465/4845/17
Іменем України
22.11.2017 року м.Львів
року Франківський районний суд міста Львова у складі:
головуючої судді - Мартинишин М.О.
при секретарі - Потюк В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 патрульної поліції м. Львова, інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №2 УПП у м. Львові ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_3
про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -
позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 патрульної поліції м. Львова, інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №2 УПП у м. Львові ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення Серія АР №689440 від 05.08.2017 року відносно ОСОБА_1, якою накладено штраф за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП у розмірі 255 грн.. Свої вимоги мотивує тим, що таке рішення відповідача є протиправним, а дій незаконними та притягнення до адміністративної відповідальності - безпідставним, оскільки його вини у вчиненні адміністративного правопорушення немає, а тому просить таку постанову скасувати за відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення. Просить позов задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву про слухання справи у його відсутності, позов підтримує повністю, просить такий задоволити.
Представник відповідача ОСОБА_2 патрульної поліції м. Львова у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце слухання справи, не з'явився. В письмових запереченнях проти адміністративного позову заперечив, просить у задоволенні позову відмовити, оскільки підстав для задоволення позову не має та просить справу слухати без його участі.
Відповідач інспектор взводу №2 роти №2 батальйону №2 УПП у м. Львові ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_3 у судове засідання, будучи належним чином повідомлена про день, час та місце слухання справи, не з'явилася.
Враховуючи наведене, суд на підставі ст. 128 КАС України вирішує справу по наявних у ній матеріалах, достатніх для постановлення рішення.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав.
Судом встановлено, що 05.08.2017 року інспектором взводу №2 роти №2 батальйону №2 УПП у м. Львові ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_3 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №689440.
Як вбачається із постанови, що ОСОБА_1, 05.08.2017 року о 09:40 год. в м.Львові по вул. Наукова,30 керуючи автомобілем НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 «напрямку руху по смугах», здійснив рух прямо зі смуги призначеної для розвороту,чим порушив п.8.45 ПДР України.
Під час винесення постанови не дотримано вимог статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку кожної справи.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
В силу змісту ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно змісту ч.1 ст.14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності притягаються власники (співвласники) транспортних засобів за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
З матеріалів справи та пояснень ОСОБА_1, він заперечує 05.08.2017 року факт порушення ним правил дорожнього руху, так як він не порушував вимогу дорожнього знаку 5.16 «напрямку руху по смугах», а тому суд дає віру тому, що ОСОБА_1 в даному випадку не порушував вимог ОСОБА_4 дорожнього руху.
Попри це, суд звертає увагу на те, що працівниками поліції не здійснено відповідної фото чи відеофіксації правопорушення та не було зібрано належних та допустимих доказів, які б могли підтвердити факт і встановити вину позивача у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та не відібрано пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, тощо, відтак твердження відповідача, що позивач порушував вимогу дорожнього знаку 5.16 «напрямку руху по смугах», в м.Львові по вул. Наукова,30 є припущенням.
Окрім цього, у постанові не вказано повний опис обставин, установлених під час розгляду справи та те, що у ОСОБА_4 дорожнього руху не передбачено порушення п.8.45.
При цьому, суд наголошує, що постанова у справі про адміністративне правопорушення не може ґрунтуватись виключно на висновках працівників поліції, за відсутності доказів винуватості особи, отриманих не інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.
У даній справі, крім висновків відповідача, який склав постанову у справі про адміністративне правопорушення, відсутні будь-які допустимі докази на підтвердження факту порушення позивачем ОСОБА_4 дорожнього руху, у зв'язку із чим, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як зазначив Пленум Вищого адміністративного суду України у п.1 Постанови від «06» березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.
За правилами ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, судом враховано, що в ході судового розгляду відповідачем не надано доказів, зокрема, матеріалів фіксації порушення позивачем ОСОБА_4 дорожнього руху на спростування його позовних вимог та заперечень позивача щодо факту вчинення адміністративного правопорушення..
Стаття 62 Конституції України встановлює “призумцію невинуватості”, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Виходячи із ст. 9 КпАП України у ОСОБА_1 в даному випадку відсутнє адміністративне правопорушення (поступок), оскільки в його діях не була протиправної, винної(умисної або необережної) дії чи бездіяльності, якою було б порушено ч.1 ст.122 КУпАП.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена без врахування та належної перевірки всіх обставин справи щодо наявності чи відсутності в діях позивача ознак правопорушення, за яке законом передбачено адміністративну відповідальність, не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З вищевказаного, суд вважає, що відповідач доказів правомірності винесення постанови не надав, вимоги позивача щодо визнання протиправною та скасування постанови є правомірними і такі позовні вимоги підлягають до задоволення, а тому слід визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №689440 від 05.08.2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки не вбачається в діях позивача порушення правил дорожнього руху України.
Керуючись ст.ст.6,9,11,19,51,99,102,105-106,128,161,162,163 КАС України, ст.ст.7, 9, 258,280,287-289,293 КУпАП суд, -
позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №689440 від 05.08.2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: Мартинишин М.О.