Справа № 333/4700/17
Провадження № 2-а/333/268/17
Іменем України
м. Запоріжжя 21 листопада 2017 р.
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючий - суддя Фунжий О.А., розглянувши в скороченому проваджені адміністративну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району про визнання дій протиправними і зобов'язання виплатити грошову допомогу, -
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача і зобов'язання виплатити грошову допомогу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є інвалідом 2-ї групи і має право на пільги, встановлені ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зокрема на отримання одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 р. № 233 розмір допомоги складає 3 100 грн., замість зазначених у ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» восьми мінімальних пенсій за віком. Не погоджуючись з розміром виплаченої допомоги, в липні 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та доплату щорічної допомоги як інваліду 2 групи, проте в задоволенні вимог відмовлено. Вважаючи вказані дії відповідача незаконними, позивач просить суд визнати їх протиправними та стягнути з відповідача на його користь одноразову щорічну допомогу до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за 2017 р. з урахуванням раніше сплачених сум.
Відповідно до ст. 183-2 КАС України суд розглянув справу у скороченому провадженні.
Відповідач у термін, встановлений ст. 183-2 ч. 3 КАС України заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову не надав, в зв'язку з чи суд розглядає справи на підставі матеріалів, наданих позивачем.
Позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Наданими позивачем документами встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені ст.13 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району позивачеві виплачена щорічна грошова разова допомога до 5 травня в 2017 р. - відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 р. №223 в розмірі 3 100 грн.
Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачалось, що щорічно до 5 травня інвалідам війни 2 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в наступній редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
У подальшому зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р.
Пунктом 63 Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 р. розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, згідно з яким норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Ця норма вказаного Закону не чинною або неконституційною не визнавалась.
Постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 р. №223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань»» з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» встановлено, що у 2017 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах: 1) інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 3500 гривень; II групи - 3100 гривень; III групи - 2700 гривень.
У рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року зазначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною 1 статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині 3 статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.
У рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Отже, у 2017 році у відповідача не було правових підстав для нарахування щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни до 5 травня у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів.
Суд враховує зміст рішення «Великода проти України» від 3 червня 2014 року де Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Враховуючи, що щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2017 рік нараховано та виплачено позивачу у розмірі 3 100 грн. відповідно до положень розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року №223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 159-163 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району про визнання дій протиправними і зобов'язання виплатити грошову допомогу відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя
Суддя О.А.Фунжий