Головуючий у 1 інстанції - Фоміна Ю.В.
Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.
28 листопада 2017 року справа №234/9660/17
Приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сіваченка І.В.,
суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,
секретар судового засідання Куленко О.Д.,
за участі представника відповідача Хлудєєвої А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на постанову Краматорського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2017 року у справі № 234/9660/17 за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
В липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (далі - Управління) про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання поновити нарахування та виплату пенсії за віком, який обґрунтовує тим, що у 2014 році він здобув право на отримання пенсії, що підтверджується посвідченням. У зв'язку із проведенням АТО у населеному пункті, де він мешкав, було припинено здійснення повноважень відповідними органами ПФУ. У зв'язку із чим в грудні 2015 року він звернувся до Управління із заявою про взяття на облік та нарахування пенсії. Починаючи з березня 2016 року відповідач без правових підстав припинив нарахування пенсії. Будь-якої інформації щодо прийняття рішення про припинення пенсії від відповідача не надходило. Таким чином, відповідач грубо порушив його охоронювані Конституцією та законами України права, тим самим позбавивши єдиного джерела для існування. Будь-яких зауважень щодо змісту документів на підставі яких відбувалося призначення пенсії, з боку органів ПФУ не пред'являлося. Будь-яких вимог про надання документів, або уточнення даних з боку відповідача на його адресу не надходило. Вважає, що Управління безпідставно зупинило пенсію. Просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії ОСОБА_3 з березня 2016 року. Зобов'язати Управління поновити нарахування та виплату пенсію з березня 2016 року.
Відповідач надав до суду заперечення на позов, в якому зазначено, що 20.09.2016 ОСОБА_3 звернувся до Управління з заявою про запит пенсійної справи з управління Пенсійного фонду України у м. Селідово Донецької області. 18.10.2016 пенсійну справу ОСОБА_3 взято на облік як внутрішньо переміщену особу по матеріалам електронної пенсійної справи. Виплату пенсії за період з 01.09.2014 по 28.02.2016 проведено за попереднім місцем проживання позивача - в управлінні ПФУ у м. Селідово Донецької області. Із заявою щодо причин невиплати пенсії з 01.03.2016 позивач до Управління не звертався. З 01.03.2016 виплата пенсії була призупинена, оскільки Пенсійний фонд України розпочав перевірку контрольних заходів щодо наявності підстав для виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам, тому згідно порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», виплату пенсії в Управлінні було призупинено. З 14.06.2016 (дата набрання чинності Постанову КМУ від 08.06.2016 №365) рішення щодо призначення (відновлення) пенсій органами ПФУ України можуть прийматись на підставі копії рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених виконавчими органами міських рад. На підставі отриманого витягу з протоколу Комісії від 01.12.2016 №7 було прийнято рішення про відмову в призначенні (відновленні) виплати пенсії на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї. Для поновлення виплати пенсії ОСОБА_3 повинен звернутися особисто в органи ПФУ за місцем реєстрації в якості переселенця та надати оригінали документів, що підтверджують його особистість, проживання на підконтрольній Україні території. Після надання заяви про поновлення виплати пенсії дані будуть направлені на Комісію для перевірки фактичного місця проживання. На підставі отриманого рішення Комісії буде прийнято рішення щодо призначення (відновлення) виплати пенсії. Станом на 12.07.2017 ОСОБА_3 в Управління за поновленням виплати пенсії не звертався. Також зазначає, що позивачем пропущений 6 місячний строк звернення до суду, бо позивач вважає, що його право було порушено з березня 2016 року, але з позовом до суду звертається лише в червні 2017 року, доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду не надав.
Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2017 року у справі № 234/9660/17 позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Управління щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_3
Зобов'язано Управління поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 01.03.2016.
Постанова мотивована порушенням відповідачем вимог ч. 1 ст. 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV). Рішення (дії) відповідача про припинення виплати пенсії ОСОБА_3 не обґрунтоване посиланням на жодну із вказаних підстав, бо посилання відповідача на постанову КМУ №365 від 08.06.2016 та п.17 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, як на підставу для припинення виплати пенсії є протиправним, з огляду на те, що це є підзаконним нормативним актом.
Таким чином, судом першої інстанції зроблений такими висновок, що відповідач всупереч конституційним гарантіям, без законних підстав, протиправно припинив позивачу виплату пенсії, а отже право на пенсію останнього підлягає захисту та поновленню.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій він, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги Управління зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував вимоги ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено шестимісячний строк звернення до суду. Позивач вважає, що його право було порушено з 1 березня 2016 року, але з позовом до суду звертається з пропуском строку звернення, оскільки дата подачі позову 26 червня 2017 року. Жодного доказу щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач не надає.
З 01.03.2016 виплата пенсії була призупинена, оскільки Пенсійний фонд України розпочав перевірку бази отримувачів пенсій внутрішньо переміщених осіб на її відповідність вимогам діючого законодавства. Перевірка проводиться за дорученням Міністерства соціальної політики України щодо підтвердження факту проживання внутрішньо переміщених осіб на підконтрольній Україні території. Під час перевірки виплата пенсій внутрішньо переміщеним особам-пенсіонерам тимчасово призупиняється.
Для поновлення виплати пенсії необхідно особисто звернутися в органи Пенсійного фонду України за місцем реєстрації в якості внутрішньо переміщеної особи та надати оригінали документів, що підтверджують особистість, підтвердити своє проживання на підконтрольній Україні території, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Рішення щодо призначення (відновлення) виплати пенсії приймається Комісією, а не органами Пенсійного фонду України. Але з заявою про поновлення виплати пенсії позивач не звертався.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Інші особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонеркою, що підтверджено пенсійним посвідченням (а. с. 7), перебуває на обліку в Управління та отримує пенсію за віком.
Відповідно до довідки №1426076050 від 20.09.2016, ОСОБА_3 перемістився з тимчасово окупованої території, з м. Донецька до АДРЕСА_1. Раніше на підставі довідки від 20.01.2015 був зареєстрований Селидівським УПСЗН (а.с.11)
Відповідно до копії пенсійного посвідчення, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 03.01.2014 має право на отримання пенсії за віком довічно, є інвалідом 3 групи у зв'язку із професійним захворюванням (а.с.7).
20.09.2016 ОСОБА_3 звернувся до Управління із заявою про перерахунок належної йому пенсії на картковий рахунок в АТ «Ощадбанк» (а.с.12).
Відповідно до витягу із протоколу №67 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконкомі Краматорської міської ради від 01.12.2016, вирішили відмовити внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_3 (довідка від 20.09.2016 №1426/76050) у призначенні (відновленні) пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 16.11.2016 №15844 (а.с.19).
Таким чином, судом встановлено, що позивач є пенсіонером, з 20.09.2016 перебуває на обліку як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, його зареєстроване фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком. З березня 2016 року відповідачем припинено виплату пенсії, що підтверджується письмовими поясненнями відповідача та доданими документами.
Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно припинення виплати пенсії позивачеві з березня 2016 року на підставі не підтвердження його місця перебування.
Відповідно до статті 7 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Закон № 1058-VI або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є тільки підстави припинення виплати відповідно до статті 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не застосований та не доведений.
Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-VI визначено виключний перелік підстав для припинення виплати пенсії:
Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009}
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
В ході розгляду справи судом встановлено, що Управління не приймало жодних рішень про припинення виплати пенсії позивачу з березня 2016 року.
Пункт 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-VI, з огляду на приписи Закону № 1706-VII, не може бути застосований, оскільки цей пункт відсилає виключно до випадків, передбачених законом, тобто, вказані правовідносини не можуть бути врегульовані іншими нормативно-правовими актами, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України, які відносяться до підзаконних нормативних актів.
В той же час, Закон № 1706-VII не встановлює жодних випадків для припинення виплати пенсії. Більш того, ані цей Закон, ані будь-який інший закон не встановлює таку підставу для припинення виплати пенсії, як скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи, зміна місця проживання тощо.
Інші пункти ч.1 ст. 49 № 1058-VI в спірних правовідносинах також не мають місця.
Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, припинивши виплату пенсії та не виплачуючи позивачу пенсію за віком з березня 2016 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера ОСОБА_3, в тому числі шляхом зобов'язання поновити нарахування та виплату пенсії за віком починаючи з 1 березня 2016 року.
Щодо посилання відповідача на вимоги ст. 99 КАС України щодо застосування шестимісячного строку звернення до суду.
Частиною 1 статті 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 1 статті 46 Закону № 1058 зазначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
В даному випадку спір полягає у сплаті заборгованості, тобто пенсії яка вже була нарахована.
При таких обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно задовольнив вимоги за період з 01 березня 2016 року.
Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
В повному обсязі ухвалу виготовлено 28 листопада 2017 року.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Краматорського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2017 року у справі № 234/9660/17 за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.
Головуючий суддя І.В.Сіваченко
Судді О.О.Шишов
О.О.Чебанов