308/7499/17
03.11.2017 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Леміш О.М розглянувши матеріали провідного спеціаліста відділу забезпечення діяльності регіональних представництв Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини ОСОБА_1В , про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_2 , м. Берегово, вул. Тургенєва , 23 , за ч.2 ст. 212-3 КУпАП , -
встановив:
За підписом в.о. начальника інспекції ОСОБА_3 ,у відповідь на п. 1 запиту потерпілої від 20.04.2015 р. листом від 05.05.2015 р. № 629/03 потерпілій повідомлено, що обсяг запитуваної інформації становить більше 10 сторінок, тому для отримання запитуваної інформації необхідно сплатити фактичні витрати на копіювання або друк копій відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Разом з тим, у вищезазначеній відповіді не було зазначено про розмір та спосіб сплати фактичних витрат на копіювання та/або друк запитуваної інформації.
Згідно вимог вимог ч.1 статті 1, ст. 3,5 та 21 Закону «Про доступ до публічної інформації» , розпорядник інформації повинен повідомити запитувача про необхідність внесення плати, її порядок та конкретну суму, що підлягає оплаті, протягом встановленого статтею 20 Закону строку.
Водночас, у відповіді інспекції від 05.05.2015 р. № 629/03 не було зазначено ані конкретної кількості сторінок, ані конкретної суми, яку потерпілий повинен відшкодувати за копіювання та друк запитуваних документів.
Також ,інспекцією не було надано потерпілій відповідного рахунку та передбачених у частині другій статті 21 Закону 10-ти сторінок безоплатно.
Окрім того, за твердженням потерпілої, інспекцією було надано рахунок № 1 із зазначенням суми оплати коштів для отримання запитуваної у зазначеному запиті та інших, надісланих до інспекції запитах, лише 13.04.2016 р.
Таким чином, ненадання інформації у відповідь на запит потерпілої становить порушення законодавства про доступ до публічної інформації відповідно до п. 2 частини першої статті 22 Закону, відповідальність за яке передбачено статтею 212-3 КУпАП.
Відтак, у діях в.о. начальника Д ержавної екологічної інспекції ОСОБА_3 у Закарпатській області вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_2Ю в судове засідання не зявився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Разом з тим, від останнього до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст.212-3 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обовязковою.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до положення ст. 9 КУпАП- адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна)дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З обєктивної сторони правопорушення передбачене ст.212-3 КУпАП полягає у порушенні Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме: в необґрунтованому віднесенні інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП при розгляді справи суд зобовязаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ст. 251 КУпАП визначає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, потоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Вина ОСОБА_3Ю у скоєному правопорушенні стверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення від 03.08.2017 р., скарга Секретаря ГО "СНК-Чоп" -ОСОБА_4, запити на фнформацію, відповідь та іншими матеріалами.
Виходячи з вищевказаного, суддя вважає вину ОСОБА_3Ю у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.212-3 Кодексу про адміністративні правопорушення України доведеною.
Враховуючи те,що адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене за вимогами ст. 212-3 КУпАП, було скоєне 05.05.2015 року,про що свідчить протокол про адміністративне правопорушення від 03.08.2017 року, тому намомент розгляду справи в суді, строк накладення на ОСОБА_3Ю адміністративного стягнення сплинув.
Відповідно до ч.2 ст.38 КУпАП України, якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді),стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні-не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені участині третій цієї статті.
Відповідно до п.7 ст. 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а розпочате підлягає закриттю за закінченням на момент розгляду справ истроків, передбачених ст.38 КУпАП.
Таким чином , з дня вчинення правопорушення - 05.05.2015 р., на момент розгляду справи сплив строк накладення адміністративного стягнення передбачений ст. 38 КпАП України.
Приймаючи до уваги конкретні обставини справи, приходжу до висновку, що провадження по справі, підлягає закриттю в звязку зі спливом строку накладення адміністративного стягнення на підставі п.7 ст.247 КпАП України.
Так варто зазначити, що закриття провадження в справі за закінченням строків накладення адміністративного стягнення не є реабілітуючою підставою.
Керуючись ст.ст. 38, ч.2 ст. 212-3, 247, 283-285 КУпАП, суддя ,-
ОСОБА_2 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 212-3 КУпАП.
Провадження по справі відносно ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.212-3 КпАП України закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП України.
Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути винесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.М Леміш