяви було помилково зазначено, що до позову додається копія договору поставки №88 від 06.06.2017 року. В той же час, між ТОВ “Укрбудтранс” та ПАТ “Проско” укладено договір поставки №8 від 06.06.2017 року (і саме його копію було додано до позовної заяви). Також позивач зазначив, що в позовній заяві помилково зазначено посилання на пункт 7.3 Договору, яким встановлено порядок нарахування пені. В той же час в Договорі поставки №8 від 06.06.2017 року порядок нарахування пені у разі порушення Покупцем строків виконання своїх обов'язків регламентується пунктом 5.3, яким встановлено, що у випадку порушення Покупцем строків виконання своїх обов'язків, Покупець сплачує Постачальнику пеню у вигляді 0,1% від коштів за кожен день затримки.
Позивач зазначив, що в розрахунку ціни позову зазначено, що кінцем строку заборгованості для нарахування пені за видатковою накладною №32 від 29.03.2017 року є дата - 04.10.2017 року. Проте, фактично розрахунок пені за видатковою накладною №32 від 29.03.2017 року (як і за всіма іншими видатковими накладними) здійснено з урахуванням вимог пункту 6 статті 232 ГК України та статті ЗУ “Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань” - тобто період нарахування не перевищує 6 місяців та розмір не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач в судові засідання свого представника не направив, відзив на позов не надав.
Суд вважає, що відповідач про розгляд справи в господарському суді був повідомлений належним чином на підставі наступного.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.(п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р.)
Так, ухвалу про порушення провадження у справі відповідач отримав 25.10.2017, про що свідчить поштове повідомлення № 4911800040462 (а.с. 56).
Ухвалу про відкладення розгляду справи відповідач отримав 16.11.2017, про що свідчить поштове повідомлення № 4911800069596 (а.с. 57).
Відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).
Отже, приймаючи до уваги, що відповідач знав про наявність в господарському суді справи, він не був позбавлений можливості після отримання ухвали про порушення провадження у справі з'ясувати як в телефонному режимі, так і на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень про стан розгляду справи та надати свої заперечення на позов та докази в їх обґрунтування.
Також в ухвалі про порушення провадження у справі від 09.10.2017, яка була отримана відповідачем зазначено, що інформацію про дату та час розгляду справи можна отримати за електронною адресою суду: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz\.
Всупереч цьому, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами та відзиву на позов не надав.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.
Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи не заявлялись.
В судовому засіданні 27.11.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -
06.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс" (далі - Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО" (далі - Відповідач, Покупець) укладено договір поставки № 8 (далі - Договір). 06.01.2016 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до спірного договору.
В порядку та на умовах цього договору постачальник зобов'язується постачати, а покупець своєчасно оплачувати і приймати - АГ ТУ У 23919929.011-2000 (дизельних палив), Дизельне пальне, Дизельне пальне Євро, в подальшому “Товар” згідно з Накладними, які є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 1).
Відповідно до п. 2.1. Договору термін поставки товару за цим договором - не пізніше 10 календарних днів з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Згідно п. 2.2. Договору датою поставки товару за цим договором вважається дата прийому покупцем фактичного обсягу товару за кількістю та якістю, зазначеній в накладній.
Оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, вказаний постачальником. Підставою для оплати є рахунок, виставлений Постачальником (п. 3.3. Договору).
Покупець здійснює 100% попередню оплату вартості товару, протягом одного банківського дня з дня виставлення рахунку. Неоплачений покупцем протягом зазначеного строку рахунок вважається недійсним, тобто ціна, обсяг товару та інші умови пере узгоджуються сторонами додатково (п. 3.4. Договору).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018. У разі невиконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором у повному обсязі у зазначений термін дія договору продовжується до повного виконання зобов'язань (п. 6.1. Договору в редакції Додаткової угоди №1).
Відповідно до п. 6.2. Договору термін дії його договору вважається продовженим на кожен календарних рік, якщо за один місяць до закінчення терміну його дії ні від жодної із сторін не надійшла письмова пропозиція про його припинення або зміну його умов.
Позивачем відповідачеві були виставлені рахунки на оплату товару (а.с. № 174 від 06.12.2016 на суму 90 488,64 грн. (а.с. 30), № 12 від 28.03.2017 на суму 46 075,01 грн. (а.с. 35), №18 від 06.04.2017 на суму 47960,64 грн. (а.с. 40), № 24 від 24.04.2017 на суму 50 965,20 грн. (а.с. 45).
У зв'язку з тим, що позивач здійснив поставку товару без 100% передоплати вартості товару, він вчинив конклюдентні дії спрямовані на виконання умов договору без передоплати, тим самим виконав взяті на себе зобов'язання за Договором поставки № 8 від 06.06.2016 в повному обсязі, та здійснив поставку товару на загальну суму 235 489,49 грн., що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та податковими накладними (а.с.31, 33, 34, 36, 38, 39, 41, 42, 44, 46, 47, 48), товар по видатковим накладним отриманий Відповідачем, що підтверджується підписом та відтиском печатки Відповідача на видаткових накладних.
Відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 80 982,36 грн., в наслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 154 507,13 грн., що і стало причиною спору.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог на підставі наступного.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
На час розгляду справи відповідачем позовні вимоги не спростовані, суму боргу за поставлений товар не сплачено.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 154507,13 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 27127,98 грн., 3% річних - 3 224,40 грн. та інфляційні втрати - 10 579,63 грн. за загальний період з 08.12.2016 по 04.10.2017.
Пунктом 5.1. Договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань по дійсному договору, винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до п. 5.3. Договору у випадку порушення покупцем строків виконання своїх обов'язків, покупець сплачує постачальнику пеню у вигляді 0,1 % від вартості заборгованості грошових коштів за кожен день затримки.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).
Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
При цьому, до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого періоду не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі що умова договору про оплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строк, за який нараховуються штрафні санкції.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 1.9. Постанови Пленуму ВГСУ “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013 року, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Перевіривши розрахунки надані позивачем, судом встановлено, що при розрахунку пені за видатковою накладеною №187 від 07.12.2016 позивачем було невірно визначено періоди прострочення та враховано день фактичної сплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється стягнення пені.
Також, зазначений розрахунок було здійснено позивачем без врахування положень п.6 ст.232 Господарського кодексу України, яким встановлено, що розмір нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За розрахунком суду пеня за видатковою накладною №187 від 07.12.2016 повинна обчислюватись за період прострочення з 08.12.2016 по 08.06.2017 (183 дні) наступним чином:
з 08.12.2016 по 06.04.2017 на суму 90488,64 грн. - пеня 8325,36 грн.
з 07.04.2017 по 11.05.2017 на суму 63506,28 грн. - пеня 1607,67 грн.
з 12.05.2017 по 08.06.2017 на суму 9506,28 грн. - пеня 185,96 грн.
Загальний розмір пені за видатковою накладною №187 від 07.12.2016, що підлягає стягненню з відповідача складає 10118,99 грн.
Також судом встановлено, що при розрахунку пені за видатковою накладеною №32 від 29.03.2017 позивач не врахував положень п.6 ст.232 Господарського кодексу України, та здійснив нарахування пені за 185 днів прострочення за період з 30.03.2017 по 30.09.2017.
За розрахунком суду пеня за видатковою накладною №32 від 29.03.2017 повинна обчислюватись за період прострочення з 30.03.2017 по 28.09.2017 (183 дні) у розмірі 5884,98 грн.
Розрахунки пені за видатковими накладними №36 від 07.04.2017 та №44 від 13.05.2017 здійснені позивачем вірно.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення пені на суму 27039,23 грн.
В решті позовних вимог про стягнення пені на суму 88,75 грн. суд відмовляє.
Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки надані позивачем, судом встановлено, що при розрахунку 3% річних за видатковою накладеною №187 від 07.12.2016 позивачем було невірно визначено періоди прострочення та враховано день фактичної сплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних.
За розрахунком суду 3% річних за видатковою накладною №187 від 07.12.2016 повинні обчислюватись наступним чином:
з 08.12.2016 по 06.04.2017 на суму 90488,64 грн. - 3% річних 892,00 грн.
з 07.04.2017 по 11.05.2017 на суму 63506,28 грн. - 3% річних 182,69 грн.
з 12.05.2017 по 04.10.2017 на суму 9506,28 грн. - 3% річних 114,08грн.
Загальний розмір 3% річних за видатковою накладною №187 від 07.12.2016, що підлягає стягненню з відповідача складає 1188,74 грн.
Розрахунки 3% за видатковими накладними №32 від 29.03.2017, №36 від 07.04.2017 та №44 від 13.05.2017 здійснені позивачем вірно.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення 3% річних на суму 3217,26 грн.
В решті позовних вимог про стягнення 3% річних на суму 7,14 грн. суд відмовляє.
Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок не відповідає вищенаведеним вимогам законодавства та повинен здійснюватись наступним чином:
за видатковою накладною №187 від 07.12.2016 :
на суму боргу 90 488,64 грн. інфляційні за період з січня 2017 по березень 2017 - 3573,39 грн.;
на суму боргу 63506,28 грн. інфляційні за квітень 2017 - 571,56грн.;
на суму боргу 9506,28 грн. інфляційні за період з травня 2017 по вересень 2017 - 483,30 грн.
за видатковою накладною №32 від 29.03.2017 на суму боргу 46075,01 грн. інфляційні за період з квітня 2017 по вересень 2017 - 2778,20 грн.
за видатковою накладною №36 від 07.04.2017 на суму боргу 47960,64 грн. інфляційні за період з травня 2017 по вересень 2017 - 2438,31 грн.
за видатковою накладною №44 від 13.05.2017 на суму боргу 50965,20 грн. інфляційні за період з червня 2017 по вересень 2017 - 1903,77 грн.
З врахуванням викладеного, обґрунтований розмір інфляційних втрат за період з січня 2017 по вересень 2017 становить 11 748,53 грн., проте відповідно до п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року встановлено, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Враховуючи, що перерахована судом сума інфляційних втрат перевищує суму, яка заявлена позивачем до стягнення та з огляду на те, що у суду відсутнє право виходити за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втарт у розмірі, який заявлено позивачем на загальну суму 10579,63 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В силу вказаної норми обов'язок доведення обставин покладається на сторону, яка посилається на них як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 154507,13 грн., пеню - 27039,23 грн., 3% річних - 3217,26 грн., інфляційних втрат - 10579,63 грн.
В іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 267 525, 526, 527, 530, Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 34,36, 38, 43, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО" (52042, Дніпропетровська область, Дніпровський район, сільрада Любимівська, вул. Чаплинська, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 39964141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс" (49099, Дніпропетровська область, м. Дніпро, ж/м ОСОБА_2АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 30317087) суму основного боргу у розмірі 154507,13 грн. (сто п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот сім грн. 13 коп.), пеню - 27039,23 грн. (двадцять сім тисяч тридцять дев'ять грн. 23 коп.), 3% річних - 3217,26 грн. (три тисячі двісті сімнадцять грн. 26 коп.), інфляційних втрат - 10579,63 грн. (десять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять грн. 63 коп.), витрати по сплаті судового збору - 2930,16 грн. (дві тисячі дев'ятсот тридцять грн. 16 коп.), про що видати наказ.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення, оформленого
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,
30.11.2020
Суддя ОСОБА_3