23 листопада 2017 року Справа № 921/214/17-г/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді Ходаківської І.П.,
суддівПоляк О.І.,
Данилової М.В.,
розглянувши
касаційну скаргуУправління соціальної політики Тернопільської міської ради
на постанову від 18.07.2017 Львівського апеляційного господарського суду
у справі№921/214/17-г/13 господарського суду Тернопільської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"
до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаУправління соціальної політики Тернопільської міської ради Управління Державної казначайської служби України у м. Тернополі
простягнення заборгованості в сумі 552 171,59 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача - Беліменко О.О. (дог. від 26.10.17)
Від відповідача - Петрик Ю.В. (дов. від 03.04.17)
У зв'язку з призначенням судді Бакуліної С.В. суддею Верховного суду та перебуванням судді Яценко О.В. на лікарняному, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий-Ходаківська І.П., судді-Поляк О.І., Данилова М.В. (протоколи автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.11.2017 р та 22.11.2017 р.).
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 552 171,59грн. по витратах, понесених у червні-грудні 2016 року за надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 24.04.2017 (суддя С.Г. Стопник) позов задоволено, стягнуто з Управління соціальної політики Тернопільської міської ради на користь ПАТ "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" - 552 171,59грн. заборгованості по витратах, понесених у червні-грудні 2016 року внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах. Рішення суду мотивовано тим, що у період з червня по грудень 2016 року відповідачем не відшкодовано витрати понесені позивачем на надання пільг на послуги зв'язку визначеній категорії пільговиків на загальну суму 552 171,59грн., а відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності.
Постановою колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 у складі: Кравчук Н.М., Бойко С.М., Матущак О.І. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
Тернопільська міська рада у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень Бюджетного кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.
ПАТ "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" протягом червня - грудня 2016 року надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам міста Тернопіль, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства".
У вищевказаних законах закріплені норми, якими передбачено надання пільг певним категоріям громадян при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги), і такі є нормами прямої дії.
На виконання вимог вищезазначених Законів України, Тернопільською філією Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в період з червня по грудень 2016 року були надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам міста Тернопіль на загальну суму 582465,54грн., що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи Розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за вказаний період.
Згідно з п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 за №17, підприємства та організації, які надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".
За період з червня по грудень 2016 року Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" були надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам міста Тернопіль на загальну суму 582 465,54грн., зокрема, в червні 2016 року - на суму 88 257,89грн., в липні 2016 року - на суму 49 352,46грн., в серпні 2016 року - на суму 48 208,90грн., у вересні 2016 року - на суму 150 292,82грн., в жовтні 2016 року - на суму 81 122,10грн., в листопаді 2016 року - на суму 79 819,13грн., в грудні 2016 року - на суму 85 412,24грн.
Факт надання цих послуг Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" та фактичне споживання їх відповідними категоріями населення, підтверджується Розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг громадянам м. Тернопіль за період червень - грудень 2016 року та розрахунком заборгованості з відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг з оплати телекомунікаційні послуги, за період червень - грудень 2016 року, всього на суму 552 171,59 грн.
На виконання п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги позивач направляв відповідачу щомісяця, для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні звіти, що підтверджується супровідними листами № 06/2-11-249 від 20.07.2016, № 06/2-11-286 від 04.08.2016, № 06/2-11-344 від 05.09.2016, № 06/2-11-390 від 04.10.2016, № 06/2-11-446 від 04.11.2016, № 06/2-11-525 від 05.12.2016, № 06/2-11-18 від 05.01.2017.
Станом на 01.06.2016 позивачем обліковувалася переплата в сумі 357,00грн., а також враховуючи, що в грудні 2016 року відповідачем частково проведено погашення заборгованості в сумі 29 936,95грн., невідшкодовані витрати понесені позивачем за надані телекомунікаційні послуги за період червень - грудень 2016р. становлять 552 171,59 грн., що стало підставою звернення з даним позовом до суду.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Закону України "Про охорону дитинства" передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ від 11.04.2012 за № 295, телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно підпункту б пункту 4 частини 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за № 256 затверджено "Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (надалі - Порядок № 256) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Пунктом 3 Порядку № 256 визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення, тобто, в даному випадку є Управління соціальної політики Тернопільської міської ради.
Згідно положень Постанови № 256 обов'язок щодо розрахунку з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікації, які є постачальниками телекомунікаційних послуг (послуг електрозв'язку) покладено на головних розпорядників коштів місцевих бюджетів, тобто це органи державної виконавчої влади до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення, у даному випадку відповідач, а підставою для сплати коштів є підписані обома сторонами Акти звіряння розрахунків.
Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
З огляду на викладене, суди правомірно зазначили, що чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, зобов'язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.
Посилання касатора на те, що на 2016 рік з міського Бюджетного Кодексу України не виділено коштів для надання пільг з послуг зв'язку, не приймається до уваги, оскільки чинним законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.
У п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 зазначено, що, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.
В силу ст.617 Цивільного кодексу України, з врахуванням рішення Європейського суду з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного Кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Зазначена вищенаведена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України. У листі від 30.06.2011 за № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, зокрема, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).
Таким чином, суди прийшли до вірного висновку, що зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону, має ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.
Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України
Касаційну скаргу Управління соціальної політики Тернопільської міської ради залишити без задоволення.
Постанову від 18.07.2017 Львівського апеляційного господарського суду у справі №921/214/17-г/13 господарського суду Тернопільської області залишити без змін.
Головуючий суддя І. Ходаківська
Судді О. Поляк
М. Данилова