Справа № 456/1710/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Янко Б.Я.
Провадження № 22-ц/783/5261/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Р. П.
Категорія:47
27 листопада 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Цяцяка Р.П.,
суддів Ванівського О.М. і ОСОБА_2,
при секретарі Жукровській Х.І.,
за участю позивача ОСОБА_3 і його представника - адвоката ОСОБА_4;
відповідача ОСОБА_5 і його представника - адвоката ОСОБА_6;
ОСОБА_7 - представника Дашавської селищної ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 червня 2017 року,
У червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - Дашавська селищна рада Стрийського району Львівської області, в кінцевій редакції позовних вимог якого просив суд ухвалити рішення, яким „усунути перешкоди у користуванні спільним заїздом шляхом викорчовування кущів та дерев, які насаджені на спільному заїзді”; „демонтувати дитячий ігровий майданчик, який знаходиться на спільному заїзді” та зобов'язати відповідача „не залишати автомобіль, інші транспортні засоби чи майно на спільному проїзді від господарства вул. Стрийська, 34 с. Гайдучина до господарства вул. Стрийська, 36А”.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивач є власником будинковолодіння № 34 на вул. Стрийській у селі Гайдучина Стрийського району Львівської області та земельної ділянки площею 0,1052 га на якій це будинковолодіння збудовано і проживає у ньому. Відповідач є власником суміжного будинковолодіння № 36а на вул. Стрийській у селі Гайдучина і також у ньому проживає.
Стверджував, що відповідач чинить йому перешкоди у користуванні спільним для вище згаданих будинковолодінь заїздом шляхом засадження цього заїзду деревами та кущами, збудував на цьому заїзді дитячий ігровий майданчик, а також постійно залишає на спільному заїзді свій автомобіль (а.с. 2-3, 102, 130).
Оскаржуваним рішенням позов частково задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_5 демонтувати дитячий ігровий майданчик, який знаходиться на спільному проїзді за адресою: вул. Стрийська, 34 у селі Гайдучина Стрийського району Львівської області до господарства по вул. Стрийська, 36а цього ж населеного пункту.
Зобов'язано ОСОБА_5 не залишати автомобіль, інші транспортні засоби чи майно на спільному проїзді від господарства вул. Стрийська, 34 у селі Гайдучина Стрийського району Львівської області до господарства по вул. Стрийська, 36а цього ж населеного пункту.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат (а.с. 146-148).
Дане рішення оскаржив відповідач.
Апелянти просять рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Висновок суду про те, що спірна земельна ділянка є спільним проїздом, вважає помилковим, оскільки у справі відсутні будь-які докази, які б визначали статус проїзду до будинку відповідача, як спільний проїзд.
Покликаючись на те, що він став власником будинковолодіння № 36а на вул. Стрийській у селі Гайдучина Стрийського району Львівської області лише у 2015 році, стверджує, що всі споруди, наявність яких оспорюється позивачем, зокрема - дитячий ігровий майданчик, вже були станом на 2015 рік, а відтак вважає, що він не може відповідати за будівництво цих споруд.
Стверджує, що позивач встановив суцільну «глуху» огорожу навколо свого подвір'я, а відтак вважає, що залишений автомобіль не може порушувати його прав, як власника сусідньої земельної ділянки (а.с. 150-154).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта і його представника на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони позивача, його представника та представника Дашавської селищної ради Стрийського району Львівської області, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Статтями 10 і 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Наявними у справі матеріалами, а саме: планом земельної ділянки ОСОБА_8 (матері відповідача-апелянта) від 20.05.1993 року (а.с. 116); схемою обміру земельних ділянок ОСОБА_9 та ОСОБА_8 (а.с. 11); схемами розташування земельної ділянки від 2016 року та від 2017 року (а.с. 118, 124); генпланом забудови земельної ділянки від 05.06.2013 року (а.с. 125); Актом обстеження земельної ділянки від 30.03.2017 року (а.с. 126) стверджується та визнається самим відповідачем (апелянтом), що щонайпізніше з 1993 року по даний час до належного йому (з 2015 року) на праві власності будинковолодіння існує проїзд - повз земельну ділянку, яка на праві власності належить позивачу.
Земельна ділянка, по якій пролягає даний проїзд, не належить до земельних ділянок, які на праві власності належать відповідачу та позивачу, а відноситься до земель комунальної власності територіальної громади села Гайдучина, а відтак цей проїзд є проїздом загального користування, зокрема - користуватися ним мають право (з урахуванням його місцезнаходження), як відповідач, так і позивач.
Будь-яких доказів на підтвердження твердження, яке міститься в апеляційній скарзі, про те, що позивач встановив навколо належної йому на праві власності земельної ділянки «глуху» огорожу, конфігурація якої передбачає заїзд на подвір'я позивача лише зі сторони вулиці Стрийської, апелянтом до суду подано не було, а позивач та представник селищної ради заперечують наявність такої огорожі.
За вище наведених обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що спірна земельна ділянка за своїм функціональним призначенням є спільним проїздом, який вправі використовувати в тому числі і позивач, а відтак - до вірного висновку про те, що відповідача слід зобов'язати усунути позивачу перешкоди у користуванні цією земельною ділянкою, зокрема - шляхом зобов'язання відповідача демонтувати встановлений на цій земельній ділянці дитячий ігровий майданчик та не залишати на цьому проїзді автомобіль або інше майно, яке може перешкоджати користуванню ним.
Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити та залишити рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 червня 2017 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: