07 листопада 2017 року м. Київ К/800/36449/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Мороз В.Ф., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила суд: зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 1,2 га, що розташована за межами населеного пункту на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області, для ведення особистого селянського господарства.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2017 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 1,2 га, що розташована за межами населеного пункту на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області, для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду по даній справі. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
У касаційній скарзі Головне управління Держгеокадастру в Харківській області, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.
Судами встановлено, що позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області з заявою від 19.03.2017 р. про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 1,2 га, що розташована за межами населеного пункту на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області, для ведення особистого селянського господарства.
До заяви було додано необхідний пакет документів.
Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області повідомлено позивача листом від 27.04.2017 р. № Л-8610/0/6-9153/0/21-17 про утримання від прийняття будь-яких рішень по суті вказаної заяви та залишення за собою права на звернення до правоохоронних органів, оскільки підпис під заявою суттєво відрізняється від підпису заявника у паспорті, що, на думку відповідача, може свідчити про відсутність самостійного волевиявлення заявника та використання його документів у незаконному обороті операцій з землею.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернулась з позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди виходили з того, що відмова відповідача в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, є протиправною, оскільки не містить визначених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підстав для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
В свою чергу, відмовляючи в задоволенні позовних вимог у частині зобов'язання ГУ Держгеокадастру надати позивачеві дозвіл на розроблення проекту землеустрою, суди виходили з того, що надання такого дозволу є виключними (дискреційними) повноваженнями відповідача, до яких суд не повинен втручатися.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель урегульовано Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України).
Відповідно до ст.116 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться в разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Пунктом "в" частини 2 статті 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.
Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
За приписами ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Отже, законодавцем встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку, або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Лист відповідача від 27.04.2017 р. №Л-8610/0/6-9153/0/21-17 про розгляд заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і викладена в ньому позиція (фактично відмова) у наданні дозволу, не містить посилання на жодну з визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Враховуючи приписи п. б ч.1 ст. 121 ЗК України, якими унормовано право громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара, та беручи до уваги, що заявлений позивачем розмір земельної ділянки відповідає вказаному, водночас, при розгляді заяви позивача не було встановлено підстав, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України, а крім того, позивачем було подано разом з заявою необхідний пакет документів, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що у відповідача не було законних підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 р. № 333 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 р. за № 1391/29521) затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, приписи якого не містять в собі норм щодо повноважень відповідача зі встановлення відмінностей у підписах заявників у заявах про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки з офіційними документами, що посвідчують їх особу.
При цьому, у відповіді, наданій ОСОБА_1, відповідачем зазначено про залишення відповідачем за собою права на звернення до правоохоронних органів, оскільки підпис під заявою суттєво відрізняється від підпису заявника у паспорті.
В свою чергу, відповідачем не надано жодних доказів ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій щодо звернення до правоохоронних органів з цього приводу, якими є відповідні процесуальні рішення органу досудового розслідування, або, відповідно - вирок суду, за наслідками досудового розслідування.
Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
З огляду на викладене, надання оцінки з приводу не ідентичності підпису заявниці є компетенцією відповідної експертної установи.
Таким чином, лист Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.04.2017 р. № Л-8610/0/6-9153/0/21-17 фактично є відмовою у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з обставин, які не передбачені ч.7 ст.118 ЗК України.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про застосування положень ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2017 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 1,2 га, що розташована за межами населеного пункту на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області, для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду по даній справі.
Пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті -пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головне управління Держгеокадастру в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Суддя В.Ф. Мороз