Головуючий у 1 інстанції - Мартишев Т.О.
Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.
28 листопада 2017 року справа №233/3396/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сіваченка І.В.,
суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2017 року у справі № 233/3396/17 за позовом ОСОБА_2 до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Управління) про визнання неправомірними дій відповідача щодо припинення з квітня 2017 року виплати йому призначеної пенсії за віком, скасування рішення відповідача про призупинення (припинення) виплати позивачеві пенсії, а також зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії за віком позивачу з квітня 2017 року з негайною виплатою заборгованості, а також утриматися від подальшого призупинення (припинення) виплати пенсії.
В обґрунтування позову зазначив, що з 2000 року здобув право на отримання пенсії, що підтверджується пенсійним посвідченням № 68920, виданим Пенсійним фондом України на ім'я позивача. До жовтня 2014 року позивач перебував на обліку в Управління Пенсійного фонду України м. Горлівки, з жовтня 2014 року був взятий на облік до Управління. До квітня 2017 року відповідач нараховував та перераховував позивачеві пенсію за віком, однак припинив пенсійні виплати з квітня 2017 року, чим грубо порушив законні права та інтереси позивача.
З такими діями відповідача позивач не погоджується та вважає їх неправомірними, оскільки припинення виплати пенсії згідно діючого законодавства України можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених законом.
Відповідач надав письмові заперечення (а.с. 31-32, 43), в яких зазначив, що на його думку у даному випадку він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», підзаконними нормативними актами, постановами Кабінету Міністрів України, тощо. Так, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні як внутрішньо переміщена особа, пенсія йому виплачена за період з 01 серпня 2014 року по 31 березня 2017 року. Виплата пенсії припинена з 01 квітня 2017 року за результатами обміну інформацією з Єдиною інформаційною базою даних внутрішньо переміщених осіб для з'ясування фактичного місця проживання пенсіонера. Оскільки права позивача порушені не були та відомості, надані останнім до управління, можна вважати недостовірними, в задоволенні позову просив відмовити.
Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2017 року у справі № 233/3396/17 позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління щодо припинення з квітня 2017 року виплати пенсії за віком ОСОБА_2
Зобов'язано Управління поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, з квітня 2017 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постанова мотивована порушенням відповідачем вимог ч.1 ст. 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), оскільки з квітня 2017 року позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій він, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги Управління зазначає, що підзаконними нормативно-правовими актами передбачені підстави для припинення фінансування з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування органів державної влади на тимчасово неконтрольованій території Донецької та Луганської областей, переміщення осіб з району проведення антитерористичної операції, взяття їх на облік та проведення всіх соціальних виплат на контрольованій території виключно за фактичним місцем проживання (перебування).
Управлінням встановлено, що за адресою, вказаною в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач не мешкає. Тобто відомості, які були надані ОСОБА_2 до Управління, апелянт вважає недостовірними.
Також, як вбачається із перелічених норм в апеляційній скарзі, перелік підстав для припинення виплати пенсії не є вичерпним та може врегульовати іншими нормативно-правовими актами, що зазначено в постанові Вищого адміністративного суду України №338/1011/16 від 21.03.2017.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 5), є пенсіонером, що підтверджено пенсійним посвідченням (а. с. 6), перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком.
Згідно довідки УСЗН Костянтинівської міської ради від 18 листопада 2014 року № НОМЕР_2 (а. с. 6 зворот) з 07 жовтня 2014 року позивач взятий на облік як особа переміщена з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) за адресою: АДРЕСА_1.
Судом не встановлено відомості щодо скасування зазначеної довідки.
ОСОБА_2 перебуває на обліку у Управлінні (пенсійна справа 804812) (а. с. 36-39), 07 жовтня 2014 року звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії, яку отримав по 08 липня 2014 року, із зазначенням банківських реквізитів (а. с. 38, 38 зворот), та до 31 березня 2017 року позивач отримував пенсію за віком, що відповідачем не оспорювалося.
Із поданих відповідачем заперечень на адміністративний позов вбачається, що виплата пенсії позивачу була призупинена, для з'ясування фактичного місця проживання пенсіонера на підставі отриманих результатів обміну інформацією з органами соціального захисту населення про осіб, які взяті на облік відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», оскільки відповідачем встановлено, що позивач не мешкає за адресою, вказаною в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Що, в свою чергу, відповідач відносить до наявності підстав для припинення виплати пенсії, а саме: пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-ІV.
З квітня 2017 року позивачу припинено виплату пенсії.
Таким чином, судом встановлено, що позивач є пенсіонером, з 18.11.2014 перебуває на обліку як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, його зареєстроване фактичне місце проживання: АДРЕСА_1, перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком. З квітня 2017 року відповідачем припинено виплату пенсії, що підтверджується письмовими поясненнями відповідача та доданими документами.
Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно припинення виплати пенсії позивачеві з квітня 2017 року на підставі не підтвердження його місця перебування.
Відповідно до статті 7 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Закон № 1058-VI або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є тільки підстави припинення виплати відповідно до статті 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не застосований та не доведений.
Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-VI визначено виключний перелік підстав для припинення виплати пенсії:
Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009}
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
В ході розгляду справи судом встановлено, що Управлінням прийнято Розпорядження від 01.04.2017 щодо припинення виплати пенсії з 01.04.2017 по пенсійній справі №804812 ОСОБА_2 на підставі списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб на період до одержання інформації про скасування довідки (лист ПФУ від 16.03.2017 №7902/02-2) (а. с. 39).
Пункт 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-VI, з огляду на приписи Закону № 1706-VII, не може бути застосований, оскільки цей пункт відсилає виключно до випадків, передбачених законом, тобто, вказані правовідносини не можуть бути врегульовані іншими нормативно-правовими актами, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України, які відносяться до підзаконних нормативних актів.
В той же час, Закон № 1706-VII не встановлює жодних випадків для припинення виплати пенсії. Більш того, ані цей Закон, ані будь-який інший закон не встановлює таку підставу для припинення виплати пенсії, як скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи, зміна місця проживання тощо.
Інші пункти ч.1 ст. 49 № 1058-VI в спірних правовідносинах також не мають місця.
Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, припинивши виплату пенсії та не виплачуючи позивачу пенсію за віком з квітня 2017 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера ОСОБА_2, в тому числі шляхом зобов'язання поновити виплату пенсії за віком з квітня 2017 року.
Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2017 року у справі № 233/3396/17 за позовом ОСОБА_2 до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя І.В.Сіваченко
Судді О.О.Шишов
О.О.Чебанов