Справа № 444/136/17 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин Я.М.
Провадження № 22-ц/783/4417/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Р. П.
Категорія:27
04 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Цяцяка Р.П.,
суддів Ванівського О.М. і ОСОБА_2,
при секретарі Жукровській Х.І.,
за участю ОСОБА_3 - представника ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк";
відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовківського районного суд Львівської області від 19 травня 2017 року,
23 січня 2017 року Приватне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 74/07 від 28.12.2007 року.
Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що 28.12.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (назву якого вподальшому було змінено на Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_5») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан» (в подальшому - „Банк” і „ТзОВ”) було укладено Кредитний договір № 74/07 (з наступними змінами та доповненнями), за умовами якого ОСОБА_5 надає ТзОВ кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом 500 000 грн. строком до 27.12.2008 року. Згідно із пунктом 1.1.3. Кредитного договору за користування кредитом встановлено процентну ставку у розмірі 18 % річних, з 15.07.2008 року, згідно із Додатковою угодою № 14 до Кредитного договору - 21,5 %, з 28.11.2008 року, згідно із Додатковою угодою № 15 до Кредитного договору - 27 % річних.
Банк належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором та надав ТзОВ кредитні кошти у повному розмірі, а останній зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти та комісію у строки та у розмірі, передбачені Кредитним договором.
На виконання зобов'язань за Кредитним Договором 28.12.2007 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки № УР 7173.
У порушення умов Кредитного договору ТзОВ допущено прострочення здійсненні оплат за кредитом та процентами, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка і є предметом позовних вимог та яка станом на 18.10.2016 року становить 2 857 368 грн. 52 коп., у тому числі: 498 530 грн. - заборгованість за кредитом; 1 045 113 грн. 86 коп. - заборгованість за процентами; 83 551 грн. 46 коп. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 168 030 грн. 47 коп. - пеня за несвоєчасне погашення процентів; 44 916 грн. 96 коп. заборгованість по 3 % річних за користування кредитом; 75 322 грн. 79 коп. заборгованість по 3 % річних за користування процентами; 355 396 грн. 52 коп. - інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту; 586 506 грн. 46 коп. - пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту (а.с. 1-2).
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" заборгованості за кредитним договором № 74/07 від 28.12.2007 року в розмірі 2 857 368 грн. 52 коп.
Вирішено питання судових витрат (а.с. 122-125).
Дане рішення оскаржив відповідач ОСОБА_4
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Звертає увагу на те, що рішеннями господарських судів стягнуто з ТзОВ „Агрофірма „Лан” на користь Банку заборгованість за Кредитним договором та на даний час проводяться виконавчі дії по примусовому виконанню цих судових рішень.
Вважає, що договором поруки не встановлено строк виконання цього договору, а оскільки Кредитним договором встановлено, що строк виконання основного зобов'язання - до 27.12.2008 року, а вимога відповідачу була направленою Банком лише 09.12.2016 року, то вважає, що Банком „втрачено право на звернення до суду” з даним позовом (а.с. 132-136).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника Банку (позивача), перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно із частиною 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1 статті 252 ЦК України).
Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 251 та частина 2 статті 252 ЦК України).
Таким чином, стаття 251 ЦК України містить визначення, як „строку”, так і „терміну”, а відтак ці поняття є принципово різними.
Судами встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається сторонами даного спору, що 28.12.2007 року між Банком та ТзОВ «Агрофірма «Лан» було укладено Кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_5 надає ТзОВ кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом 500 000 грн. строком до 27.12.2008 року (а.с. 19-23).
В цей же день (28.12.2007 року) між позивачем (як кредитором) та відповідачем ОСОБА_4 (як поручителем) було укладено Договір поруки VP 7173, відповідно до якого відповідач поручився перед позивачем за виконання ТзОВ «Агрофірма «Лан» зобов'язань останнього, що витікають зі згаданого Кредитного договору від 28.12.2007 року (а.с. 39, 40).
Як стверджується матеріалами справи, у січні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Агрофірма «Лан» про стягнення заборгованості за вище згаданим Кредитним договором від 28.12.2007 року, позовні вимоги по якому обґрунтовував тим, що незважаючи на закінчення терміну остаточного повернення кредиту (27.12.2008 року) позичальником (ТзОВ «Агрофірма «Лан») взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором не виконано, а направлений Банком ТзОВ лист-претензія № 17/3160 від 03.12.2008 року залишився без відповіді та належного реагування (а.с. 185-187).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 14 квітня 2009 року вище згаданий позов Банку було частково задоволено та стягнуто з ТзОВ «Агрофірма «Лан» на користь Банку 498 530 грн. заборгованості по кредиту, 35 298 грн. 51 коп. заборгованості по процентах, 22 450 грн. 54 коп. пені, а також судові витрати по справі (а..с. 188-193).
Вище згадане рішення Господарського суду Львівської області від 14 квітня 2009 року набрало законної сили і 05.05.2009 року Господарським судом Львівської області на його виконання було видано наказ № 24/21 (а.с. 194).
В подальшому, а саме - у грудні 2011 року, ОСОБА_5 повторно звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Агрофірма «Лан» про стягнення заборгованості за вище згаданим Кредитним договором від 28.12.2007 року (а.с. 195-198).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 14 лютого 2012 року вище згаданий позов Банку було повністю задоволено та стягнуто з ТзОВ «Агрофірма «Лан» на користь Банку 379 470 грн. 05 коп. заборгованості по процентах, 26 931 грн. 50 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 44 328 грн. 52 коп. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів, а також судові витрати по справі (а.с. 199-204).
Вище згадане рішення Господарського суду Львівської області від 14 лютого 2012 року також набрало законної сили і 13.03.2012 року Господарським судом Львівської області на його виконання було видано наказ № 5015/7554/11 (а.с. 205).
Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 17.09.2014 року по справі № 6-53цс14 застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, як умови чинності поруки, слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61, 64 Господарського процесуального кодексу України, стаття 122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.
Як вже зазначалося вище, строком виконання основного зобов'язання (повернення кредиту) Кредитним договором від 28.12.2007 року встановлено 27 грудня 2008 року включно.
Відтак, у відповідності до норми, що встановлена у другому реченні частини 4 статті 559 ЦК України, позивач (як кредитор) вправі був пред'явити вимогу до відповідача (як поручителя) в межах строку дії поруки, в даному випадку - протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (27.12.2008 року), тобто - до 27.06.2009 року включно.
Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі - шляхом застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор (позивач) вчиняти не може, оскільки строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а строком існування самого зобов'язання поруки, а відтак, і право кредитора (позивача), і обов'язок поручителя (відповідача) по його закінченні припиняються.
В той же час, позивачем (кредитором) даний позов до поручителя (відповідача) до суду було подано після 27.06.2009 року, а саме - лише 23.01.2017 року.
На вище наведені обставини відповідачем звернуто увагу в поданих ним до суду письмових Запереченнях на позовну заяву (а.с. 100-104), однак цим обставинам судом першої інстанції належної оцінки дано не було.
Будь-яких пояснень з приводу вище наведених обставин позивачем (Банком) до суду також подано не було.
За вище наведених обставин у суду були відсутніми правові підстави для задоволення цього позову.
Відтак, апеляційна скарга на оскаржуване рішення підлягає до задоволення, а оскаржуване рішення - скасуванню з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права, з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п. 3 і 4, 314 ч.2, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Жовківського районного суд Львівської області від 19 травня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський акціонерний банк" в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскарженим у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий:
Судді: