28 листопада 2017 року м. Київ К/800/22452/16
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Єрьоміна А.В.(головуючий); Стрелець Т.Г. Шведа Е.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ГРЕТА» до Донецької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, за касаційною скаргою Донецької митниці ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року, -
Публічне акціонерне товариство «ГРЕТА» (далі - ТОВ «ГРЕТА») звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати рішення Донецької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 700020000/2016/000003/1 від 14 березня 2016 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № 700020000/2016/00007 від 14 березня 2016 року.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ГРЕТА» посилалося на протиправність дій відповідача щодо самостійного визначення митної вартості товару та необґрунтоване витребування у нього додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року, позов задоволено. Скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 700020000/2016/000003/1 від 14 березня 2016 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700020000/2016/00007 від 14 березня 2016 року.
У касаційній скарзі Донецька митниця ДФС, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «ГРЕТА», посилаючись на законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити їх без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 лютого 2015 року між ПАТ «ГРЕТА» (покупець) та компанією «Bewi Styrochem Oy» м. Порвоо, Фінляндія (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 17/15-07, згідно умов якого покупець зобов'язувався поставить, а покупець - прийняти і оплатити товар в асортименті і кількості додатку № 1 (Специфікації) і технічному додатку № 1 до цього контракту, на умовах цього контракту.
З метою здійснення митного оформлення вказаного товару полімерів стиролу, позивачем до Донецької митниці ДФС було надано митну декларацію № 700020000/2016/001277 по ціні товару, визначеній на умовах контракту та доданої до нього специфікації.
На підтвердження митної вартості товару надані наступні документи: міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 47122 від 17 лютого 2016 року, книжка МДП (Carnet TIR) XF.79341328 від 17 лютого 2016 року, банківський платіжний документ на товар № 4649547 від 28 січня 2016 року, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги № СФ-0000030 від 16 лютого 2016 року, довідка № 11 від 18 лютого 2016 року про підтвердження вартості перевезення товару без страхування, рахунок-фактура (інвойс) № CD56969 від 17 лютого 2016 року, зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів № 1715-07 від 27 лютого 2015 року, доповнення до зовнішньоекономічного контракту відвантажувальна специфікація від 21 січня 2016 року, технічний додаток № 2 від 04 вересня 2015 року, договір про перевезення № 3110/14 від 31 жовтня 2014 року, довідка № 1 від 12 січня 2016 року про переведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходиться за її межами, інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу) № 2730 від 17 лютого 2016 року, інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампів «Ввезення в») № 2730 від 17 лютого 2016 року, інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) № 2730 від 17 лютого 2016 року, сертифікат про походження товару № Е0133134 від 17 лютого 2016 року, інші некласифіковані документи - заявка на транспортування № 11 від 08 лютого 2016 року, два сертифіката якості до партії від 17 лютого 2016 року, технічна інформація б/н від 16 листопада 2015 року, єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів № 311/05-70-60 від 22 лютого 2016 року, митна декларація країни відправлення № МRN 16FI000000114792E9 від 17 лютого 2016 року.
В зв'язку із виникненням у митного органу сумніву стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, позивачу запропоновано надати додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, оформлений належним чином оригінал інвойсу, документи, що підтверджують витрати на страхування товарів, документи, що підтверджують транспортні витрати, призначення штрафу та його конкретний розмір, а також вплив якості товару на його вартість.
14 березня 2016 року Донецькою митницею ДФС прийнято рішення № 700020000/2016/000003/1 про коригування митної вартості товарів за резервним методом.
На підставі вказаного рішення, митним органом складено карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700020000/2016/00007.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з вказаним висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із частиною третьою статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтвердженим відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Згідно з частиною першою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
З аналізу вищенаведених вимог законодавства слід дійти висновку, що митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні усунути сумніви у правильності визначення митної вартості товарів. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Однак всупереч діючому законодавству, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару.
Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, суди дійшли висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів Донецької митниці ДФС № 700020000/2016/000003/1 від 14 березня 2016 року.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Донецької митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: