27 листопада 2017 року Справа № 910/174/17
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.,
суддівКролевець О.А.,
Попікової О.В.,
розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 (головуючий суддя Дикунська С.Я., судді Мальченко А.О., Жук Г.А.)
на рішенняГосподарського суду міста Києва від 15.05.2017 (суддя Головіна К.І.)
у справі№ 910/174/17 Господарського суду міста Києва
за позовомФізичної особи-підприємця Минди Василя Юрійовича
доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
ОСОБА_5,
провизнання договору нікчемним,
за участю представників
позивачаШироковс Д.,
відповідачане з'явились,
третьої особиОСОБА_7,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/174/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017, позов задоволено: визнано нікчемним договір поруки від 26.12.2007, укладений між Фізичною особою-підприємцем Миндою Василем Юрійовичем та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк".
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини, які мають значення для справи, а також порушили норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 553, 554 ЦК України.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідача.
Перед початком розгляду справи по суті головуючий суддя і доповідач повідомив присутнім представникам сторін, що його близька родичка більш як півтора року тому звільнилась з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", де займала керівну посаду, не пов'язану безпосередньо з кредитуванням. Відводів після оголошення зазначеної обставини представниками сторін не заявленго.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, між відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (кредитор), третьої особою - ОСОБА_5 (поручитель) та позивачем - фізичною особою-підприємцем Миндою Василем Юрійовичем (позичальник) був укладений договір поруки від 26.12.2007, за яким поручитель поручився за зобов'язаннями позичальника перед кредитором за договором про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2000, укладеним між позичальником та кредитором.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 у справі № 910/17687/15, яка набрала законної сили, кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007 та договори про внесення змін № 1 та № 2 до згаданого кредитного договору визнано нікчемними. Крім цього, висновком проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз в межах справи № 910/23094/14 судової почеркознавчої експертизи встановлено, що спірний договір поруки від 26.12.2007 фізичною особою-підприємцем Миндою В.Ю. не підписувався, отже є всі підстави вважати його нікчемним. Як на підставу позовних вимог позивач посилався на приписи ч. 2 ст. 207, ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 598 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_5.
Задовольняючи позов у даній справі, суди, беручи до уваги обставини, встановлені вказаними вище постановою апеляційного суду від 22.06.2016 у справі № 910/17687/15 та висновком експертизи, виходили з того, що спірний договір поруки був укладений без відома позивача, оскільки позивач його не підписував. З огляду на наведене суди дійшли висновку, що договір поруки від 26.12.2007 є нікчемним в силу приписів ст. 207, 215 ЦК України.
Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм процесуального та матеріального права з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11 у вирішенні спорів про визнання недійсними договорів поруки на підставі того, що відповідний договір укладено без згоди боржника, господарському суду слід виходити з такого. Згідно з приписами статей 553, 554 ЦК України договір поруки укладається кредитором і поручителем за зобов'язанням, яке забезпечується договором поруки. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов'язанні, забезпеченому порукою. Обов'язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки. Відповідно, відсутність зазначеної згоди не порушує й умов дійсності договору поруки та не є підставою для визнання його недійсним.
Як встановлено судами, поручителем за спірним договором поруки є ОСОБА_5, а кредитором - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".
В той же час, суди не надали належної оцінки тому, що відсутність згоди позивача як боржника на укладення спірного договору поруки не порушує умов дійсності такого договору та не є підставою для визнання його недійсним. Відповідно, суди належним чином не встановили, чим саме спірний договір поруки порушує права та інтереси позивача як боржника, котрий стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов'язанні, забезпеченому порукою.
Крім того, колегія суддів відзначає, що згідно зі ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 ГПК України відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач пред'явив позовну вимогу про визнання нікчемним спірного договору поруки фактично і до ОСОБА_5 як безпосереднього підписанта і сторони договору (поручителя).
Разом з тим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2017 ОСОБА_5 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Таким чином, місцевий суд всупереч вимогам ч. 3 ст. 21 та ст. 24 ГПК України не вирішив питання щодо наявності достатніх підстав для залучення ОСОБА_5 до участі у справі в якості відповідача. Не вчинив відповідних процесуальних дій і суд апеляційної інстанції.
Колегія суддів відзначає, що суди також чітко не встановили того, чи виступав ОСОБА_5 у спірному договорі поруки як фізична особа, чи як фізична особа- підприємець, що є істотним питанням для розгляду справи, оскільки відповідно до положень ст.ст. 1, 12 ГПК України спір про визнання недійсним договору поруки, укладеного між юридичною особою та фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, непідвідомчий господарським судам.
В п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Однак суди в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності з урахуванням об'єкта і предмета спору, а отже дійшли передчасних висновків, в т. ч. щодо підвідомчості даного спору господарському суду.
Як встановлено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.
Згідно зі ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Неповне встановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.
Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 у справі № 910/174/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
суддіО.А. Кролевець
О.В. Попікова