27 листопада 2017 року Справа № 915/383/17
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.,
суддівКролевець О.А.,
Попікової О.В.,
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства „Стивідорна компанія „Ольвія"
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 (головуючий суддя Величко Т.А., судді Бєляновський В.В., Лавриненко Л.В.)
на рішенняГосподарського суду Миколаївської області від 08.06.2017 (суддя Корицька В.О.)
у справі№ 915/383/17 Господарського суду Миколаївської області
за позовомДержавного підприємства „Стивідорна компанія „Ольвія"
доДержавного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі Філії „Дельта-лоцман" Державного підприємства „Адміністрація морських портів України"
простягнення грошових коштів у сумі 180.110,83 грн.,
за участю представників
позивачане з'явились,
відповідачаКосенчук В.Ю., Проконова К.В.,
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.06.2017 у справі №915/383/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2017, позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі філії „Дельта-Лоцман" Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" на користь Державного підприємства „Стивідорна компанія „Ольвія" 161.160,00 грн. основного боргу, 500,00 грн. пені та 556,33 грн. трьох процентів річних. В частині стягнення 6.446,40 грн. основного боргу, 8.058,70 грн. пені, 3.016,92 грн. інфляційних втрат та 372,48 грн. трьох процентів річних в позові відмовлено.
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями частково, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати в частині відмови у задоволенні позову та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що суди попередніх інстанції неповно з'ясували обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосували норми матеріального та процесуального права, зокрема положення ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 530, 526, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 4-3, 33, 43, 83 ГПК України.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників позивача.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.12.2016 між Державним підприємством „Адміністрація морських портів України" в особі філії „Дельта - Лоцман" (замовник) та Державним підприємством „Стивідорна компанія „Ольвія" (виконавець) укладено договір про надання послуг № 316-В-ФДЛ-16, згідно з яким виконавець зобов'язався надати замовнику послуги, зазначені в п. 1.2 цього договору, а замовник прийняти і оплатити такі послуги в порядку, визначеним цим договором (п. 1.2 договору).
Пунктом 1.2 договору передбачено найменування послуг: послуги з доставки на судно від причалів портів, зняття для доставки на причали портів або пересадку з судна на судно морських лоцманів замовника плавзасобом виконавця, пристосованого для обслуговування лоцманів на акваторії СМП „Октябрьск" та ТОВ „Ніка-Тера". Під морським лоцманом у цьому договорі розуміється працівник замовника, який має посвідчення морського лоцмана.
Відповідно до п. 3.1 договору ціна цього договору становить 1.289.280,00 грн. з ПДВ. Ціна однієї години роботи плавзасобу складає: 12.892,80 грн. з ПДВ.
Пунктом 3.4 договору обумовлено, що робота плавзасобу від 1 до 30 хвилин вважається за 0,5 години, робота плавзасобу від 31 до 60 хвилин вважається за 1 годину.
Пунктом 3.6 договору передбачено, що якщо під час надання послуги замовнику у виконавця виникла необхідність попутної роботи, то весь час надання послуги замовнику за цим договором зараховується до часу надання послуги з коефіцієнтом 0,5. При цьому, представником замовника в наряді робиться напис „ПОПУТНА РОБОТА".
Відповідно до умов п. 4.1 договору виконавець щодекадно оформлює акт наданих послуг і передає замовнику на підпис в строк не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дати закінчення декади. До акта наданих послуг виконавцем додаються оригінали нарядів з підписами представників замовника (представником замовника вважається морський лоцман, доставка/зняття/пересадка якого здійснюється, або його безпосередній керівник) або завірені судновою печаткою витяги з суднового журналу, що підтверджують фактично витрачений час роботи плавзасобу, з підписами представників замовника.
Згідно з п. 4.2 договору замовник повертає виконавцю акт наданих послуг, підписаний і завірений печаткою замовника, або направляє письмову відмову від підписання вищезазначеного акта з обґрунтуванням такої відмови не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дня отримання його від виконавця.
Пунктом 4.3 договору передбачено, що у разі наявності зауважень до оформлення та/або змісту акту наданих послуг, нарядів або витягів з суднового журналу, замовник не приймає послуги та повертає первинні та інші підтверджуючі документи виконавцю разом із письмовою відмовою від підписання вищезазначеного акта.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що оплата за надані послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання замовником оригіналу належним чином оформленого рахунку та за умови наявності підписаного акта наданих послуг.
Підпунктами 7.1.1, 7.1.2 пункту 7.1 договору передбачено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги, приймати належним чином надані послуги згідно з актом наданих послуг.
Підпунктами 7.3.1, 7.3.2 пункту 7.3 договору встановлено, що виконавець зобов'язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим договором, якість яких відповідає умовам договору, установленим розділом 2 цього договору.
За порушення строків оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення (п. 8.5 договору).
Пунктом 11.1 договору зазначено, що цей договір набирає чинності з дня його укладання і діє до 31.12.2017, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
На виконання умов договору від 30.12.2016 позивач супровідним листом № 01-7/244 від 01.02.2017 вручиввідповідачу, зокрема, акт надання послуг № 58 від 30.01.2017, рахунок на оплату № 80 від 30.01.2017 на суму 70.910,40 грн. та наряди (приймально-здавальні акти) від 29.01.2017, від 30.01.2017, що свідчать про надання послуг з роботи плавзасобу протягом 5,5 годин (12.892,80 грн. х 5,5). Відповідачем супровідний лист із зазначеними документами отримано 02.02.2017.
Крім цього позивач супровідним листом № 01-7/279 від 03.02.2017 вручив відповідачу, зокрема, акт надання послуг № 99 від 02.02.2017, рахунок на оплату № 121 від 02.02.2017 на суму 96.696,00 грн. та наряди (приймально-здавальні акти) від 01.02.2017, від 02.02.2017, що свідчать про надання послуг з роботи плавзасобу протягом 7,5 годин (12.892,80 грн. х 7,5). Відповідачем супровідний лист із зазначеними документами отримано 03.02.2017.
Частиною 1 ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 10 банківських днів з дня отримання замовником оригіналу належним чином оформленого рахунку та за умов наявності підписаного акта наданих послуг.
Відповідно до п. 4.1 договору виконавець щодекадно оформлює акт наданих послуг і передає замовнику на підпис в строк не пізніше 5 календарних днів з дати закінчення декади. До акту наданих послуг виконавцем додаються оригінали нарядів з підписами представників замовника (представником замовника вважається морський лоцман, доставка/зняття/пересадка якого здійснюється, або його безпосередній керівник) або завірені судновою печаткою витяги з судового журналу, що підтверджують фактично витрачений час роботи плавзасобу, з підписами представників замовника.
Згідно з п. 4.2 договору замовник повертає виконавцю акт наданих послуг, підписаний і завірений печаткою замовника, або направляє письмову відмову від підписання вищезазначеного акта з обґрунтуванням такої відмови не пізніше 5 календарних днів з дня отримання їх виконавцем.
Пунктом 4.3 договору обумовлено, що у разі наявності зауважень до оформлення та/або змісту акта наданих послуг, нарядів або витягів з суднового журналу, замовник не приймає послуги та повертає первинні та інші підтверджуючі документи виконавцю разом із письмовою відмовою від підписання вищезазначеного акта.
Матеріали справи містять лист № 546 від 10.02.2017, зі змісту якого вбачається, що відповідач надіслав на адресу позивача відмову від підписання актів надання послуг № 58 від 30.01.2017, № 99 від 02.02.2017 з мотивів необхідності внесення змін до рахунків на оплату № 80 від 30.01.2017, № 121 від 02.02.2017, зважаючи на отримання фактично попутних робіт, що зумовлює застосування коефіцієнту 0,5 відповідно до умов п. 3.6 договору, а в приймально-здавальних актах м/б „Руслан" від 30.01.2017 та від 02.02.2017 не містяться приписи „ПОПУТНА РОБОТА".
Листом № 06/444 від 22.02.2017 позивач повідомив відповідача про відсутність законних підстав для внесення змін до вказаних вище актів надання послуг та рахунків на оплату з огляду на те, що умовами договору від 30.12.2016 обов'язок зазначати в приймально-здавальних актах про отримання попутних послуг покладається на замовника, а відтак, відсутність у зазначених вище приймально-здавальних актах приписів про отримання попутних робіт унеможливлює застосування коефіцієнту, обумовленого в п. 3.6 договору.
Листом № 787 від 01.03.2017 відповідач повернув позивачу без підпису акти надання послуг № 58 від 30.01.2017, № 99 від 02.02.2017 та без оплати рахунки на оплату №80 від 30.01.2017, № 121 від 02.02.2017 із лоцманськими квитанціями № 7087, № 7067 на підтвердження своїх зауважень, які позивачем отримані 06.03.2017.
Матеріали справи не містять відповіді позивача на лист відповідача № 787 від 01.03.2017. Водночас судами встановлено, що за умовами договору від 30.12.2016 сторонами не узгоджений порядку дій за умов повернення актів надання послуг за фактично отримані послуги з мотивів непогодження сторони зі змістом таких актів.
Серед доводів касаційної скарги скаржник наголошує на тому, що лоцманські квитанції № 7087, № 7067 не можуть виступати в якості доказів в розумінні ст. ст. 32, 34 ГПК України, оскільки вони не є підставою для здійснення розрахунків між сторонами, з чим суди підставно не погодились з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 101 КТМ України прибулий на судно морський лоцман зобов'язаний вручити капітану лоцманську квитанцію встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, зразка. У квитанцію капітан судна вносить такі відомості: найменування судна, прапор держави, під яким плаває судно, осадка, довжина, ширина, чиста місткість, а також місце і час прийому морського лоцмана. Капітан відмічає у квитанції місце і час закінчення лоцманського проведення, а в разі необхідності вносить зауваження щодо проведення судна морським лоцманом. Внесені у квитанцію відомості та зауваження капітан судна засвідчує своїм підписом.
Пунктом 4.10 Положення про морських лоцманів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 08.05.2013 № 292, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.2013 за № 920/23452, встановлено, що лоцманська квитанція заповнюється і підписується капітаном судна та є документом, що підтверджує факт надання лоцманських послуг. У квитанцію капітан судна вносить відомості, які визначені у формі лоцманської квитанції (додаток 1). Капітан судна в разі необхідності вносить зауваження щодо лоцманського проведення. Внесені у квитанцію відомості та зауваження капітан судна засвідчує своїм підписом та печаткою судна.
З урахуванням наведеного суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що лоцманські квитанції № 7087, № 7067 є належними доказами, в розумі ст. ст. 32, 34 ГПК України, на підтвердження надання фактичних послуг.
З наявних в матеріалах справи копій лоцманських квитанцій № 7087, № 7067 вбачається, що м/б „Руслан" надав буксирні послуги, зокрема, 30.01.2017 з 01:00 год. до 02:00 год. - відшвартовка від причалу № 6 із поставленням судна „RIMEO" на якір, а з 01:50 год. до 01:58 год. здійснено пересадку морського лоцмана - ОСОБА_7 на судно „GOLDEN LION"; - а 02.02.2017 з 21:00 год. до 22:25 год. - відшвартовка від причалу № 5 із поставленням судна „AKAR PAZAR" на якір, а по закінченню робіт о 22:20 год. знято з судна „AKAR PAZAR" морського лоцмана - ОСОБА_7, який повернувся на м/б „Руслан" до причалу № 1.
Як встановлено судами, зазначені обставини в лоцманських квитанціях № 7087, №7067 підтверджуються наявною в матеріалах справи копією витягу з судового вахтового журналу м/б „Руслан", а відтак послуги, зазначені в приймально-здавальних актах від 30.01.2017 (м/б „Руслан": час надання послуг з 01:45 год. до 02:10 год., що становить 25 хвилин) та від 02.02.2017 (м/б „Руслан": час надання послуг з 22:10 год. до 22:35 год., що становить 25 хвилин), є попутними, які відповідно до умов п. 3.6 договору від 30.12.2017 мають розраховуватись із застосуванням коефіцієнту 0,5.
Матеріали справи також містять службову записку старшого морського лоцмана ОСОБА_7, в якій, посилаючись на умови льодової обстановки, лоцман пояснив відсутність можливості за рахунок виконання роботи надати час для належного заповнення спірних приймально-здавальних актів, у зв'язку з чим просив заповнити наряди із зазначенням про попутні роботи вахтового капітана м/б „Руслан", яким прохання виконано не було.
Колегія суддів погоджується з висновком судів про доведеність належними засобами доказування обставини отримання відповідачем 30.01.2017 та 02.02.2017 саме "попутних послуг", вартість яких має розраховуватись відповідно до умов п. 3.6 договору, що за правильним розрахунком суду складає 161.160,00 грн., і саме в цьому розмірі відповідачем визнається заборгованість.
Твердження скаржника, що відсутність в приймально-здавальних актах припису „попутні роботи" є підставою для відмови в задоволенні вимоги відповідача в нарахуванні вартості фактично отриманих послуг від позивача, є безпідставним, оскільки фінансова звітність має відповідати фактично виконаним роботам, а не базуватись лише на правильності юридичного оформлення документації.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на відсутність в матеріалах справи документальних доказів оплати відповідачем вартості отриманих від позивача послуг в сумі, визнаній відповідачем, що свідчить про прострочення останнім виконання свого грошового зобов'язання, строк виконання якого настав 14.03.2017, виходячи з дати отримання позивачем листа відповідача № 787 від 01.03.2017, яким відповідач повернув позивачу акти надання послуг № 58 від 30.01.2017, № 99 від 02.02.2017 та рахунки на оплату № 80 від 30.01.2017, № 212 від 02.02.2017 із лоцманськими квитанціями № 7087, № 7067, поданими на підтвердження неправильного нарахування позивачем вартості наданих відповідачу послуг, з врахуванням приписів ст. 530 ЦК України, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність законних підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 3% річних, що за правильним розрахунком суду становить 556,33 грн.
Колегія суддів також погоджується з висновком судів про відсутність законних підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача розміру інфляційних втрат з огляду на таке.
Абзацами 2, 3 пункту 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Зважаючи на викладене, а також на те, що строк виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договором від 30.12.2017 настав 14.03.2017, суди вірно відзначили, що право на нарахування відповідачу інфляційних втрат настає у квітні місяці 2017 року, тоді як позивачем заявлено позовну вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат за березень місяць 2017 року, що зумовлює відмову в цій частині позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.5 договору обумовлено, що за порушення строків оплати наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Виходячи з викладеного та зважаючи на доведеність документальними доказами обставини порушення відповідачем строків, обумовлених в договорі № 316-В-ФДЛ-16 від 30.12.2016, та на умови п. 8.5 договору, колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність законних підстав для стягнення з відповідача розміру пені, що за правильним розрахунком господарського суду першої інстанції становить 5.192,45 грн.
Втім за положеннями п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Колегія суддів погоджується з висновком судів про необхідність зменшення розміру пені до 500,00 грн., зважаючи на ту обставину, що позивачем безпідставно відмовлено в здійсненні правильного розрахунку за фактично отримані відповідачем послуги; не надано позивачем доказів на підтвердження понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договором від 30.12.2017 та погіршення матеріального стану підприємства за умов порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, тоді як відповідачем визнавалась заборгованість в сумі 161.160,00 грн., а в частині 6.446,40 грн. відповідачем вжито належним чином всіх заходів для усунення його порушеного позивачем права та матеріальних інтересів, які позивачем проігноровані, а також враховуючи ту обставину, що позивач та відповідач є підприємствами, що засновані на державній власності і належать до сфери управління Міністерства інфраструктури України, стягнення з відповідача пені у повному розмірі є неспіврозмірним з можливими наслідками від порушеного відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості послуг за договором від 30.12.2017.
Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.
Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд
Касаційну скаргу Державного підприємства „Стивідорна компанія „Ольвія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.06.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 у справі № 915/383/17 - без змін.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
суддіО.А. Кролевець
О.В. Попікова