22 листопада 2017 рокусправа № 804/3735/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.
суддів: Шальєвої В.А. Білак С.В.
за участю секретаря судового засідання:Лащенко Р.В.
За участю представників:
Позивача - Говоруха В.П. ( довіреність від 26.06.2017 року № 14/1-Д)
Відповідача - Тулянцева В.А. ( довіреність від 31.10.2017 року № 184-Д)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомунтранс", Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 р.
у справі № 804/3735/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомунтранс"
до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області
про визнання протиправними дій, скасування рішень,-
У червні 2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 135/4.1-12 від 18.04.2017 р. як такий, що не відповідає фактичним обставинам та складений перевіркою, проведеною з порушенням чинного законодавства; скасувати: припис № 135/4.1-12-98 від 18.04.2017 р.; постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 135/4.1-12/450, згідно якої на позивача накладено штраф у розмірі 3200,00 грн.; постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 135/4.1-12/451, згідно якої на позивача накладено штраф у розмірі 32 000,00 грн.; постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 135/4.1-12/452, згідно якої на позивача накладено штраф у розмірі 9 600,00 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено частково, скасовано постанову про накладення штрафу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 135/4.1-12/452 від 11.05.2017 р., згідно якої на позивача накладено штраф у розмірі 9 600,00 грн., в частині позовних вимог про визнання протиправним акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 135/4.1-12 від 18.04.2017 р. як такого, що не відповідає фактичним обставинам та складений перевіркою, проведеною з порушенням чинного законодавства провадження закрито.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Також, не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, як таку що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" підлягає задоволенню, тоді як апеляційна скарга Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Під час апеляційного перегляду встановлено, що 18.04.2017 р. Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області на підставі наказу від 10.04.2017 р. № 669-П, направлення від 11.04.2017 р. № 107/4.1-12 проведено позапланову перевірку Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" з питань додержання суб'єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За результатами перевірки складено акт № 135/4.1-12 від 18.04.2017 р.
На підставі вказаного акту Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області складено припис № 135/4.1-12-98 від 18.04.2017 р.; постанову про накладення штрафу № 135/4.1-12/450 від 11.05.2017 р., згідно якої на позивача накладено штраф у розмірі 3200,00 грн.; постанову про накладення штрафу № 135/4.1-12/451 від 11.05.2017 р., згідно якої на позивача накладено штраф у розмірі 32 000,00 грн.; постанову про накладення № 135/4.1-12/452 від 11.05.2017 р., згідно якої на позивача накладено штраф у розмірі 9 600,00 грн.
Вирішуючи спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Щодо скасування постанови № 135/4.1-12/452 від 11.05.2017 р., згідно якої на позивача накладено штраф у розмірі 9 600,00 грн., колегія суддів зазначає.
Згідно припису № 135/4.1-12-98 від 18.04.2017 р. підприємству належить усунути порушення та забезпечити виконання вимог: ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 47 КЗпП; ч. 1 ст. 117 КЗпП; ст. 83 КЗпП; ч. 1 ст. 94 КЗпП, ч. 1 ст. 1 ЗУ № 108, ч. 2 ст. 30 ЗУ № 108; ст. 43, ст. 147, ст. 148, ст. 149 КЗпП та в подальшому дотримуватися вимог: ч. 1 ст. 259 КЗпП, ч. 4 ст. 35 ЗУ № 108 "Про оплату праці", надалі постійно дотримуватися вимог чинного законодавства.
11.04.2017 р. Управлінням з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області надано Товариству з додатковою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" запит вих. № 721/4.1-12 від 11.04.2017 р. щодо надання 11.04.2017 р. до 14:00 год. документів та інформації по суті звернення громадянина ОСОБА_4
Матеріалами справи підтверджено, що запит про надання інформації містить перелік з 20 пунктів. Сторонами не заперечується, що запит отримано підприємством 10.04.2017 р. о 12:00 год., термін надання документів - до 14:00 год. 11.04.2017 р. В зазначений строк документи були частково надані інспектору.
Позивачем надано скріншот про отримання запиту та запит про надання інформації, зареєстрований 10.04.2017 р. за № 1614, який знаходиться в матеріалах справи.
Згідно запиту належало надати наступні документи: довідку Облстату (витяг ЄДР); колективний договір (з усіма додатками); положення про оплату праці (за наявності); правила внутрішнього трудового розпорядку; штатні розклади на 2016-2017 р.р.; табелі обліку робочого часу 2016-2017 р.р. відносно гр. ОСОБА_4; особову картку форми П 2 стосовно гр. ОСОБА_4; посадову інструкцію гр. ОСОБА_4; журнал обліку трудових книжок відносно гр. ОСОБА_4; звіт по ЄСВ за 2016-2017 р.р.; накази по підприємству стосовно гр. ОСОБА_4 за 2016-2017 р.р.; відомості нарахування (платіжно-розрахункові) за 2016-2017 р.р. відносно гр. ОСОБА_4; відомості виплати заробітної плати за 2016-2017 р.р. (в т.ч. ВКО з каси підприємства або банківські платіжні доручення) відносно гр. ОСОБА_4; лікарняні стосовно гр. ОСОБА_4 за 2016-2017 р.р.; нарахування та виплати лікарняних гр. ОСОБА_4; нарахування та виплати остаточного розрахунку при звільнення стосовно гр. ОСОБА_4; інші документи на вимогу перевіряючого; дані на керівників установи: директора, головного бухгалтера, начальника відділу кадрів, а саме: наказ про призначення на посаду (копія контракту), дата і місце народження, громадянство, адресі проживання, серія і номер паспорта, ІПН та посадові інструкції; письмове пояснення відповідальних осіб по суті та інше.
18.04.2017 р. на 16:50 год. нарочно була передана інспектору частина документів, яка не була надана 11.04.2017 р., у зв'язку з тим, що частина документів знаходилась в кабінеті начальника відділу кадрів, яка перебувала у відпустці.
При наданні документів вони не реєструвалися як вхідна кореспонденція. Таким чином, посадовій особі Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області були надані всі запитані документи. Крім того, жодного разу інспектор на підприємство не з'являлась, документи, які необхідні для перевірки не оглядала. Всі запитані матеріали знаходяться на підприємстві і могли були в будь-який час оглянуті перевіряючими. Жодних перешкод для проведення перевірки з боку підприємства вчинено не було.
Отже, відповідачем не доведено відсутність перелічених в постанові про накладення штрафу документів на підприємстві, як і фактів умисного знищення або приховування документів від перевіряючого. Також, відповідачем не спростовано пояснень позивача стосовно того, що посадова особа Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області в період проведення перевірки жодного разу не з'явилась на підприємство для огляду необхідних для проведення перевірки документів, отже, не вжила всіх заходів, в межах своїх повноважень, для ознайомлення з документами.
Таким чином, постанова про накладення № 135/4.1-12/452 від 11.05.2017 р., згідно якої на позивача накладено штраф у розмірі 9 600,00 грн. не відповідає вимогам п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, але не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вискоками суду першої інстанції, що позовна вимога про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 135/4.1-12/452, згідно якої на позивача накладено штраф у розмірі 9 600,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо скасування постанови № 135/4.1-12/450 від 11.05.2017 р., згідно якої на позивача накладено штраф у розмірі 3200 грн.
Відповідачем у постанові зазначено, що роботодавець порушив вимоги ст. 147, 148, 149 КЗпП, що призвело до безпідставного звільнення ОСОБА_4 за п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Колегія суддів стосовно зазначених висновків, зазначає наступне.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Згідно до ч.ч. 1-3, 5, 7, 8 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.
Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, відносно якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.
Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.
Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Згідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно листка непрацездатності № 552607серія АДБ, виданого 26.12.2016 року КЗ «ДЦПМСД № 1» Столярова, 12 ОСОБА_4 звільнений від роботи з 26.12.2017 року та мав стати до роботи 21.01.2017 року.
21.01.2017 року та у наступні дні - 22, 23.01.2017 року ОСОБА_4 до роботи не став.
Таким чином, ОСОБА_4 21.01.2017 року повинен був стати до роботи, але без поважних причин не з'явився, 23.01.2017 року без погодження з керівником підприємства через свою матір передав заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати з 21.01.2017 року, що визнається законом як прогул без поважних причин.
Встановлені обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 без погодження з адміністрацією підприємства мав намір використати відпустку без збереження заробітної плати з метою приховування прогулу.
08.02.2017 р. на підставі протоколу засідання профкому № 24 ОСОБА_4 звільнено за прогули згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України з виплатою компенсації за чотири календарних дні невикористаної чергової відпустки.
08.02.2017 року ОСОБА_4 ознайомлений з наказом під особистий підпис.
Отже, 21.01.2017 року, між працівником та роботодавцем трудові відносини було зупинено. До видання наказу про звільнення до виконання своїх безпосередніх обов'язків вантажника ОСОБА_4 не став.
З метою дотримання процедури звільнення через погодження з профкомітетом, та у зв'язку з тим, що відповідно до листка непрацездатності ОСОБА_4 21.01.2017 року повинен був стати до роботи, керівник підприємства звернувся до голови профспілкового комітету з клопотанням про надання дозволу на звільнення ОСОБА_4 за ст. 40 п. 4 КЗпП України.
24.01.2017 року ОСОБА_4 надіслано повідомлення про засідання профспілкового комітету із зазначенням дати та місця проведення, а саме: 01.02.2017 року у профкомі підприємства о 10 годині, яке останній отримав 25.01.2017 року під власний підпис, що підтверджується матеріалами справи. ( а.с.65)
У зв'язку з неявкою ОСОБА_4 01.02.2017 року на засідання профкому, 01.02.2017 року ОСОБА_4 повторно надіслано повідомлення про призначення засідання профкому на 08.02.2017 року о 10 годині в актовому залі підприємства.
08.02.2017 року на засіданні профкому, вказану ОСОБА_4 причину не виходу на роботу, профспілковим комітетом визнано не поважною, у зв'язку з чим члени профкому одноголосно проголосували за постанову про надання згоди на звільнення ОСОБА_4 за п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені вимог позивача в цій частині, не вірно оцінив встановлені обставини справи, та наявні докази та застосував вище зазначені норми матеріального права, а отже позовна вимога про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 135/4.1-12/450 від 11.05.2017 року, згідно якої на позивача накладено штраф у розмірі 3200 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо скасування постанови № 135/4.1-12/451 від 11.05.2017 р., згідно якої на позивача накладено штраф у розмірі 32 000 грн.
Відповідачем у постанові зазначено, що роботодавець порушив вимоги ст. 83, 116 КЗпП України.
Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 прийнятий на посаду вантажника з 03.12.2011 року та звільнений з посади 08.02.2017 року.
У період з 15.07.2016 року по 20.01.2017 року ОСОБА_4 перебував на лікарняному, що підтверджується наданими листками непрацездатності, та не був зайнятий в шкідливих умовах праці, а тому у цьому періоді не мав право на додаткову відпустку у 4 календарних дні відповідно до наступного розрахунку:
період, за який ОСОБА_4 була надана чергова відпустка визначається з - 12.2015р. по 02.12.2016р. та складається з періодів:
З 03.12.2015р. по 14.07.2016р. - 216 к.дн. х (28:354)=17 к.дн.
З 15.07.2016р. по 02.12.2016р. - 139 к.дн. х (24:354)= 9 к.дн.
Зазначений період припадає на перебування ОСОБА_4 на лікарняному, коли він не був зайнятий в шкідливих умовах, а тому у цьому періоді не має право на додаткову відпустку у 4 календарних дні.
За період з 03.12.2016р. по 08.02.2017р. при звільненні ОСОБА_4 нараховано та надано 4 к.дн. за невикористану чергову відпустку (65 к.дн. х 24:0,0678)=4,4 к.дн.).
Позивачем наданими до суду першої інстанції доказами спростовано твердження відповідача, про те, що остаточний розрахунок з працівником на момент перевірки не проведено, а саме: розрахунковим листом за січень 2017 року, табельний номер 913 на ім'я ОСОБА_4 у якому вказано види нарахування, кількість днів, суми та види утримання, всього за січень ОСОБА_4 отримав на руки 4437.74 гри. За лютий 2017 року, згідно розрахункового листа ОСОБА_4, нарахована компенсація за 4 дні у сумі 157 грн. 57 коп. Утримано 5295.27 грн. Сума на руки за лютий становила 0.00 грн.
Крім того, відповідно до вимог ст. ч.1 ст.116, ч.1 ст. 47 КЗпП України, 08.02.2017 року ОСОБА_4 особисто був ознайомлений з розрахунком нарахованих виплат та утримань, що підтверджується підписом останнього.
Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені вимог позивача в цій частині, не вірно оцінив встановлені обставини справи, та наявні докази та застосував вище зазначені норми матеріального права, а отже позовна вимога про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 135/4.1-12/451 від 11.05.2017 року, згідно якої на позивача накладено штраф у розмірі 32000 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині незадоволених позовних вимог з прийняттям нової постанови в цій частині, в решті постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст., 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомунтранс"- задовольнити.
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року у справі № 804/3735/17 - скасувати та прийняти нову.
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомунтранс"- задовольнити частково.
Скасувати припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 135/4.1-12-98 від 18.04.2017 року.
Скасувати постанову про накладення штрафу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 135/4.1-12/450, згідно якої на позивача накладено штраф у розмірі 3200,00 грн.
Скасувати постанову про накладення штрафу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 135/4.1-12/451, згідно якої на позивача накладено штраф у розмірі 32 000,00 грн.
В решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року у справі № 804/3735/17 - залишити без змін.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 24.11.2017 року.
Головуючий: Н.А. Олефіренко
Суддя: В.А. Шальєва
Суддя: С.В. Білак