28 листопада 2017 року Справа № 927/1058/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),
суддів :Могил С.К., Палія В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Чернігіврибгосп"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.08.17
у справі№927/1058/16
господарського судуміста Києва
за позовомПриватного акціонерного товариства "Чернігіврибгосп"
до1)Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, 2)Державного агентства рибного господарства України
третя особаДержавне підприємство "Укрриба"
за участюЗаступника прокурора Чернігівської області
провизнання часток співвласників у сумісному майні
за участю представників від:
позивачаПільганчука В.В. (дов .від 28.11.16),
відповідачаБельського-Панасюка О.О. (дов. від 26.09.17),
третьої особине з'явилися, були належно повідомлені,
прокуратуриСуходольського С.М. (посв. від 02.02.16)
Приватне акціонерне товариство "Чернігіврибгосп" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Укрриба", заяви про зміну предмета позову від 09.12.16 (а.с.37-39 т.2), про визнання частки співвласника ПрАТ "Чернігіврибгосп" у державному майні - нагульному ставі №7 вартістю 70 000,00 грн., що розташоване на території Мньовського рибцеху.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області залучено у якості відповідача-2 Державне агентство рибного господарства України, і, зважаючи на те, що вказана сторона процесу виконує функції центрального органу виконавчої влади, а спірні правовідносини мають розглядатися у Господарському суді міста Києва, виходячи з приписів ч.5 ст.16 ГПК України, справа №927/1058/16 скеровано до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.17 у справі №927/1058/16 (суддя Якименко М.М), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді: Дикунська С.Я., Жук Г.А.) у задоволенні позову відмовлено повністю з підстав для задоволення позову, оскільки сам факт здійснення позивачем ремонтних робіт гідротехнічних споруд не є підставою для визнання за ним частки у сумісному державному майні.
Не погоджуючись із судовими актами, позивач звернувся до касаційного суду із скаргою про їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову повністю.
Скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про відшкодування третьою особою вартості капітального ремонту (гідротехнічної споруди рибогосподарського призначення - дамби №7 за вказаною адресою) у 2004-2005 роках, що підтверджується додатковими угодами у період з 30.05.04 по 26.12.2005, оскільки предметом даної справи є правовідносини щодо капітального будівництва дамби №7, яке здійснювалося у 2010 році.
При цьому, судами попередніх інстанцій, не досліджено, на думку скаржника всіх дійсних і фактичних обставин справи, та не застосовано до спірних правовідносин положення ст.ст.328, 355-357 ЦК України та ст.ст.134, 139 ГК України, що унеможливило подальший захист позивачем порушеного права, шляхом визнання його частики у спільній власності державного майна, зважаючи на диспозитивність положень ст.392 ЦК України.
Відповідач-1 надав відзив, просивши судові акти залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 22.12.97 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області видано наказ №1094 про початок з 01.01.98 приватизації Чернігівського обласного державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Чернігіврибгосп" шляхом його перетворення у відкрите акціонерне товариство в порядку, визначеному ЗУ "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 10.07.96 №290/96-ВР, ЗУ "Про приватизацію державного майна" від 19.02.97 №89/97-ВР (а.с.88-89 т. 1).
28.12.98 РВ ФДМУ по Чернігівській області затверджено план приватизації Чернігівського державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Чернігіврибгосп", створено ВАТ "Чернігіврибгосп", затверджено статут, про що видано наказ №1028 "Про створення ВАТ "Чернігіврибгосп" (а.с.19 т.1), правонаступником якого став позивач, за яким до його статутного фонду передано всього 23 об'єкти нерухомого майна по Мньовському рибцеху, розташованих на земельній ділянці та зареєстрованих за адресою: с. Рудня, вул. Київська,10, Чернігівського району Чернігівської області.
Розділом 3 плану приватизації передбачений перелік об'єктів і майна, які не увійшли до статутного фонду позивача та залишилися на балансі суб'єкта господарювання без права на його відчуження (відокремлення, передачі) на користь інших (третіх) осіб, з подальшим використанням цього майна в безперервному технологічному процесі сільськогосподарського виробництва.
Так, до об'єктів, що не підлягають приватизації, увійшли, зокрема, Чернігівський риборозплідник, Мньовський рибцех, нагульний став №7 (інв. №121) (а.с.141-143 т.1).
06.05.03 спільним наказом Фонду державного майна та Міністерства аграрної політики України "Про передачу гідротехнічних споруд" №126/752 до сфери управління Міністерства аграрної політики України передано гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства.
Регіональним відділенням Фонду державного майна України наказано забезпечити приймання-передачу майна на баланс ДП "Укрриба" у порядку встановленому "Положенням про порядок передачі об'єктів державної власності", затвердженим Постановою КМУ від 21.09.98 №1482 в місячний термін з дня підписання наказу (п.п.1, 2 наказу).
ДП "Укрриба" засноване на державній власності, призначене для ефективного використання державного майна (гідротехнічних споруд і пов'язаних з ними робочих машин та обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств рибного господарства), прийнятих на свій баланс відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики та Фонду державного майна від 06.05.03 №126/752 підпорядковане Держрибагентству.
Наказом Держрибагентства від 16.01.12 №10 затверджено нову редакцію Статуту ДП "Укрриба", згідно якого ДП "Укрриба" засноване на основі державної власності, входить до сфери управління Держрибагентства та підзвітне йому; майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.
Додатком до вищевказаного наказу є Перелік господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, серед яких зазначено і ВАТ "Чернігіврибгосп", майно (гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів цих товариств та не підлягає приватизації) яких передається на баланс ДП "Укрриба".
Наказом Державного департаменту рибного господарства від 27.07.03 №206 "Про затвердження акту приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ "Чернігіврибгосп" на баланс ДП "Укрриба" затверджено акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду позивача і знаходяться на балансі ДП "Укрриба", тобто за третьою особою у даній справі, на праві повного господарського відання (а.с.168 т.1).
31.12.03 між ДП "Укрриба" та ВАТ "Чернігіврибгосп" укладено договір зберігання з правом користування №1/04, за яким п.1.1. договору замовник передав, а зберігач прийняв з правом користування згідно акту приймання-передачі нерухоме державне майно, яке знаходиться на балансі ДП "Укрриба", розташоване за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Мньов, Рудня, Пакуль, Хустинка, Киїнка, Жавинка (п.1.1.) та мав вносити щомісячну плату за таке користування у зберіганні.
Додатком №1 до акту приймання-передачі до договору зберігання з правом користування від 31.12.03 №1/04 є "Перелік та характеристика об'єктів Мньовського рибцеху та Чернігівського риборозплідника", до якого входить, зокрема, нагульний став №7 (інв.121), залишкова вартість огороджувальної дамби якого, відповідно до довідки ДП "Укрриба", виданої 10.03.10 за №08-12/188 становила 95 563,29 грн., а на день видачі довідки залишкова вартість склала 30 154,67 грн. (а.с.58 т.1).
03.11.10 комісією за участю представників позивача та третьої особи, складено акт, яким зафіксовано, що 17.08.10 на Мньовському рибцеху ВАТ "Чернігіврибгосп" відбувся аварійний розмив роздільної дамби між водопадаючим каналом та нагульним ставом №7. Комісією встановлено незадовільний стан каналу та зроблено висновок, що з метою уникнення руйнування роздільної дамби по всій її довжині необхідно провести капітальний ремонт (а.с.34-35 т.2).
20.09.10 для проведення будівельних робіт користувачем майна ВАТ "Чернігіврибгосп" складено технічне завдання на проектування, а також на замовлення останнього Державним підприємством - Проектна контора об'єднання "Укррибгосп" виготовлено робочий проект капітального ремонту огороджувальної дамби нагульного ставу №7 (а.с.61-68 т.1), який погоджено третьою особою, протоколом засідання комісії по роботі з контрагентами від 09.12.10 №20 (а.с.60.т.1).
Як стверджує позивач, ВАТ "Чернігіврибгосп" власними силами і засобами, за власні кошти виконало відповідні ремонтні роботи огороджувальної дамби нагульного ставу №7 (інв. №121), на підтвердження чого останнім надано акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року форми КБ-2в, Довідку про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати КБ-3 (а.с.207-210 т.2), загальна вартість яких склала 139 982,04 грн. (а.с.69-71 т.1).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після проведення позивачем за власний рахунок капітального ремонту дамби між нагульним ставом №7 та водопадаючим каналом Мньовського рибцеху на суму 139 682,04 грн, вартість якого перевищує балансову вартість такого майна, позивач в силу цих обставин став його співвласником, так як є власником використаних під час ремонту будівельних матеріалів. При цьому, виконані роботи з проведення капітального ремонту дамби прийняті у повному обсязі ДП "Укрриба".
Оскільки, спільне майно рибогосподарського призначення) є специфічним і частка позивача та відповідача-1 у спільній власності не може бути виділена в натурі, а лише у грошовому виразі, позивач з урахуванням заяви про зміну предмету позову просив суд визнати за собою частку співвласника у сумісному державному майні - нагульному ставі №7 вартістю 70 000,00 грн., що розташоване на території Мньовського рибцеху.
Разом з тим, в апеляційній скарзі позивач просив визнати частку співвласника ПрАТ "Чернігіврибгосп" у спільному майні, яким є гідротехнічна споруда - огороджувальна дамба нагульного ставу №7 (інв. №121), у розмірі вартості належних йому будівельних матеріалів, виробів 90 600,00грн.
Отже, предметом розгляду даної справи є визнання частки співвласника Приватного акціонерного товариства "Чернігіврибгосп" у сумісному державному майні - нагульному ставі №7 вартістю 90 600,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій вказали на те, що в результаті капітального ремонту дамби №7 у 2010 році, не створено нової речі (нового об'єкта) у розумінні вимог ст.778 ЦК України, для подальшого визнання права сумісної власності на таку річ у контексті диспозитивності положень ст.392 ЦК України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки попередніх інстанцій вірними, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст.392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах; у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже, передумовою для застосування цієї статті є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Тобто позивачем у позовах про визнання права власності може бути лише особа, яка вже є власником.
Наразі, як вірно встановлено, попередніми інстанціями, позивач не був власником вказаного майна, а лише був зберігачем і користувався вказаним майном на підставі договору від 31.12.03 №1/04.
Всі вказані поліпшення гідротехнічних споруд здійснювалися на договірних умовах за угодою від 31.12.03 №1/04 про зберігання вказаного майна з правом користування, яка фактично була прихованим договором оренди.
Як вірно та змістовно встановлено попередніми інстанціями, вказана угода була визнана недійсною підчас розгляду господарської справи №927/608/14 за позовом першого заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, РВ ФДМУ по Чернігівській області, Держрибагентства до ДП "Укрриба", ПрАТ "Чернігіврибгосп" про визнання недійсним договору від 31.12.03 №1/04, в результаті якої також зобов'язано ПрАТ "Чернігіврибгосп" повернути ДП "Укрриба" майно, передане на підставі договору, зокрема, й спірну гідротехнічну споруду.
У зазначеній справі, зокрема, встановлено, той факт, що угода від 31.12.03 є удаваним правочином, виходячи з того, що основною ознакою спірного договору є користування майном за плату, а плата за користування майном є неспіврозмірною з платою за послуги зберігання (безоплатно) за договором; такі умови спірного договору регулюють відносини оренди майна, а сам договір вчинено з метою їх приховати.
Вказані обставини не підлягають повторному доведенню, під час розгляду даної справи у силу приписів ст.35 ГПК України.
Зважаючи, що вказаний договір визнано судом недійсним, у зв'язку з тим, що він є прихованим договором оренди, то судами правомірно застосовані до нього наслідки вимог ч.2 ст.235 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст.235 ЦК України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Оскільки об'єктом капітального ремонту було державне майно, то на вказані правовідносини розповсюджуються перш за все вимоги спеціального законодавства, а саме: ЗУ "Про оренду державного та комунального майна".
Так, ст.23 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна. Якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди. Норма зазначеної статі кореспондується і положеннями ст.778 ЦК України.
Проте, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, після капітального ремонту вказаної дамби №7, нової речі не створено, лише здійснено суттєві технічні ремонтні роботи обладнання, що унеможливлює подальше визнання права власності та вказаний стратегічний об'єкт рибного господарства.
Щодо відсутності передумов для відчуження вказаного об'єкта оренди, судами також правомірно встановлено наявність у матеріалах справи змін до плану приватизації від 08.10.98 №830 Чернігівського державного сільсько-господарського-рибоводного підприємства "Чернігіврибгосп", якими визначені об'єкти підприємства, що не підлягають приватизації, серед яких, зокрема, Чернігівський риборозплідник, Мньовський рибцех, нагульний став №7 (інв. №121) (а.с.141-143 т.1).
Отже, послідуючі поліпшення, що здійснювалися позивачем у вигляді капітального ремонту ввіреного йому на зберігання майна, здійснювалися фактично на підставі договору оренди, результатом чого не було створення нової речі, вказаний об'єкт не підлягав відчуженню, позивач не був власником вказаного майна. Отже, вказаний позов, як правомірно визначено попередніми інстанціями, подано не для визнання права власності, а для набуття права власності, у зв'язку із чим виключається можливість для задоволення вимог про визнання частки співвласника ПрАТ "Чернігіврибгосп" у державному майні - нагульному ставі №7, розташованому на території Мньовського рибцеху.
А тому, колегія суддів вважає, що судові акти підлягають залишенню без змін, оскільки вони прийняті при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Чернігіврибгосп" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.08.17 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.17 у справі №927/1058/16 залишити без змін.
Головуючий - суддя Б. М. Грек
Судді С. К. Могил
В. В. Палій