28 листопада 2017 року
справа № 804/5804/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Групп"
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року по справі №804/5804/16 за позовом Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Групп" про стягнення заборгованості,-
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року задоволено позов Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Групп" податковий борг:
- по орендній платі з юридичних осіб (на бюджетний розрахунковий рахунок 33216812700111, код платежу 18010600, одержувач УДКС у Криворізькому районі, Недайводська сільська рада, код ОКПО 38032070, банк одержувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, МФО 805012) в сумі 31561 (тридцять одна тисяча п'ятсот шістдесят одна) грн. 94 коп.;
- по орендній платі з юридичних осіб (на бюджетний розрахунковий рахунок 332178112700109, код платежу 18010600, одержувач УДКС у Криворізькому районі, Лозуватська сільська рада, код ОКПО 38032070, банк одержувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ, МФО 805012) в сумі 16098 (шістнадцять тисяч дев'яносто вісім) грн. 23 коп.;
- по податку на додану вартість (на бюджетний розрахунковий рахунок 31114029700097, код платежу 14010100, одержувач УДКС у Криворізькому районі, код ОКПО 38032070, банк одержувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, МФО 805012) в сумі 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 52 коп.
Постанова суду мотивована наявністю у відповідача податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб, який в добровільному порядку підприємством не погашається.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що судом першої інстанції не з'ясовано правові підстави для нарахування контролюючим органом податкових зобов'язань, стягнення яких є предметом спору у цій справі; не досліджено розрахунок цих податкових зобов'язань. Також заявник апеляційної скарги вказує на порушення відповідачем мораторію щодо проведення
перевірок, який був введений з 01.01.2015р.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції, що податковий борг, стягнення якого є предметом спору у справі, виник внаслідок наступного.
Так, згідно інтегрованої картки платника податків станом на 24.03.2016р. у підприємства виник податковий борг зі сплати податку на донану вартість у розмірі 188,52грн. Вказаний податковий борг виник внаслідок нарахування контролюючим органом штрафних санкцій у розмірі 2040,0грн. (ППР №0000491500 від 11.03.2016р.). З урахуванням сплачених підприємством сум, заборгованість становить 188,52грн.
На підставі статті 129 Податкового кодексу України контролюючим органом нарахована пеня по орендній платі з юридичних осіб на загальну суму 47660,17 грн., а саме по орендній платі на користь Недайводської сільської ради в сумі 31561,94 грн. у зв'язку зі сплатою 69502,57 грн. (кошти зараховано через ВДВС на виконання виконавчого листа) за період затримки платежу з 31.03.2015 року по 28.07.2016 року та по орендній платі на користь Лозуватської сільської ради в сумі 16098,23 грн., у зв'язку зі сплатою 35017,72 грн. (кошти зараховано через ВДВС на виконання виконавчого листа) за період затримки платежу з 03.03.2015 року по 28.07.2016 року.
Таким чином, за розрахунками податкової служби, станом на час подання позову, за відповідачем обліковувався податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 188,52грн. та з орендної плати у розмірі 47660,17грн.
Не сплата підприємством узгоджених податкових зобов'язань, у встановлені законом строки, стало підставою звернення контролюючого органу з позовом до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності податкової заборгованості є доведеним, що є достатньою підставою для стягнення суми податкового боргу, з огляду на вжиті податковим органом заходи щодо погашення податкової заборгованості (направлення податкової вимоги).
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.
Як зазначено вище, судом першої інстанції встановлено обставини виникнення податкового боргу та його розмір. При цьому, з огляду на доводи апеляційної скарги та пояснення представника відповідача у судовому засіданні, підприємством фактично не заперечуються підстави виникнення податкового боргу та його розмір. Натомість, позиція відповідача полягає у наступному.
Так, відносно податкового боргу з ПДВ відповідач зазначає, що контролюючим органом неправомірно прийнято ППР №0000491500 від 11.03.2016р., яким визначено грошове зобов'язання у розмірі 2040,0грн., оскільки таке рішення прийнято на підставі перевірки на проведення яких з 01.01.2015р. накладено мораторій.
З такими підставами для відмови у задоволенні позову суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.
Так, відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг (в редакції на час звернення ДПІ з позовом до суду) - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідачем не розпочиналася процедура адміністративного та судового оскарження вищезазначеного повідомлення-рішення, у зв'язку з чим сума заборгованості набула статусу податкового боргу.
Таким чином, оскільки грошове зобов'язання, яке визначене контролюючим органом, набуло статусу податкового боргу, то суд першої інстанції правильно вказав на наявність правових підстав для звернення контролюючим органом з позовом до суду про стягнення такого податкового боргу.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що з огляду на порядок узгодження податкових зобов'язань, які визначені контролюючим органом, у межах цієї справи не може бути надано оцінку правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, яким визначено грошове зобов'язання, оскільки така оцінка рішенню контролюючого органу може бути надана лише під час безпосереднього оскарження рішення в адміністративному чи судовому порядку.
Отже, оскільки судом першої інстанції було встановлено те, що відповідачем не оскаржувалося ППР №0000491500 від 11.03.2016р., яким визначено грошове зобов'язання у розмірі 2040,0грн., то суд першої інстанції обґрунтовано погодився з позицією позивача щодо наявності правових підстав для стягнення податкового боргу з податку на додану вартість.
Щодо податкових зобов'язань з орендної плати за землю, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Як зазначено вище, суму податкового боргу з орендної плати за землю складає пеня, яка нарахована контролюючим органом у зв'язку з порушенням строків погашення узгодженого податкового зобов'язання.
Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував той факт, що податкові зобов'язання з орендної плати за землю сплачені з порушенням строків, які визначені для їх сплати. І така сплата відбувалася у межах примусового виконання рішення суду.
Із розрахунків ДПІ та відомостей інтегрованої картки платника податків вбачається, що контролюючим органом нарахована пеня по орендній платі з юридичних осіб на загальну суму 47660,17 грн., а саме по орендній платі на користь Недайводської сільської ради в сумі 31561,94 грн. у зв'язку зі сплатою 69502,57 грн. (кошти зараховано через ВДВС на виконання виконавчого листа) за період затримки платежу з 31.03.2015 року по 28.07.2016 року та по орендній платі на користь Лозуватської сільської ради в сумі 16098,23 грн., у зв'язку зі сплатою 35017,72 грн. (кошти зараховано через ВДВС на виконання виконавчого листа) за період затримки платежу з 03.03.2015 року по 28.07.2016 року.
Не заперечуючи факту несвоєчасної сплати податкових зобов'язань з орендної плати, відповідач посилався на те, що контролюючим органом не було прийнято відповідного рішення про нарахування пені, що свідчить про відсутність підстав для стягнення пені у судовому порядку.
З такими доводами відповідача суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до статті 129 Податкового кодексу України після закінченні встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені згідно із підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України розпочинається:
- при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;
- при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
Підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Відповідно до пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день, його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань. Пеня нараховується на суму податкового боргу із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Таким чином, прострочення сплати узгодженого податковго зобов'язання є підставою для нарахування контролюючим органом пені. Порядок розрахунку пені та період нарахування пені визначені вказаними нормами права. При цьому, положення Податкового кодексу України не передбачають необхідності прийняття контролюючим органом окремого рішення про нарахування пені. Відомості про розмір свочєчасно не сплачено податкового зобов'язання, розмір нарахованої пені та період, за який пеня нарахована, відображені в інтегрованій картці платника податків - ТОВ «Граніт Групп».
Таким чином, встановивши обставини, які свідчать про наявність у відповідача податкового боргу, та прийнявши до уваги заходи, які вживалися ДПІ щодо погашення податкового боргу (направлення податкової вимоги від 02.08.2013р. №55-04), суд першої інстанції, враховуючи повноваження ДПІ, які визначено п.95.1 - 95.3 ст.95 ПК України, дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявленого позову.
Щодо доводів відповідача про необхідність направлення підприємству податкової вимоги на суму узгоджених податкових зобов'язань, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Таким чином, судом встановлено, що податковою службою дотримано вимоги законодавства в частині здійснення заходів, направлених на погашення податкового боргу та з огляду на наявність у підприємства непогашеного податкового боргу, з часу формування податкової вимоги, у ДПІ був відсутній обов'язок щодо направлення відповідачу податкової вимоги на суму податкового боргу, стягнення якого є предметом у спору у цій справі.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1, ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Групп" - залишити без задоволення, в постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року по справі №804/5804/16 - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
(Повний текст ухвали виготовлено 29.11.2017р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк