ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
27 листопада 2017 року 16:18 № 826/7569/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі Галаган І.В., за участю представника позивача Положай К.Д., представника відповідача Ананченко І.В., третьої особи ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Київського міського центру зайнятості
до третя особа: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг ОСОБА_3
про стягнення коштів у розмірі 56056,97 грн.,
Київський міський центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення коштів у розмірі 56056,97 грн.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що громадянина ОСОБА_3, який в період звільнення перебував на обліку в центрі зайнятості та отримував призначену допомогу по безробіттю, поновлено на роботі в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг судовим рішенням, в наслідок чого, позивачем прийнято рішення про стягнення з роботодавця (відповідача) виплаченого грошового забезпечення в розмірі 56056,97 грн.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши що рішення в частині поновлення ОСОБА_3 та виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу виконано, а в спірних правовідносинах, на думку відповідача, виплачена сума допомоги по безробіттю підлягає стягненню саме з ОСОБА_3
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Київський міський центр зайнятості (далі-позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі-відповідач) виплаченої ОСОБА_3 допомоги по безробіттю в розмірі 56056,97 грн. відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття».
Відповідно до пункту 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття» (Закон №1533-ІІІ), загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття (пункт 8 статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття»).
Втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин - припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, а для військовослужбовців - звільнення зі служби з поважних причин без права на пенсію (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров'я, у зв'язку із закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, через сімейні обставини або з інших поважних причин відповідно до законодавства про військовий обов'язок і військову службу) (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").
Так, на підставі звернення ОСОБА_3 від 10.06.2013 про сприяння у працевлаштуванні, статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" останньому Дарницьким районним центром зайнятості в м. Києві надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю з 17.06.2013.
Останнім місцем роботи ОСОБА_3 була Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, з якої звільнений наказом від 15.05.2013 №55-к.
Як вбачається з позовної заяви, 19.11.2013 ОСОБА_3 надав до Дарницького районного центру зайнятості заяву, в якій зазначив, що Київським апеляційним адміністративним судом прийнято рішення про поновлення його на роботі, однак рішення суду не виконано.
Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 в справі №826/9450/13-а суд постановив: визнати протиправним протиправним та скасувати наказ Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26 квітня 2013 року №48-к «Про звільнення ОСОБА_3.» (зі змінами внесеними наказом від 15 травня 2015 року №55-к «про внесення змін до наказу голови комісії з ліквідації Держфінпослуг від 26.04.2013 №48-к «Про звільнення ОСОБА_3.»), як такий, що прийнятий всупереч вимогам чинного законодавства; поновити ОСОБА_3 на посаді заступника директора департаменту організаційно-аналітичного, документального та кадрового забезпечення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17.05.2013 р. по 13.11.2013 р. включно в сумі 56730,81 грн.; стягнути з Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 травня 2013 року до дня поновлення на роботі.
Відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 в справі №826/9450/13-а суд замінив сторону виконавчого провадження № 43789319 з примусового виконання виконавчого листа Київського апеляційного адміністративного суду № 826/9450/13-а від 18.11.2013 боржника - Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України (вул. Бориса Грінченка, будинок 3, м. Київ, 01001, код ЄДРОПУ 26297477) на його правонаступника Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (вул. Бориса Грінченка, будинок 3, м. Київ, 01001, код ЄДРОПУ 38062828) та спосіб і порядок виконання рішення суду, на виконання якого Київським апеляційним адміністративним судом видано виконавчий лист № 826/9450/13-а від 18.11.2013, поновити ОСОБА_3 на рівнозначній посаді в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
На підставі вказаного, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг видано наказ від 26.05.2015 №164-к, яким ОСОБА_3 поновлено на роботі.
При цьому, ще 28.01.2015 ОСОБА_3 звернувся до Дарницького районного центру зайнятості в м. Києва із заявою про припинення реєстрації в зв'язку з відмовою в послугах служби зайнятості.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 31 Закону №1533-ІІІ, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Згідно частини четвертої статті 35 зазначеного Закону із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що підставою для утримання з роботодавця виплаченого забезпечення є саме поновлення на роботі безробітного.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до частини сьомої статті 235 кодексу законів про працю України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Як вбачається з довідки Дарницького районного центру зайнятості від 20.08.2015 №22/1522 в період з 17.06.2013 по 11.06.2014 ОСОБА_3 виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 56056,97 грн.
Дарницьким районним центром зайнятості сформовано та направлено на адресу відповідача повідомлення від 01.07.2015 №22/1169 про необхідність повернення коштів, що були сплачені громадянину ОСОБА_3, яке отримано Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 06.07.2015. Однак, у встановлений строк Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг вказана сума коштів сплачена не була.
Пунктами 7, 8, 9 «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 року №7-1, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. У разі відмови особи повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства. Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.
Таким чином, обов'язок відшкодування виплаченої допомоги по безробіттю в разі поновлення безробітного на посаді на підставі рішення суду покладається на роботодавця, а в даному випадку, роботодавцем звільненого та поновленого на підставі судового рішення ОСОБА_3 є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, якою, в свою чергу, рішення позивача щодо повернення коштів не оскаржувалось.
Поряд з цим, відповідач в свої запереченнях посилається на те, що ОСОБА_3 виплачено середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, на виконання рішення суду, та вихідна допомога при звільненні, отже, на думку відповідача, виплачена сума допомоги по безробіттю підлягає стягненню саме з ОСОБА_3
Суд не приймає зазначені твердження відповідача, та акцентує увагу, що посилання на виплату середньої заробітної плати на виконання рішення суду не впливає на необхідність стягнення виплаченої суми допомоги по безробіттю саме із роботодавця, оскільки такий припис встановлено імперативною нормою Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Більш того, поведінка працівника у процесі вирішення справи про поновлення його на роботі (на якій наголошує відповідач) та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу не є порушенням вимог частин другої, третьої статті 36 вказаного Закону і не дає підстав для стягнення Центром зайнятості виплаченої допомоги по безробіттю з особи (безробітного).
Натомість безпідставне, як стверджує відповідач, поєднання отримання допомоги по безробіттю та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, не має правового значення для вирішення даної справи.
Таким чином, з урахуванням того, що судом встановлений факт незаконного звільнення ОСОБА_3 в справі №826/9450/13-а з роботи в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, яке саме і стало підставою для виплати ОСОБА_3 допомоги по безробіттю, суд дійшов до висновку, що позивач обґрунтовано, у межах наданих йому повноважень, звернувся до відповідача з повідомленням про стягнення виплаченої суми, та у зв'язку з добровільним невиконанням зазначеного повідомлення, з позовом до суду.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг грошових коштів у розмірі 56056,97 грн.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 3, код ЄДРПОУ 38062828) на користь Київського міського центру зайнятості суму виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 56056,97 грн.(п'ятдесят шість тисяч п'ятдесят шість гривень 97 коп.).
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя С.К. Каракашьян