Провадження №2/760/1742/17
Справа №760/19067/16-ц
20 вересня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Усатової І.А.
при секретарі - Козак К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Солом'янського району м. Києва про визначення місця проживання малолітньої дитини, стягнення аліментів на дитину, -
Позивачка звернулася до суду з позовом та просила:
визначити місце проживання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, місце народження: село Новаолександрівка Красноармійського району Донецької області разом з матір'ю ОСОБА_1;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходів відповідача щомісяця, до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позову позивачка зазначає, що 19.04.2002 між нею та відповідачем було укладено шлюб. Від шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивачка зазначила, що сторони не проживають разом, оскільки позивач проживає разом з донькою, а відповідач проживає на території Луганської області. Відповідач не приймає участі в утриманні та вихованні дитини.
Зазначає, що спроможна забезпечити дитину всім необхідним, слідкує за станом здоров'я та розвитком дитини, виховує та піклується про останню. Вважає за необхідне визначити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з нею.
Також, позивачка пояснила, що витрати на утримання дитини несе позивачка особисто, оскільки відповідач останні два роки не надав матеріальної допомоги на утримання спільної дитини. Вважає, що відповідач і в подальшому буде ухилятися від матеріального утримання дитини, тобто сплати аліментів.
Враховуючи вищенаведене, просила суд позов задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явилася, до суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити останні.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, а саме: через публікацію на офіційному сайті Солом'янського районного суду м. Києва, так-як з 27 листопада 2014 року державним підприємством «Укрпошта» зупинені приймання та доставка поштових відправлень на територіях Донецької та Луганської областей, які не контролюються українською владою.
Виходячи з цього та вимог ст. 77 ЦПК України суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.
Суд, відповідно до ст.ст. 169, 224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення, проти чого не заперечувала сторона позивача.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Просив при винесенні рішення врахувати інтереси неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Враховуючи вищевикладене суд вважає за можливе розглянути спір у відсутність належним чином повідомленого відповідача та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, 19.04.2002 року виконкомом Іванівської сільської ради Красноармійського району Донецької області зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис № 3 (а.с. 37).
Сторони є батьками дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, виданим виконкомом Новоолександрівської сільської ради Красноармійського району Донецької області. (а.с. 38).
Так, статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними і той із батьків хто проживає окремо від дитини може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Встановлено, що на даний час дитина проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні.
Відповідач ухиляється від утримання дитини, матеріальну допомогу в грошовій чи натуральній формі не надає.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Вбачається, що відповідач знаходиться у працездатному віці, та має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дитини.
Встановлено, що договори про припинення права на аліменти у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно та/ або про сплату аліментів між сторонами не укладалися. Відповідно до закону батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Так, згідно з ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім'ї.
Суд, при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Враховуючи те, що відповідач як батько зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття і створювати необхідні передумови для її лікування, розвитку і забезпечення організації життя нарівні з позивачем, виходячи з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини від всіх видів його доходів (заробітку), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.11.2016 до досягнення дитиною повноліття, а саме до: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Що стосується позову в частині визначення місця проживання дитини, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно норм ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" наголошує, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст.160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Оцінюючи диспозиції вказаних статей Сімейного Кодексу України, суд приходить до висновку, що питання про визначення судом місця проживання неповнолітньої дитини з батьком або з матір'ю вирішується у випадку окремого проживання батьків, при цьому особа, яка досягла 14-річного віку, сама визначає своє місце проживання.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, станом на дату звернення, 08.11.2016, ОСОБА_1 з даним позовом до суду, дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, досягла чотирнадцятирічного віку.
Так, згідно ч.ч. 2, 3 ст. 29 ЦК України, фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
З урахуванням вищенаведеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Керуючись ст. ст. 161, 180-184, 191 Сімейного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини від всіх видів його доходів (заробітку), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.11.2016 до досягнення дитиною повноліття, а саме до: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: