номер провадження справи 18/107/17
22.11.2017 Справа № 908/2020/17
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Світлан Холдинг” (69104, АДРЕСА_1)
до відповідача об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Омельченко 11” (69068, м. Запоріжжя, вул. Омельченка, 11)
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вулиця Сталеварів, 14)
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - комунальне підприємство “Наше місто” Запорізької міської ради (69095, м. Запоріжжя, вулиця Українська, 29-А)
про визнання права (встановлення сервітуту) за позивачем, яке полягає в безстроковому безоплатному користуванні мережами будинку № 11 по вул. Омельченка, м. Запоріжжя, а саме - точкою приєднання на наконечниках ЛЕП 0,22 кВ (проект.) у ВРП-0,4кВ житлового будинку № 11 по вул. Омельченка, м. Запоріжжя шляхом приєднання електроустановок тимчасової споруди по продажу товарів народного споживання (паспорт-прив'язка кіоску реєстр. № ТС-00966-Ж від 25.12.2015), яка належить позивачу, до електричних мереж ПАТ “Запоріжжяобленерго” через вказану вище точку приєднання мереж ОСББ “Омельченко 11”,
Суддя Носівець В.В.
За участю представників сторін та учасників судового процесу:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.09.2017;
від відповідача: ОСОБА_2, голова правління, протокол № 1 від 27.07.2016;
від третьої особи-1: ОСОБА_3, довіреність № 57 від 06.02.2017;
від третьої особи-2: ОСОБА_4, довіреність № 17-04 від 07.03.2017; ОСОБА_5, довіреність № 17-02 від 03.02.2017
Розглядаються позовні вимоги про визнання права (встановлення сервітуту) за ТОВ «Світлан Холдинг», яке полягає в безстроковому безоплатному користуванні мережами будинку № 11 по вул. Омельченка, м. Запоріжжя, а саме - точкою приєднання на наконечниках ЛЕП 0,22 кВ (проект.) у ВРП-0,4кВ житлового будинку № 11 по вул. Омельченка, м. Запоріжжя шляхом приєднання електроустановок тимчасової споруди по продажу товарів народного споживання (паспорт-прив'язка кіоску реєстр. № ТС-00966-Ж від 25.12.2015), яка належить ТОВ «Світлан Холдинг», до електричних мереж ПАТ “Запоріжжяобленерго” через вказану вище точку приєднання мереж ОСББ “Омельченко 11”.
Ухвалою суду від 11.10.2017 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2020/17, присвоєно справі номер провадження 18/107/17, розгляд справи, призначеної на 08.11.2017, відкладався до 22.11.2017.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 22.11.2017.
Представник позивача у судовому засіданні 22.11.2017 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю надання нових доказів, а саме, договору про приєднання до електричних мереж; позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача проти клопотання позивача про відкладення розгляду справи заперечив.
Представниками третьої особи-1 та третьої особи-2 заперечень щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи не надано.
Судом клопотання позивача про відкладення розгляду справи відхилено як необґрунтоване, з огляду на наявність в матеріалах справи договору про який зазначає позивач, належним чином засвідчену копію якого надано представником третьої особи-1, та додатків до нього, які надавалися самим позивачем та третьою особою-1 (арк. справи 86-87, 85, 104-105, 14, 15).
Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 1-1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта. Суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Позивачем не зазначено жодної з наведених вище підстав для відкладення розгляду справи або оголошення перерви в засіданні, так само не зазначено і про те, в чому саме полягає неможливість вирішення спору в даному засіданні.
Зі змісту ж вказаної вище норми слідує, що відкладення розгляду справи - це право суду.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити про наступне. Із змісту п. 3.14. постанови пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 вбачається, що під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
Суд вважає необхідним відзначити, що позивач мав достатньо часу для реалізації свого права на подання доказів і жодним чином не обґрунтував причини їх неподання. Крім того, матеріали справи містять всі необхідні докази, які суд визнав достатніми для розгляду справи по суті.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про можливість розглянути спір за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на приписи ст.ст. 2, 202, 204, 205, 207, 208, 401-404 Цивільного кодексу України. Позов вмотивовано тим, що 22.11.2016 ТОВ “ОСОБА_6 холдинг” отримало від ВАТ "Запоріжжяобленерго" технічні умови приєднання до електричних мереж ВАТ «Запоріжжяобленерго» через мережі КП «Наше місто» електроустановок тимчасової споруди по продажу товарів народного споживання (№1610-3177-НЗ). Згідно листа-згоди КП «Наше місто» від 02.11.2016, на балансі якого знаходився будинок №11 по вул. Омельченка м. Запоріжжя, останнє не заперечувало проти вищезазначеного приєднання позивача до електричних мереж. Як вказує позивач, ним 12.12.2016 розміщено зазначений об'єкт (кіоск) поряд з будинком №11 по вул. Омельченка м. Запоріжжя, однак, приєднати до електричних мереж ВАТ «Запоріжжяобленерго» електроустановки вказаної тимчасової споруди не видалося можливим через перешкоджання в цьому з боку керівника ОСББ "ОМЕЛЬЧЕНКО 11", про що складено Акт про недопуск до виконання робіт від 20.06.2017. За доводами позивача, між ним, ПАТ "Запоріжжяобленерго" і КП "Наше місто" фактично виникли цивільно-господарські відносини через узгодження питання щодо приєднання електроустановок кіоску до електричних мереж ПАТ "Запоріжжяобленерго" (точка приєднання: на наконечниках ЛЕП 0,22 кВ (проект.) у ВРП-0,4 кВ житлового будинку №11 по вул. Омельченка, м. Запоріжжя), шляхом отримання Технічних умов (№ 1610-3177-НЗ) від 22.11.2016, а також укладання правочину - письмової угоди (лист-згода балансоутримувача КП "Наше місто" за вих. № 3879/12-02 на № 74 від 02.11.2016). Стверджує, що іншої можливості приєднати кіоск до мереж ПАТ «Запоріжжяобленерго», аніж через мережі відповідача - не існує. Вважає, що внаслідок здійснення вищезазначеного правочину, у позивача фактично виникло певне право, а саме - право користування чужим майном (сервітут), шляхом приєднання до електричних мереж, проте, відповідач не визнає це право і перешкоджає у його здійсненні, що стало підставою для звернення до суду.
Представник відповідача письмового відзиву на позов не надав, у судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог; надав витребувані судом документи.
Представник третьої особа-1 у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору; підтримав позовні вимоги; надав 08.11.2017 витребувані судом документи, серед яких договір № 1610-3177 про приєднання до електричних мереж (нестандартне приєднання) від 22.11.2016.
Представники третьої особи-2 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечили. У наданих суду письмових поясненнях КП «Наше місто» підтвердило, що комунальним підприємством «Наше місто» Запорізької міської ради надано лист/згоду №3879/12-02 щодо приєднання електроустановок тимчасової споруди потужністю 5,0 кВт, 0,22 кВ в ВРП-0,4 кВ житлового будинку №11 по вул. Омельченко в м. Запоріжжя за умови виконання проекту електропостачання у відповідності з вимогами ПУЕ, ДБН В.2.5-23:2010 та ПКЕЕ. Разом з тим відзначало, що в подальшому здійснити приєднання до електричних мереж не представилося можливим, у зв'язку з тим, що житловий будинок по вул. Омельченка, 11 був переданий 31 грудня 2016 року з господарського відання комунального підприємства «Наше місто» ЗМР в управління ОСББ «Омельченка 11» (крім квартир комунальної власності). Вважає, що ТОВ «Світлан Холдинг» не дотримана процедура, передбачена Правилами приєднання електроустановок до електричних мереж щодо отримання згоди ОСББ «Омельченко 11» на приєднання до мереж, отримання технічних умов від ПАТ «Запоріжжяобленерго» та відповідно укладання договору.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд
У листопаді 2016 року, на виконання Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, ТОВ «Світлан Холдинг» звернулось до комунального підприємства «Наше місто» Запорізької міської ради з метою отримання згоди на приєднання до технологічних мереж будинку № 11 по вул. Омельченка м. Запоріжжя.
Комунальним підприємством «Наше місто» Запорізької міської ради, на балансі якого знаходився будинок №11 по вул. Омельченка м. Запоріжжя, надано лист/згоду №3879/12-02, в якому останнє не заперечувало у приєднанні електроустановок тимчасової споруди потужністю 5,0 кВт, 0,22 кВ в ВРП-0,4 кВ житлового будинку №11 по вул. Омельченка в місті Запоріжжя, за умови виконання проекту електропостачання у відповідності з вимогами ПУЕ, ДБН В.2.5-23:2010 та ПКЕЕ.
Між ВАТ «Запоріжжяобленерго» (Виконавець-1) (в подальшому перейменоване на ПАТ «Запоріжжяобленерго»), КП Наше місто» (Виконавець-2) та ТОВ «Світлан Холдинг» (Замовник) 22.11.2016 укладено договір № 1610-3177 про приєднання до електричних мереж (нестандартне приєднання) (надалі - Договір про приєднання), відповідно до умов якого до електричних мереж Виконавця згідно технічних умов (лист-згода) від 22.11.2016 № 1610-3177-ПЗ та № 3879/12-02 (ТУ), що є додатком № 1 до цього договору, приєднується тимчасова споруда з продажу товарів народного споживання (Об'єкт), який розташований за адресою: вул. Омельченка м. Запоріжжя.
Відповідно до п. 1.4 цього Договору точка приєднання електричних мереж (існуючі або проектуємі балансової належності електричних мереж згідно ТУ): на наконечниках ЛЕП 0,22 кВ (проект.) у ВРП-0,4 кВ житлового будинку №11 по вул. Омельченка м. Запоріжжя.
Тип приєднання об'єкта Замовника - не стандартне (п. 1.5 Договору про приєднання).
Замовлена потужність у точці приєднання усього 5,0 кВт, в т.ч. існуюча - 0 кВт, додаткова - 5,0 кВт (п. 1.6 Договору про приєднання).
За умовами п. 2.1 Договору про приєднання Виконавці надають Замовнику послугу з приєднання електроустановок об'єкта (будівництво, реконструкція, технічне переоснащення та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електропостачання Об'єкта Замовника від місця забезпечення потужності до точки приєднання мереж Виконавця-2) відповідно до схеми зовнішнього електропостачання і проектної документації, та здійснюють підключення Об'єкта до електричних мереж Виконавця-2 на умовах цього договору.
Також, 22 листопада 2016 року ВАТ «Запоріжжяобленерго» надано ТОВ «Світлан Холдинг» Технічні умови приєднання, яке не є стандартним, до електричних мереж ВАТ «Запоріжжяобленерго» через мережі КП «Наше місто» Запорізької міської ради електроустановок тимчасової споруди по продажу товарів народного споживання ТОВ «Світлан Холдинг» (№ 1610-3177- НЗ) (Кіоск).
Паспорт-прив'язка кіоску (реєстр. № ТС-00966-Ж від 25.12.2015).
Відповідно до технічних умов - точка приєднання: на наконечниках ЛЕП 0,22 кВ (проект.) у ВРП-0,4 кВ житлового будинку №11 по вул. Омельченка, м. Запоріжжя.
Вищезазначений кіоск розміщено поряд з будинком № 11 по вул. Омельченка, м. Запоріжжя, однак приєднати до електричних мереж ВАТ «Запоріжжяобленерго» електроустановки вказаної тимчасової споруди позивач не зміг, про що працівниками позивача складений Акт про недопуск до виконання робіт від 20.06.2017.
Позивач позбавлений можливості здійснити приєднання електроустановок Кіоску до електричних мереж ПАТ «Запоріжжяобленерго», Технічні умови на яке йому надано 22.11.2016, оскільки відповідач доступ позивачу до точки приєднання - на наконечниках ЛЕП 0,22 кВ (проект) у ВРП-0,4 кВ житлового будинку №11 по вул. Омельченка м. Запоріжжя, що знаходиться в його управлінні, не надає, єдиним варіантом приєднання до мереж ПАТ «Запоріжжяобленерго» електроустановок кіоску позивача є територія, яка знаходиться у управлінні відповідача. Зазначені обставини стали підставою для звернення з відповідним позовом до суду з вимогою про визнання права користування майном відповідача (встановлення сервітуту).
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, заслухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як передбачено ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 395 Цивільного кодексу України встановлено, що одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).
Згідно з приписами ч. 1 статті 401 ЦК право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Статтею 402 Цивільного кодексу визначено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Частинами 1, 2, 3 ст. 403 Цивільного кодексу України передбачено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Підставою для набуття права на встановлення сервітуту позивач вважає те, що між ним, ПАТ "Запоріжжяобленерго" і КП "Наше місто" ЗМР фактично виникли цивільні відносини через узгодження питання щодо приєднання електроустановок кіоску до електричних мереж ПАТ "Запоріжжяобленерго" (точка приєднання: на наконечниках ЛЕП 0,22 кВ (проект.) у ВРП-0,4 кВ житлового будинку №11 по вул. Омельченка, м. Запоріжжя), шляхом отримання Технічних умов (№ 1610-3177-НЗ) від постачальника електричної енергії та листа-згоди балансоутримувача КП "Наше місто" ЗМР за вих. № 3879/12-02 на № 74 від 02.11.2016.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про електроенергетику”, регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані об'єктивними умовами функціонування галузі постійним і безперервним збалансуванням виробництва і споживання електричної енергії, для забезпечення якого встановлюється єдине централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об'єднаною енергетичною системою України.
Частиною 1 ст. 25 зазначеного Закону передбачено, що споживачі електричної енергії мають право на приєднання та підключення до електричної мережі, за умови виконання правил приєднання електроустановок до електричних мереж.
Відносини, які виникають під час приєднання новозбудованих, реконструйованих чи технічно переоснащених електроустановок замовників (крім когенераційних установок) до електричних мереж регулюються Правилами приєднання електроустановок до електричних мереж, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 17.01.2013 № 32 (далі - Правила).
Відповідно до п. 1.2 Правил у цих Правилах терміни вживаються в таких значеннях:
- місце забезпечення (точка забезпечення) потужності (замовленої до приєднання) - місце (точка) в існуючих електричних мережах електропередавальної організації, від якого електропередавальна організація забезпечує розвиток електричних мереж з метою приєднання електроустановки замовника відповідної потужності або приєднання генеруючих потужностей;
- місце приєднання (точка приєднання) електроустановки - існуюча або запроектована межа балансової належності електроустановок споживача або замовника;
- підключення - виконання комплексу організаційно-технічних заходів з первинної подачі напруги на електроустановку (електроустановки) замовника;
- приєднання електроустановки (далі - приєднання) - надання електропередавальною організацією послуги замовнику зі створення технічної можливості для передачі (прийняття) у місце приєднання електроустановки замовника відповідної потужності до електричних мереж електропередавальної організації (у тому числі новозбудованих) електричної енергії необхідного обсягу з дотриманням показників її якості та надійності;
- резерв потужності електричних мереж (резерв потужності) - різниця між потужністю, передачу якої можуть забезпечити діючі електричні мережі на певній межі балансової належності у відповідний період доби, та найбільшою величиною потужності, що використовується в цей час доби, з урахуванням дозволеної потужності іншим споживачам та потужності, замовленої до приєднання;
- стандартне приєднання - приєднання електроустановки (крім електроустановок, призначених для виробництва електричної енергії) замовника до діючих мереж електропередавальної організації на відстань, що не перевищує 300 метрів по прямій лінії від місця забезпечення потужності до місця приєднання, яке диференціюється за ступенями потужності об'єкта замовника: перший ступінь - до 16 кВт включно; другий ступінь - від 16 кВт до 50 кВт включно; третій ступінь - від 50 кВт до 160 кВт включно;
- технічні умови на приєднання до мереж (об'єктів) електроенергетики - комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта замовника електричною енергією, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам щодо електропостачання, та є невід'ємним додатком до договору про приєднання (далі - технічні умови);
Пунктом 1.3 Правил визначено, що Електропередавальна організація не має права відмовити в приєднанні до її електричних мереж електроустановки замовника за умови дотримання ним вимог цих Правил. Послуга з приєднання надається на підставі договору про приєднання, що укладається за типовою формою (додаток 1). Для отримання проекту договору про приєднання замовник звертається до електропередавальної організації за місцем розташування його електроустановок із заявою про приєднання електроустановки певної потужності (додаток 2).
Пунктом 1.5 Правил передбачено, що суб'єкт господарювання має право за зверненням замовника погодити приєднання його електроустановок до власних технологічних електричних мереж у рахунок зменшення дозволеної потужності за договором про постачання електричної енергії на напрузі приєднання власних струмоприймачів суб'єкта господарювання або в межах резерву потужності існуючих трансформаторів та пропускної спроможності електричних мереж цього суб'єкта у відповідний період доби. Про своє рішення щодо погодження суб'єкт господарювання протягом трьох робочих днів з дня отримання звернення повідомляє замовнику.
У разі приєднання електроустановок замовника до електричних мереж суб'єкта господарювання, який не є електропередавальною організацією, електропередавальна організація, на території здійснення ліцензованої діяльності якої розташовані електроустановки замовника, видає технічні умови на приєднання до електричних мереж цього суб'єкта господарювання, які погоджуються цим суб'єктом господарювання.
Пунктом 1.7 Правил встановлено наступне:
1.7. Точка приєднання електроустановок замовника зазначається в договорі про приєднання. Точка приєднання має бути розташована на межі земельної ділянки замовника або, за згодою замовника, на території цієї земельної ділянки.
1.7.1. На підставі заяви замовника про приєднання електроустановки певної потужності та викопіювання із ситуаційного плану протягом двох робочих днів електропередавальна організація визначає точки забезпечення потужності, виходячи зі структури електричних мереж та навантаження у зоні можливого приєднання.
Для визначення типу приєднання (стандартне приєднання або приєднання, яке не є стандартним) за точку забезпечення потужності приймається найближча точка в існуючих (діючих) електричних мережах (повітряна лінія, трансформаторна підстанція або розподільний пункт) електропередавальної організації ступеня напруги, що відповідає ступеню напруги в точці приєднання.
Для замовника послуги з приєднання технічні умови мають містити виключно вимоги щодо проектування електричних мереж внутрішнього електрозабезпечення електроустановок замовника (у межах земельної ділянки замовника) та щодо безпеки електропостачання. <…>
Обставини справи свідчать, що на виконання зазначених Правил позивач у листопаді 2016 року звернувся до комунального підприємства «Наше місто» за отриманням згоди на приєднання до технологічних мереж будинку.
Так, згідно із рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.06.2016 №311 «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг» комунальне підприємство «Наше місто» Запорізької міської ради з 01 вересня 2016 року визначено виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Відповідно до Статуту підприємства метою діяльності є здійснення відповідно до вимог чинного законодавства функцій управління та утримання в господарському віданні, переданих йому за договором з власником житлових будинків, споруд та іншого майна; забезпечення належного рівня житлово-комунального обслуговування населення, створення відповідних умов проживання; забезпечення безперебійної роботи технічного обладнання житлових будинків.
Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 494 від 26.08.2016 «Про вилучення об'єктів житлового та нежитлового фонду, об'єктів благоустрою та обладнання з господарського відання МКП «Основаніє» та передачу в господарське відання комунального підприємства «Наше місто» Запорізької міської ради та затвердження актів приймання-передачі» затверджено акти приймання-передачі об'єктів житлового та нежитлового фонду з господарського відання МКП «Основаніє» до господарського відання КП «Наше місто» ЗМР згідно з додатками 1, 2, 3.
Отже, на час надання згоди позивачу на приєднання електроустановок Кіоску до точки приєднання: на наконечниках ЛЕП 0,22 кВ (проект.) у ВРП-0,4 кВ житлового будинку №11 по вул. Омельченка м. Запоріжжя, особою, уповноваженою на здійснення функцій управління та утримання в господарському віданні зазначеного житлового будинку було саме комунальне підприємство «Наше місто» Запорізької міської ради.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» власниками квартир багатоквартирного будинку № 11 по вул. Омельченко м. Запоріжжя згідно з протоколом установчих зборів № 1 від 26.07.2016 створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Омельченко 11».
При цьому суд звертає увагу, що на момент звернення позивача до КП «Наше місто» з питанням узгодження приєднання електромереж об'єкта ТОВ «Світлан Холдинг» до електромереж зазначеного будинку, ОСББ «Омельченко 11» вже існувало як юридична особа, дата первинної реєстрації 10.08.2016.
В подальшому, виконавчим комітетом Запорізької міської ради 19.12.2016 прийнято рішення №794/57 «Про вилучення з господарського відання та передачу в управління ОСББ «Омельченко 11» житлового будинку №11 по вул. Омельченко».
КП «Наше місто» ЗМР та ОСББ «Омельченко 11» 31 грудня 2016 року підписаний акт приймання-передачі житлового будинку по вул. Омельченка, 11 м. Запоріжжя з господарського відання комунального підприємства «Наше місто» ЗМР в управління ОСББ «Омельченко 11» (крім квартир комунальної власності).
Станом на момент передачі житлового будинку по вул. Омельченка, 11 м. Запоріжжя в управління ОСББ «Омельченко 11» підключення електроустановок позивача до електромереж ПАТ «Запоріжжяобленерго» через передбачену Договором про приєднання та технічними умовами точку приєднання не здійснено.
Суд зауважує, що 30 березня 2017 року публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (постачальником електричної енергії) та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Омельченко 11” (споживачем) укладено договір про постачання електричної енергії № 14054 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник електричної енергії зобов'язався продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
За умовами п. 8.1.1 зазначеного Договору, якщо до електромереж Споживача приєднані в установленому порядку електроустановки інших споживачів (субспоживачі), відносини між ними регулюються Договором про спільне використання мереж основного споживача або Договором про технічне забезпечення електропостачання споживача.
Перелік субспоживачів, яким споживач передає електричну енергію, визначений у п. 8 Додатка № 5.1 до договору. Так, вказаним пунктом наведений перелік точок розрахункового обліку Субспоживачів: ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_6 та АТ «Мотор Січ».
Таким чином, станом на момент укладення договору № 14054 про постачання електричної енергії до електромереж будинку № 11 по вул. Омельченка, м. Запоріжжя вже були приєднані електроустановки юридичних осіб - субспоживачів за Договором, і ТОВ «Світлан Холдинг» в зазначеному переліку відсутнє.
Отже, позивач просить визнати право користування майном відповідача (встановити сервітут), яке полягає у безстроковому безоплатному користуванні мережами будинку № 11 по вул. Омельченка м. Запоріжжя, проте, в даному випадку відсутні ті обставини, які б давали підстави для встановлення сервітуту, оскільки зважаючи на нездійснення позивачем дій на виконання приєднання своїх електроустановок до передачі будинку в управління ОСББ, належного позивачу майна в будинку, що знаходиться у віданні відповідача, не має.
Згідно ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Жодних доказів того, що через перешкоджання діями відповідача у приєднанні електроустановок тимчасової споруди по продажу товарів народного споживання (Кіоску) у позивача відсутній доступ до належного йому майна в межах будинку № 11 по вул. Омельченка м. Запоріжжя, позивачем суду не надано.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Крім цього, згідно приписів статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у встановлених договором або актом цивільного законодавства межах, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Суд вважає необхідним відзначити, що ані в силу Закону, ані умовами укладеного між відповідачем та ПАТ «Запоріжжяобленерго» договору про постачання електричної енергії №14054 від 30.03.2017, не передбачено обов'язку відповідача забезпечити доступ позивачу до електромереж ПАТ «Запоріжжяобленерго» через електромережі ОСББ «Омельченко 11».
Відповідно до ст. 404 Цивільного кодексу право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
Таким чином, як вбачається з аналізу зазначених норм, потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом, наприклад, забезпечити доступ до належного йому майна.
Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом як встановленням права користування чужим майном - сервітуту.
Позивачем не наведено та жодним чином не доведено, що тимчасову споруду по продажу товарів народного споживання по вул. Омельченка, 11, м. Запоріжжя не можливо приєднати до електромереж ПАТ «Запоріжжяобленерго» в інший спосіб, аніж через електромережі ОСББ «Омельченко 11», за відсутності на те його згоди.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
В даному випадку, за наведених у позовній заяві підстав, а також з огляду на надані сторонами докази, позовні вимоги не є обґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Разом з тим, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми сплаченого судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України “Про судовий збір”.
Так, пунктом 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно пп. 2 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову була вимога немайнового характеру - про визнання права (встановлення сервітуту), за яку належить до сплати - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1600,00 грн. Згідно наданої позивачем до позову квитанції № 0.0.864586462.1 від 06.10.2017 позивачем сплачено суму 1640,00 грн. судового збору, отже, сума зайво сплаченого судового збору складає 40,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; <…>.
Таким чином, із урахуванням ст. 7 Закону України “Про судовий збір” позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету сума зайво сплаченого судового збору в розмірі 40,00 грн., про що слід видати ухвалу згідно ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” - за наявності відповідної заяви.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Суддя В.В. Носівець
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 29 листопада 2017 р.