Справа № 461/10848/15-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/953/17 Доповідач: ОСОБА_2
23 листопада 2017 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретарі ОСОБА_5
з участю прокурора ОСОБА_6
адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_9 , адвоката ОСОБА_7 в інтересах потерпілої ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_8 в інтересах потерпілої ОСОБА_11 , адвоката ОСОБА_8 в інтересах потерпілого ОСОБА_12 на вирок Галицького районного суду м.Львова від 19 липня 2017 року, яким
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Пилипи, Деражнянського району, Хмельницької області, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
засуджено за ч.1 ст.190 КК України - 2 роки обмеження волі, за ч.2 ст.190 КК України - 3 роки позбавлення волі. Згідно ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_13 покарання у виді 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_13 від відбування покарання з випробуванням, призначивши їй іспитовий строк тривалістю 3 роки.
Відповідно до ст.76 КК України покладено на ОСОБА_13 наступні обов'язки:
- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України на постійне проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов прокурора прокуратури Галицького району м. Львова в інтересах Відділу освіти Личаківського району управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради - задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_13 на користь Відділу освіти Личаківського району управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради 16 034,00 гривні - шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.
Цивільний позов ОСОБА_10 задоволено частково. Стягнуто з засудженої ОСОБА_13 на користь потерпілої ОСОБА_10 - 2800 гривень матеріальної та 2000 гривень моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Цивільний позов ОСОБА_11 задоволено частково. Стягнуто з засудженої ОСОБА_13 на користь потерпілої ОСОБА_11 - 8252 гривні матеріальної та 3000 гривень моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Цивільний позов ОСОБА_12 задоволено частково. Стягнуто з засудженої ОСОБА_13 на користь потерпілого ОСОБА_12 - 2000 гривень матеріальної та 1000 гривень моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання речових доказів згідно з вимог закону.
встановила :
Згідно вироку суду ОСОБА_13 , засуджена за те, що в точний час слідством не встановлено, 25.07.2014 року, здійснюючи діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, з метою протиправного збагачення, ввівши в оману ОСОБА_14 , будучи представником ТзОВ «Віконні системи», під виглядом надання послуг із продажу та встановлення ПВХ - конструкцій заволоділа грошима ОСОБА_14 у сумі 3000 гривень, не маючи на меті виконати взяті на себе зобов'язання та повернути отримані кошти, після чого використала їх на власні потреби, чим спричинила ОСОБА_14 матеріальні збитки на суму 3000 гривень.
Окрім цього, встановлено, що ОСОБА_13 , точний час слідством не встановлено, 31.07.2014 року, здійснюючи діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, з метою протиправного збагачення, ввівши в оману ОСОБА_11 , будучи представником ТзОВ «Віконні системи», під виглядом надання послуг із продажу та встановлення ПВХ - конструкцій, заволоділа грошима ОСОБА_11 у сумі 2000 гривень, не маючи на меті виконати взяті на себе зобов'язання та повернути отримані кошти, після чого використала їх на власні потреби, чим спричинила ОСОБА_11 матеріальні збитки на суму 2000 гривень.
Окрім цього, ОСОБА_13 , точний час слідством не встановлено, 01.08.2014 року, здійснюючи діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, з метою протиправного збагачення, ввівши в оману ОСОБА_11 , будучи представником ТзОВ «Віконні системи», під виглядом надання послуг із продажу та встановлення ПВХ - конструкцій заволоділа грошима ОСОБА_11 у сумі 5220 гривень, які надійшли, згідно кредитного договору № 401639543 від 31.07.2014 року укладеного між ОСОБА_11 та ПАТ «Альфа - Банк», на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий ОСОБА_13 у вказаному банку, не маючи на меті виконати взяті на себе зобов'язання та повернути отримані кошти, після чого використала їх на власні потреби, чим спричинила ОСОБА_11 матеріальні збитки на суму 5220 гривень.
Окрім цього, ОСОБА_13 , точний час слідством не встановлено, 27.08.2014 року, здійснюючи діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, з метою протиправного збагачення, ввівши в оману ОСОБА_12 , будучи представником ТзОВ «Віконні системи», під виглядом надання послуг із продажу та встановлення ПВХ - конструкцій, заволоділа грошима, ОСОБА_12 у сумі 2000 гривень, не маючи на меті виконати взяті на себе зобов'язання та повернути отримані кошти, після чого використала їх на власні потреби, чим спричинила ОСОБА_12 матеріальні збитки на суму 2000 гривень.
Окрім цього, ОСОБА_13 , точний час слідством не встановлено, 13.09.2014 року, здійснюючи діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, з метою протиправного збагачення, ввівши в оману ОСОБА_10 , будучи представником ТзОВ «Віконні системи», під виглядом надання послуг із продажу та встановлення ПВХ - конструкцій, заволоділа грошима ОСОБА_10 у сумі 2000 гривень, не маючи на меті виконати взяті на себе зобов'язання та повернути отримані кошти, після чого використала їх на власні потреби, чим спричинила ОСОБА_10 матеріальні збитки на суму 2000 гривень.
Окрім цього, ОСОБА_13 , точний час слідством не встановлено, 18.09.2014 року, здійснюючи діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, з метою протиправного збагачення, ввівши в оману ОСОБА_10 , будучи представником ТзОВ «Віконні системи», під виглядом надання послуг із продажу та встановлення ПВХ - конструкцій, заволоділа грошима ОСОБА_10 у сумі 800 гривень, не маючи на меті виконати взяті на себе зобов'язання та повернути отримані кошти, після чого використала їх на власні потреби, чим спричинила ОСОБА_10 матеріальні збитки на суму 800 гривень.
Окрім цього, ОСОБА_13 , точний час слідством не встановлено, 25.09.2014 року, здійснюючи діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, з метою протиправного збагачення, ввівши в оману ОСОБА_15 , будучи представником ТзОВ «Віконні системи», під виглядом надання послуг із продажу та встановлення ПВХ - конструкцій заволоділа грошима, ОСОБА_15 у сумі 1500 гривень, не маючи на меті виконати взяті на себе зобов'язання та повернути отримані кошти. після чого використала їх на власні потреби, чим спричинила ОСОБА_15 матеріальні збитки на суму 1500 гривень.
Окрім цього, ОСОБА_13 , 11.08.2014 року, точний час слідством не встановлено, здійснюючи діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, з метою протиправного збагачення, ввівши в оману ОСОБА_16 та працівників ПАТ «Альфа - Банк», видаючи себе за представника ТзОВ «Віконні системи», під виглядом надання ОСОБА_16 послуг із продажу та встановлення віконних конструкцій з ПВХ, заволоділа грошима ПАТ «Альфа - Банк» в сумі 10980 гривень, що надійшли, відповідно до умов кредитного договору № 401641909 від 08.08.2015 року, на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий ОСОБА_13 у вказаному банку, які вона в подальшому витратила на власні потреби, не маючи на меті виконати взяті на себе зобов'язання або повернути отримані кошти, чим спричинила ПАТ «Альфа - Банк» матеріальні збитки на суму 10980 гривень.
Окрім цього, ОСОБА_13 , 21.08.2014 року, точний час слідством не встановлено, здійснюючи діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, з метою протиправного збагачення, ввівши в оману ОСОБА_17 , видаючи себе за представника ТзОВ «Віконні системи», під виглядом надання ОСОБА_17 послуг із продажу та встановлення віконних конструкцій з ПВХ, заволоділа грошима ОСОБА_17 в сумі 2375 гривень, що надійшли, відповідно до умов кредитного договору № 401645220 від 19.08.2015 року, на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритому ОСОБА_13 у вказаному банку, які вона в подальшому витратила на власні потреби, не маючи на меті виконати взяті на себе зобов'язання або повернути отримані кошти, чим спричинила ОСОБА_17 матеріальні збитки на суму 2375 гривень.
Окрім цього, ОСОБА_13 , точний час слідством не встановлено, 19.08.2014 року, здійснюючи діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, з метою протиправного збагачення, ввівши в оману ОСОБА_17 , будучи представником ТзОВ «Віконні системи», під виглядом надання послуг із продажу та встановлення ПВХ - конструкцій, заволоділа грошима ОСОБА_17 у сумі 1000 гривень, не маючи на меті виконати взяті на себе зобов'язання та повернути отримані кошти, після чого використала їх на власні потреби, чим спричинила ОСОБА_17 матеріальні збитки на суму 1000 гривень.
Окрім цього, ОСОБА_13 , 01.07.2014 року, точний час слідством не встановлено, здійснюючи діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, з метою протиправного збагачення, ввівши в оману ОСОБА_18 , видаючи себе за представника ТзОВ «Віконні системи», під виглядом надання ОСОБА_18 послуг із продажу та встановлення віконних конструкцій з ПВХ, заволоділа грошима ОСОБА_18 в сумі 7238 гривень, що надійшли, відповідно до умов кредитного договору № 401628236 від 27.06.2014 року, на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий ОСОБА_13 у вказаному банку, які вона витратила на власні потреби, не маючи на меті виконати взяті на себе зобов'язання або повернути отримані кошти, чим спричинила ОСОБА_18 матеріальні збитки на суму 7238 гривень.
Окрім цього, ОСОБА_13 , 01.09.2014 року, точний час слідством не встановлено, здійснюючи діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, з метою протиправного збагачення, ввівши в оману ОСОБА_19 та працівників ПАТ «Альфа - Банк», видаючи себе за представника ТзОВ «Віконні системи», під виглядом надання ОСОБА_19 послуг із продажу та встановлення віконних конструкцій з ПВХ, заволоділа грошима ПАТ «Альфа - Банк» в сумі 2470 гривень, що надійшли, відповідно до умов кредитного договору № 401648795 від 29.08.2014 року, на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий ОСОБА_13 у вказаному банку, які вона в подальшому витратила на власні потреби, не маючи на меті виконати взяті на себе зобов'язання або повернути отримані кошти, чим спричинила ПАТ «Альфа - Банк» матеріальні збитки на суму 2470 гривень.
Окрім цього, ОСОБА_13 , точний час слідством не встановлено, 09.09.2014 року, здійснюючи діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, з метою протиправного збагачення, ввівши в оману ОСОБА_20 , будучи представником ТзОВ «Віконні системи», під виглядом надання послуг із продажу та встановлення ПВХ - конструкцій заволоділа грошима ОСОБА_20 у сумі 3500 гривень, не маючи на меті виконати взяті на себе зобов'язання та повернути отримані кошти, після чого використала їх на власні потреби, чим спричинила ОСОБА_20 матеріальні збитки на суму 3500 гривень.
Окрім цього, ОСОБА_13 , точний час слідством не встановлено, 25.09.2014 року, здійснюючи діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, з метою протиправного збагачення, ввівши в оману ОСОБА_20 , будучи представником ТзОВ «Віконні системи», під виглядом надання послуг із продажу та встановлення ПВХ - конструкцій заволоділа грошима ОСОБА_20 у сумі 2300 гривень, не маючи на меті виконати взяті на себе зобов'язання та повернути отримані кошти, після чого використала їх на власні потреби, чим спричинила ОСОБА_20 матеріальні збитки на суму 2300 гривень.
Окрім цього, ОСОБА_13 , 28.08.2014 року, точний час слідством не встановлено, здійснюючи діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, з метою протиправного збагачення, ввівши в оману ОСОБА_21 , видаючи себе за представника ТзОВ «Віконні системи», під виглядом надання ОСОБА_21 послуг із продажу та встановлення віконних конструкцій з ПВХ, заволоділа грошима відділу освіти Личаківського району м. Львова в сумі 4534 гривень, що надійшли, відповідно до умов договору № 190 по купівлі - продажу ПВХ - конструкцій, на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий ОСОБА_13 у ПАТ «Альфа - Банк», які вона в подальшому витратила на власні потреби, не маючи на меті виконати взяті на себе зобов'язання або повернути отримані кошти, чим спричинила відділу освіти Личаківського району м. Львова матеріальні збитки на суму 4534 гривень.
Окрім цього, ОСОБА_13 , 16.09.2014 року, точний час слідством не встановлено, здійснюючи діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, з метою протиправного збагачення, ввівши в оману ОСОБА_21 , видаючи себе за представника ТзОВ «Віконні системи», під виглядом надання ОСОБА_21 послуг із продажу та встановлення віконних конструкцій з ПВХ, заволоділа грошима відділу освіти Личаківського району м. Львова в сумі 11500 гривень, що надійшли, відповідно до умов договору № 190 по купівлі - продажу ПВХ - конструкцій, на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий ОСОБА_13 у ПАТ «Альфа - Банк», які вона в подальшому витратила на власні потреби, не маючи на меті виконати взяті на себе зобов'язання або повернути отримані кошти, чим спричинила відділу освіти Личаківського району м. Львова матеріальні збитки на суму 11500 гривень.
В апеляційній скарзі прокурор в кримінальному провадженні ОСОБА_9 просить вирок Галицького районного суду м. Львова від 19.07.2017 стосовно ОСОБА_13 скасувати, винести новий вирок, яким ОСОБА_13 визнати винною та засудити за ч.1 ст.190 КК України до штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.; за ч.2 ст.190 КК України на 3 роки позбавлення волі. Відповідно до ст..75 ККУкраїни звільнити ОСОБА_13 від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки. Покласти на ОСОБА_13 обов'язки передбачені ч.1 ст.76 КК України. На підставі ст..70 ч.1, ст..72 ч.3 КК України покарання у виді штрафу, виконувати самостійно. Цивільні позови прокуратури та потерпілих задовольнити. Речові докази залишити при матеріалах справи.
В обґрунтування аеляційної скарги покликається на те, що судом першої інстанції вірно кваліфіковано дії ОСОБА_13 за ч.1 ст.190 КК України та ч.2 ст.190 КК України, однак, призначаючи ОСОБА_13 покарання за ч.1 ст.190 КК України у виді 2 років позбавленя волі, суд неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, оскільки призначив покарання, яке є більш суворе ніж покарання передбачене санкцією цієї статті.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 в інтересах потерпілої ОСОБА_10 покликається на те, що обираючи вид та міру покарання ОСОБА_13 хоча і врахував ряд пом'якшуючих обставин та ступінь тяжкості вчинених злочинів та особу обвинуваченої, проте не врахував той факт, що вона тривалий час перехоувалась від слідства та суду, сам факт її вибачення перед потерпілими не можна розцінювати як щире каяття. Також судом першої інстанції не враховано, що потерпіла ОСОБА_10 після події злочину змушена була лікуватись, самостійно виховує малолітнього сина, який також відчув негативні наслідки від злочину.
За таких обставин вважає, що звільнення ОСОБА_13 від відбування покарання з іспитовим строком не є достатнім та належним для виправлення останньої, а задоволення моральної щкоди в розмірі 2000грн. не відповідає засадам розумності та справедливості по відношенню до потерпілої ОСОБА_10 , а тому просить вирок місцевого суду відносно ОСОБА_13 скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_13 за вчинення злочинів передбачених ст..190 ч.1 КК України та ст..190 ч.2 КК України призначити покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. Цивільний позов в інтересах ОСОБА_10 задоволити в повному обсязі, стягнути з ОСОБА_13 на користь ОСОБА_10 2800грн. матеріальної шкоди та 10000грн. моральної шкоди.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 в інтересах потерпілої ОСОБА_11 покликається на те, що вирок відносно ОСОБА_13 є надто м'яким та таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого та особі обвинуваченої. Вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_13 без відбування покарання. Покликання суду на щире каяття обвинуваченої не відповідає дійсності, оскільки остання хоч і спромоглася попросити вибачення у потерпілих, але зробила це формально, що не може свідчити про її каяття та щирість такого. Обставин, які б суттєво зменшували ступінь суспільної небезпеки не вбачається. Крім того, обвинувачена не відшкодувала завдану потерпілим шкоду, злочинну діяльність здійснювала протягом тривалого часу, переховувалась від органів розслідування, потерпілими являються люди старшого віку.
За таких обставин вважає, що призначене ОСОБА_13 покарання за своїм видом є надто несправедливим через м'якість, а тому просить вирок місцевого суду скасувати, призначити покарання ОСОБА_13 за ст.190 ч.1 КК України та 190 ч.2 КК України на підставі ст..70 ч.1 КК України - 3 роки позбавлення волі. Цивільний позов задовільнити в повному об'ємі.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 в інтересах потерпілого ОСОБА_12 покликається на те, що вирок відносно ОСОБА_13 є надто м'яким та таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого та особі обвинуваченої. Вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_13 без відбування покарання. Покликання суду на щире каяття обвинуваченої не відповідає дійсності, оскільки остання хоч і спромоглася попросити вибачення у потерпілих але зробила це формально, що не може свідчити про її каяття та щирість такого. Обставин, які б суттєво зменшували ступінь суспільної небезпеки не вбачається. Крім того, обвинувачена не відшкодувала завдану потерпілим шкоду, злочинну діяльність здійснювала протягом тривалого часу, переховувалась від органів розслідування, потерпілими являються люди старшого віку.
За таких обставин вважає, що призначене ОСОБА_13 покарання за своїм видом є надто несправедливим через м'якість, а тому просить вирок місцевого суду скасувати, призначити покарання ОСОБА_13 за ст.190 ч.1 КК України та 190 ч.2 КК України на підставі ст.70 ч.1 КК України - 3 роки позбавлення волі. Цивільний позов задовільнити в повному об'ємі.
Заслухавши доповідача, прокурора ОСОБА_6 , потерпілих ОСОБА_18 , ОСОБА_12 , представників потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які підтримали апеляційні скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає що апеляційні скарги представника потерпілої ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_7 , представника потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_8 задоволенню не підлягають, а апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_13 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, зібраним доказам є обґрунтованим.
На думку колегії суддів, при обранні покарання ОСОБА_13 суд першої інстанції вірно врахував характер та ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, за місцем проживання характеризується позитивно, має двох малолітніх дітей, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Місцевим судом, обґрунтовано визнано пом'якшуючими покарання обставинами щире каяття та повне визнання вини, наявність обтяжуючої покарання обставини, вчинення злочину щодо осіб похилого віку.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_13 також своєї вини у скоєному не заперечила, заявила про своє щире розкаяння, вибачення перед потерпілими, бажання відшкодовувати заподіяну їм шкоду, яка частково відшкодована потерпілим станом на 23.11.2017р..
Що торкається доводів, наведених прокурором у апеляційній скарзі про те, що щодо ОСОБА_13 неправильно застосувано закон України про кримінальну відповідальність, оскільки призначив ОСОБА_13 покарання за ст.190 ч.1 КК України у вигляді 2 років обмеження волі, яке є більш суворим, ніж максимальне покарання передбачене санкцією цієї статті, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 409 КПК України є підставою для зміни судового рішення та призначення ОСОБА_13 покарання в межах санкції ст..190 ч.1 КК України у вигляду штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
З врахуванням наведеного вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання ОСОБА_13 за ч.1 ст.190 КК України підлягає зміні.
Згідно ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
З врахуванням наведених вище обставин, призначивши обвинуваченій основне покарання у вигляді позбавлення волі, суд обґрунтовано прийшов до висновку про можливість застосування положень ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_13 від його відбування з випробуванням, в умовах постійного контролю за її поведінкою на протязі встановленого судом іспитового строку - 3 роки.
З таким висновком погоджується і колегія суддів.
В апеляційних скаргах в інтересах потерпілих не наведені будь-які обґрунтовані переконливі докази м'якості призначеного обвинуваченій судом покарання.
З урахуванням викладених обставин справи, особи винної, обставин, що пом'якшують покарання, колегія суддів дійшла висновку про можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання й звільнення її на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та з покладенням на обвинувачену обов'язків, визначених п.2, п.3, ч.1 ст.76 КК України.
Таке покарання із звільненням обвинуваченої від відбування основного покарання з випробуванням буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів.
Крім того, 07 вересня 2017 року набув чинності Закон України «Про амністію у 2016 році».
Відповідно до ст.1 п.»в» Закону України «Про амністію у 2016 році» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_13 має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, а тому підпадає під дію ст.. п.»в» Закону України «Про амністію у 2016 році» /т.2 а.п.20-25/.
ОСОБА_13 в судовому засіданні апеляційної інстанції погодилась із застосуванням щодо неї акту амністії, прокурор та інші учасники судового провадження не заперечували щодо застосування відносно ОСОБА_13 Закону України «Про амністію у 2016 році».
За таких обставин, колегія суддів прийшла до переконання, що до ОСОБА_13 слід застосувати ст.1 п.»в» Закону України «Про амністію в 2016 році» та звільнити її від остаточного покарання, призначеного вироком Галицького районного суду м.Львова від 19.07.2017р.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 408, 413, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_9 задоволити частково.
В задоволенні апеляційних скарг адвоката ОСОБА_7 в інтересах потерпілої ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_8 в інтересах потерпілої ОСОБА_11 та потерпілого ОСОБА_12 - відмовити.
Вирок Галицького районного суду м. Львова від 19 липня 2017 року відносно ОСОБА_13 - змінити.
Вважати засудженою ОСОБА_13 за ст.190 ч.1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
На підставі п.»в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_13 від відбування остаточного покарання за вироком Галицького районного суду м.Львова від 19 липня 2017 року.
В решті цей вирок стосовно ОСОБА_13 - залишити без змін.
Головуючий
Судді