ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.11.2017Справа №910/17392/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОНІКС ЛАБ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут клітинної терапії"
про стягнення 10685,52 грн.
Суддя Турчин С.О.
Представники сторін:
від позивача: Калініченко О.М. (довіреність)
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОНІКС ЛАБ" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут клітинної терапії" (відповідач) про стягнення 10 780,75 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором поставки №2 від 09.02.2017, з яких: 8110,00 грн. - пеня, 1697,96 грн. - інфляційні втрати, 972,79 грн. - 3 % річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №2 від 09.02.2017, в частині повної та своєчасної оплати за переданий товар, у зв'язку із чим позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних, інфляційні втрати та пеня.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 порушено провадження у справі № 910/17392/17 та призначено її до розгляду на 07.11.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 розгляд справи відкладено на 23.11.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
13.11.2017 через відділ діловодства суд від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 8024,61 грн. пені, 1697,96 грн. інфляційних втрат та 962,95 грн. 3% річних, всього 10685,52 грн.
Представник позивача в судовому засіданні 23.11.2017 надав пояснення по суті позовних вимог, просив прийняти до розгляду заяву про зменшення позовних вимог та задовольнити позов в її редакції.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Заява позивача про зменшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, у зв'язку з чим, подальший розгляд справи буде здійснюватись щодо позовних вимог викладених у даній заяві та відповідно має місце нова ціна позову.
Представник відповідача в судове засідання 23.11.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.
У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилались на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), та отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103043564130, 0103043566567, а тому відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 23.11.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
09.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІОНІКС ЛАБ" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут клітинної терапії" (далі - покупець) укладено договір поставки № 2 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця реагенти, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.
Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю та кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається у специфікаціях, які після підписання їх обома сторонами становлять невід'ємну частину договору.
Згідно з п. 2.2 договору, загальна сума договору становить 133 200,00 грн.
Положеннями п. 4.1 договору встановлено, що покупець здійснює оплату за товар постачальнику наступним чином: перша частина оплати в розмірі 10% від повної вартості товару здійснюється протягом 5 банківських днів з дати підписання даного договору та відповідної специфікації (пп. 4.1.1 договору); друга частина оплати в розмірі 90% від повної вартості товару здійснюється протягом 5 банківських днів від дати поставки товару (пп. 4.1.2 договору).
Датою поставки (момент фактичного отримання) товару є дата приймання товару у місці поставки, що засвідчується підписом уповноваженої особи покупця на видатковій накладній від постачальника (п. 5.3 договору).
Згідно з п. 9.2 договору, строк дій цього договору закінчується 31.12.2017.
09.02.2017 між сторонами погоджено та підписано Специфікацію № 1 до договору, відповідно до якої сторони погодили поставку ембріональної телячої сироватки HyClone у кількості 12 шт., загальною вартістю 133 200,00 грн.
20.02.2017 відповідачем здійснено попередню оплату у розмірі 10% від повної вартості товару в сумі 13 320,00 грн., що підтверджується банківською випискою.
Як вбачається із наявної в матеріалах справи видаткової накладної № 70 від 17.05.2017, позивача поставив, а відповідач прийняв товар, обумовлений у специфікації, на загальну суму 133 200,00 грн. Зазначена накладна підписана представниками обох сторін та скріплена печатками.
У зв'язку із тим, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату за поставлений позивачем товар, позивач нарахував (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) 8024,61 грн. пені, 1697,96 грн. інфляційних втрат та 962,95 грн. 3% річних.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок здійснити поставку обумовленого у специфікації товару, а у відповідача прийняти товар в обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.
На виконання взятих на себе зобов'язань за договором, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 133200,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 70 від 17.05.2017.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторонами у договорі погоджено що остаточний розрахунок в розмірі 90% від повної вартості товару здійснюється протягом 5 банківських днів від дати поставки товару.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Кінцевий строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару - 24.05.2017.
Відповідач оплату поставленого позивачем товару здійснив у повному обсязі (21.06.2017 на суму 20000,00 грн., 31.08.2017 на суму 20 000,00 грн., 06.09.2017 на суму 10000,00 грн., 19.09.2017 на суму 69 880,00 грн.). Проте, у зв'язку із тим, що оплата поставленого позивачем товару була здійснена відповідачем несвоєчасно, позивачем здійснено нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Оскільки матеріалами справи підтверджується допущення відповідачем прострочення виконання грошового зобов'язання, то нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період, в якому було наявне прострочення, є правомірним.
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п. 7.2 договору, відповідно до якого за порушення строку оплати товару, визначеного в п. 4.1 договору, покупець сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочки.
Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за період з червня по серпень, 3% річних та пені за загальний період з 25.05.2017 по 18.09.2017 з урахуванням сум та дат здійснення оплат.
Розрахунки пені у сумі 8024,61 грн., 3% річних у сумі 962,95 грн. та інфляційних втрат у сумі 1697,96 грн. є арифметично вірним, у зв'язку із чим суд задовольняє вимоги повністю.
Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОНІКС ЛАБ".
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут клітинної терапії" (04073, м. Київ, вул. С. Скляренка, будинок 4, літ .А, код 32379957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОНІКС ЛАБ" (04071, м. Київ, пров. Ярославський, буд. 7/9, код 36301858) 8024,61 грн. пені, 1697,96 грн. інфляційних втрат, 962,95 грн. 3% річних та 1600,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 28.11.2017.
Суддя С.О. Турчин