28 листопада 2017 року Справа № 904/12139/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),
суддів :Вовка І.В., Могил С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.17
у справі№904/12139/16
Господарського судуДніпропетровської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"
доПриватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"
простягнення суми
за участю представників від:
позивачаРусанова В.В. (дов .від 26.10.17),
відповідачаДіденка В.А. (дов від 26.01.17)
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" боргу в розмірі 69 567,84 грн. за договором від 21.09.13 № ПР/М-12/14-1438 НЮдч, з яких 67 677,36 грн. - плата за користування вагонами, 1 890,48 грн. - збір за зберігання вантажу.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.17 у справі №904/12139/16 (суддя Золотарьова Я.С.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Широбокова Л.П., судді: Подобєд І.М., Орєшкіна Е.В.) позов задоволено з підстав доведеності актами ГУ-23 факту затримки порожніх власних вагонів на станції призначення Терни з вини відповідача, що дає підстави для нарахування плати за вказаних обставин, зважаючи на вимоги п.121 Статуту та п.16 Правил користування вагонами та контейнерами.
Не погоджуючись із судовими актами, відповідач звернувся до касаційного суду із скаргою про їх скасування та направлення справи на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Скарга мотивована необґрунтованістю висновків судів попередніх інстанцій щодо доведеності вини вантажовласника за затримку перебування вагонів на ст. Терни у період з 28.06.16 10:15 по 30.06.16 04:20, що зафіксовано актами форми ГУ-23 та послідуючої видачі наказів від 28.06.16 №677 та від 30.06.16 №686. Крім того, судами проігноровані доводи відповідача про наявність штучно створених залізницею умов для затримки вагонів, а саме: ненаданні поїзним диспетчером дирекції станції вільних колій для приймання власних вагонів для відповідача. При цьому, позивачем не доведено зайнятості всіх колій станції за вказаний період, що унеможливлює наявність вини відповідача у затримці вантажу на вказаній станції.
Судами проігноровано доводи відповідача про не вірність обрахунку сум плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу за умов прострочення перебування вагонів вантажовласника за вказаний період на ст. Терни.
Позивач надав відзив, просивши судові акти залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, між Державним підприємством "Придніпровська залізниця", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", (надалі - залізниця, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - власник колії, вантажовласник, відповідач) укладений договір від 21.09.12 № ПР/М-12-2/14-1438НЮдч (у редакції додаткової угоди від 15.12.15 №2) про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни і Рядова ДП "Придніпровська залізниця", відповідно до п.1 якого згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України й на умовах угоди експлуатується під'їзна колія, що належить власнику та примикає до станції Придніпровської залізниці: Терни - стрілками №№2, 4, 6 до колій №№6, 8 станції Терни; Рядова - стрілкою №8 до колії №6 станції Рядова.
Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (п.11).
Відповідно до п.15 договору власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі:
- за користування вагонами - за Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у Роз.Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (Тарифного керівництва №1);
- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.
Вагони, що прибули на станцію Терни Придніпровської залізниці для ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Терни за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.
Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії (п.6).
Договір укладено терміном на 5-ть років і він діє з моменту підписання сторонами. Термін дії з 29.10.12 до 28.10.17 (п.20).
За залізничними накладними №№45046448, 45066545, 45066024, 45037348, 45037355, 45037371, 45037322, 45037397, 41741547, 41738345, 41752080, 41762402, 41769365, 41769290, 41769308, 41772492, 41762477, 41769548, 41769530, 41769605, 41776915, 41779745, 41776832, 41785072, 41793555, 41793589, 41793449, 41754375, 41754383, 41767567, 41767492, 45037330, 47972294, 45051919, 45051901, 41769282, 41969357, 45003209, 41808239, 41808221, 41808213, 41808254, 41809591, 41809609, 41797564, 41797481, 41797499, 41797473, 41797507 позивачем прийняті порожні власні вагони для перевезення на адресу відповідача. Станція призначення - Терни (а.с.63-112).
За наказом від 28.06.16 №677 о 10:15 год. на станції Савро Придніпровської залізниці затримані порожні вагони (голова - 54154224, хвіст - 56107576, що перевозилися у поїзді №3104, індекс поїзда 4670-770-4573) у кількості 58-ми вагонів через неможливість приймання їх станцією призначення Терни Придніпровської залізниці у зв'язку із скупченням на цій станції вагонів, що раніше прибули на адресу відповідача та не забиралися останнім через несвоєчасне вивільнення колій від вантажу, що прибув на його адресу, про що складений акт загальної форми ГУ-23 від 28.06.16 №127 (а.с.25,27 т.1) та відповідно акт про затримку вагонів форми ГУ-23а від 28.06.16 №127 (а.с.23 т.1). Повідомлення про затримку вагонів отримане відповідачем 28.06.16 о 10:30 год (а.с.21т.1). Затримані вагони, що прибули поїздом №3104, відправлені о 23:45 год 01.07.16 поїздом №3103 (а.с.23 т.1).
За наказом від 30.06.16 №686 о 07:20 год на станції Савро Придніпровської залізниці затримані порожні вагони (голова - 54154224, хвіст - 56107576), що перевозилися у поїзді №3104, індекс поїзда 4670-770-4573) у кількості 58 на своїх осях через неможливість приймання їх станцією призначення Терни Придніпровської залізниці з причини скупчення на цій станції вагонів, що раніше прибули на адресу відповідача та не забиралися останнім через несвоєчасне вивільнення колій від вантажу, що прибув на його адресу, про що складений акт загальної форми ГУ-23 №131 від 30.06.16 (а.с.26, 28 т.1). та відповідно акт про затримку вагонів форми ГУ-23а від 30.06.16 №131 (а.с.24 т.1). Повідомлення про затримку вагонів отримане відповідачем 30.06.16 о 07:45 год (а.с.22 т.1). Затримані вагони, що прибули 28.06.16 о 09:30 год поїздом №3104, відправлені поїздом №3103 - 01.07.16 о 23:45 год (а.с.24 т.1).
На станції призначення Терни Придніпровської залізниці складені акти загальної форми ГУ-23, якими підтверджено затримку вагонів на станції призначення в очікування подачі під вантажні операції з вини ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" через скупчення вагонів на станції за загальний період з 20:40 год 27.06.16 до 18:30 год 05.07.16 (а.с.42-56 т.1). Акти підписані відповідачем без заперечень.
Позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони на під'їзну колію відповідача, щодо яких складено вищевказані акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника.
Відповідні записи-повідомлення відображені у книзі форми ГУ-2 повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Терни Придніпровської залізниці (а.с.29-41 т.1).
Зважаючи на викладене, позивачем розраховано плату за користування вагонами за весь час затримки спірних вагонів на суму 67 677,36 грн. з ПДВ, яка включена до відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№02079242, 03079244, 04079248, 03079251 (а.с.11-19), що підписані представником відповідача із застереженням щодо сум нарахувань та готовність прийняти спірні вагони, які були затримані за наказами від 28.06.16 №677 та від 30.06.16 №686, на під'їзну колію у певні проміжки часу.
Крім того, Позивачем нарахований збір за зберігання вантажів на загальну суму 1 890,48 грн. за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 №№07079038, яка з боку відповідача також підписана із аналогічним застереженням.
Зважаючи на не визнання відповідачем сум нарахувань, у т.ч. плати за користування вагонами за весь час затримки та збору за зберігання вантажів, позивач був змушений звернутися за захистом порушеного права до господарського суду, що і стало предметом розгляду зазначеної справи.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вказали на те, затримка вагонів на станціях підходу до станції призначення відбулася через неможливість приймання їх станцією призначення з причини скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача та неприйняття їх вантажовласником. Несвоєчасність вивільнення колій від вантажу, відповідно до встановлених законодавством вимог, заактована та відповідно винесені накази №№677, 686, підписані ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" без заперечень, що доводить вину останнього в скупченні вагонів та їх затримки.
Суди також дійшли згоди, що подальше вивільнення колій станції призначення у певні проміжки часу не є безумовною підставою для доставки спірних вагонів у цей час.
Отже, відповідачем не спростовано доводів позивача та не надано доказів неможливості прийняття спірних вагонів, а також не доведено наявності обставин для відмови в позові з огляду на положення ст.121 Статуту залізниць України та п.16 Правил користування вагонами і контейнерами.
При цьому, контррозрахунок плати за користування вагонами, складений відповідачем відхилений судами обох інстанцій, бо він не ґрунтується на актах про затримку спірних вагонів. Для вказаного розрахунку відповідач використав як підставу початку затримки акти форми ГУ-23а та ГУ-23 від 28.06.16 №127 (наказ про затримку №677), втім закінчення затримки визначив на свій розсуд, стверджуючи, що позивач міг відправити спірні вагони раніше з посилання на акти про затримку інших вагонів №3134 та №3148. Такий розрахунок плати не ґрунтується на положеннях Правил користування вагонами і контейнерами. Час затримки вагонів за наказом №686 до вказаного розрахунку відповідачем взагалі не включено.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки попередніх інстанцій вірними, зважаючи на наступне.
Відповідно до положень ст.908 ЦК України, яка кореспондується з ст.307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом ст.119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата; порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами; зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; за час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 №113, встановлений порядок і умови обліку вагонів, що затриманими на підходах до станції призначення.
Пунктом 3 розділу II Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.
Пунктом 8 зазначених правил, який кореспондується із ст.129 Статуту залізниць України, визначено, що за обставин затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
За п.п.9, 10 Правил передбачено складання залізницею наказів про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акту про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом).
Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хв. і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів (п.12 Правил).
Факт затримки вагонів на станціях підходу до станції призначення з причин, які залежали від ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", підтверджується актами, які підписані відповідачем без заперечень (а.с.42-56 т.1) та доводять зайнятість колій станції, що стало підставою неможливості доставки спірних вагонів до станції призначення.
Оскільки затримка спірних вагонів відбулася з причин, що залежали від відповідача - несвоєчасного забирання останнім вагонів, що прибули на його адресу раніше, то господарські суди прийшли вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 67 677,36 грн. плати за користування вагонами.
Щодо вимог про стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу, то суди також правомірно задовольнили ці вимоги виходячи з такого.
Згідно зі ст.46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу.
Пунктом 8 Правил зберігання вантажів (ст.ст12, 46 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 №644, передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Підставою для нарахування та стягнення збору за зберігання, в тому числі при затримці вагонів (контейнерів) на шляху перевезення, є акт загальної форми, який складається для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами, відповідно до Правил складання актів, Правил користування вагонами і контейнерами.
Отже, встановивши, що затримка вагонів відбулася у даному випадку у зв'язку із несвоєчасним забирання вагонів відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справі доказами, господарські суди обґрунтовано стягнули з відповідача на користь позивача 1 890,48 грн. збору за зберігання вантажу.
Посилання відповідача в касаційній скарзі на наявність вільних колій та можливості прийняття ним вагонів, а також на неправомірність дій диспетчера з руху поїздів, то вони є безпідставними виходячи з такого.
За п.п.4.2.1. п.14.2. Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язків України від 31.08.05 №507, приймання поїздів на станцію має проводитися тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно розпорядчим актом станції.
При цьому, зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку "Укрзалізниці" і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції тощо.
Визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технологічної роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів.
Отже, наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями договору, у той час як несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог, передбачених п.33 Правил видачі вантажів та ст.ст.46, 47 Статуту залізниць України, що визначають зобов'язання одержувачу прийняти і вивезти вантаж, який надійшов на його адресу, навіть за умов, коли поставка йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо).
Щодо доводів касаційної скарги про відсутність вини відповідача, яка є обов'язковою умовою для нарахування плати за користування вагонами, то вони також є безпідставними, адже наявними в матеріалах доказами підтверджується, що затримка вагонів відбулася саме з вини відповідача. Крім того, плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватися лише за наявності вини в зобов'язаної сторони.
При цьому, вантажовласник може бути звільнений від оплати за користування вагонами й контейнерами у випадках: якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переборну спроможність (п.16 Правил). Проте відповідачем таких обставин не доведено, а тому він не звільняється від сплати вказаної плати.
З приводу доводів ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" у касаційній скарзі про безпідставність одночасного стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, то вони є необґрунтованими. Вказані нарахування є двома самостійними платежами, які стягуються зі сторони у випадку невиконання чи неналежного виконання нею своїх зобов'язань (в цьому випадку через несвоєчасне забирання відповідачем вагонів) і не є подвійною відповідальністю за одне правопорушення, що виключає одночасне стягнення таких платежів.
А тому, колегія суддів вважає, що судові акти підлягають залишенню без змін, оскільки вони прийняті при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.17 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.17 у справі №904/12139/16 залишити без змін.
Головуючий - суддя Б. М. Грек
Судді І. В. Вовк
С. К. Могил