Дата документу 22.11.2017
Справа № 334/302/16-ц
Провадження № 2/334/187/17
(заочне)
22 листопада 2017 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Ісакова Д.О., при секретарі Гопка Л.І., розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить стягнути з відповідача суму позики в розмірі 30000,00 грн. та понесені витрати на оплату судового збору у сумі 551,20 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, з заявою про розгляд в справи у його відсутності до суду не звертався, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.
На підставі ст. 224-226 ЦПК України суд ухвалює у справі заочне рішення.
Відповідно до положень статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Судом установлено, що 23.10.2014 року ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 20000,00 грн., про що остання видала письмову розписку.
01.11.2014 року ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2В, грошову суму в розмірі 10000,00 грн., також шляхом укладання розписки.
Строк повернення грошових коштів розписками встановлений не був.
19.11.2015 року позивачем на адресу відповідачки було направлено письмову вимогу про повернення суми позики, яку вона отримала особисто 23.11.2015 року.
Протягом наступних тридцяти днів позика не була повернута, як не повернута вона і до моменту розгляду справи по суті.
Дії сторін у справі відповідають вимогам норм цивільного законодавства, зокрема, ст. 1047 ЦК України, згідно якої договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ст. 615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом установлено, що позичальник належним чином не виконав прийнятих на себе зобов'язань і не повернув позивачу позичені кошти у встановлені терміни.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 30000,00 грн.
Крім того, згідно ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому на користь позивачки підлягають стягненню понесені нею судові витрати на оплату судового збору у сумі 551,20 грн.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 169, 212, 213, 224-226 ЦПК України, ст. ст.525,526,615,629,1046,1049,1050 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, яка мешкає за адресою м. Запоріжжя, вул. Леонтовича, буд.116а на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2, який мешкає за адресою АДРЕСА_1 заборгованість за договорами позики від 23.10.2014 року та 01.11.2014 року на загальну суму - 30000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, яка мешкає за адресою м. Запоріжжя, вул. Леонтовича, буд.116а на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2, який мешкає за адресою АДРЕСА_1 судові витрати у розмірі 551,20 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: Ісаков Д. О.