79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
11.05.07 Справа № 1/1271-3/263 (1/1247-8/282)
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: Головуючого - судді Д. Новосад
суддів О. Михалюк
Г. Мельник
розглянувши апеляційну скаргу ВАТ «Львівський домобудівний комбінат № 2», м.Львів № б/н від 01.03.07
на рішення господарського суду Львівської області від 19.02.07
у справі № 1/1271-3/263
за позовом: ВАТ «Львівський домобудівний комбінат № 2», м.Львів
до відповідача: ТзОВ ВТК «Кедр», м.Львів
про визнання недійсним договору
представники сторін:
від позивача: - не з'явився;
від відповідача: - Зазуляк А.М. -представник (довіреність № б/н від 06.02.07);
- Зазуляк М.А. - директор.
Представнику відповідача роз'яснені передбачені ст.22 ГПК України права та обов'язки, в тому числі встановлене ст.20 ГПК України право заявляти відводи.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.02.07 у справі № 1/1271-3/263 (суддя Н.Березяк) у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Львівський домобудівний комбінат № 2»до Товариства з обмеженою відповідальністю ВТК «Кедр»про визнання недійсним договору № 117 на пайову участь у будівництві житла від 22.10.03, відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відкритим акціонерним товариством «Львівський домобудівний комбінат № 2»подано апеляційну скаргу б/н від 01.03.07, в якій скаржник просить скасувати у повному обсязі рішення господарського суду Львівської області від 19.02.07 та припинити провадження у справі зв'язку з неналежною правовою оцінкою зібраних по справі доказів та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, в апеляційній скарзі Відкрите акціонерне товариство «Львівський домобудівний комбінат № 2»посилається на те, що у договорі № 117 від 22.10.03 та додатковій угоді до нього № 96 від 19.08.04 сторони не погодили усіх істотних умов, а тому такий договір згідно ст. 153 ЦК УРСР, є неукладеним. Позивач вважає, що у зв'язку з тим, що договір є неукладеним, провадження у справі підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.07 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Львівський домобудівний комбінат № 2» та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11.05.07.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю ВТК «Кедр» проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, наведених у відзиві.
В судове засідання 11.05.07 скаржник явки повноважного представника не забезпечив, хоча про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений (повідомлення про вручення поштового відправлення № 2276600), причин неявки до відома суду не довів, а відтак, беручи до уваги п.п. 5, 6 ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.07, апеляційна скарга розглядається за його відсутності.
Представники відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечили, рішення господарського суду Львівської області від 19.02.07 у справі № 1/1271-3/263 вважають законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, в задоволенні апеляційної скарги -відмовити.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача у судовому засіданні, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 19.02.07 у справі № 1/1271-3/263 слід залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги -відмовити.
При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду виходила з наступного:
Як встановлено колегією суддів, відповідно до умов договору № 117 на пайову участь у будівництві житла від 22.10.03, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Львівський домобудівний комбінат № 2»та Товариством з обмеженою відповідальністю ВТК «Кедр», Підрядник (Позивач) приймає Замовника (Відповідача) в дольову участь на будівництво однієї однокімнатної квартири № 13 у м. Львові по вул. Плуговій, 5, загальною площею 37, 24 кв. м. Вартість квартири на день підписання договору становить 74 480, 00 грн. згідно розрахунку вартості 1 кв. м. в розмірі 2 000, 00 грн. до загальної площі житла. П.п. 3.2, 3.4 договору передбачають, що результатом виконання умов даного договору є обов'язок Підрядника передати у власність вказану квартиру.
На підставі аналізу матеріалів справи та норм чинного законодавства колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з твердженнями відповідача у справі про те, що предметом спірного договору є не виконання робіт, а внесення долі у здійснення будівництво житла. Результатом інвестування є обов'язок Підрядника передати у власність замовлену квартиру у збудованому ним будинку. Ціною договору є не обсяг і зміст робіт згідно з затвердженою проектно-кошторисною документацією, а 1 кв. м житла у замовленій квартирі. Крім того, за договором не здійснюється жодної передачі чи то земельної ділянки, чи іншого об'єкту, який потребує реконструкції. Відтак, на думку колегії, сторони за договором не мали наміру набувати статусу замовника та підрядника в розумінні ст.ст. 837, 875 ЦК Україниє, ст. 318 ГК України. Крім того, вказаний договір не відповідає положенням укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.05 № 668 “Про затвердження загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві».
Встановлено колегією також, що 19.08.04 сторонами внесено зміни до вказаного договору, про що складено додаткову угоду № 96, яка є невід'ємною частиною договору № 117 від 22.10.03, у відповідності до якої Підрядник (Позивач) приймає Замовника (Відповідача) в пайову участь на будівництво однієї однокімнатної квартири № 16 у м. Львові по вул. Плуговій, 5, загальною площею 38, 40 кв.м. Вартість даної квартири становить 92 160, 00 грн.
Відповідно до п. 2.2. Договору у рахунок оплати за житло Замовник (Відповідач) передає Підряднику (Позивачу) матеріали в асортименті і по цінах, визначених у додатку № 2, який є невід'ємною частиною договору.
Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, зокрема зустрічної позовної заяви № 28/12 від 28.12.06 та пояснень ТзОВ ВТК «Кедр»№ 20/07 від 20.07.06, 19.03.03 між тими самими сторонами було укладено договір № 41 про пайову участь у будівництві житла, предметом якого була пайова участь Відповідача у будівництві Позивачем однієї трикімнатної квартири загальною площею 67, 06 кв. м в будинку по вул. Мідній у м. Львові. Вартість замовленої квартири складала 98 578, 20 грн. Згідно п. 2.2. цього Договору в рахунок оплати за житло Замовник (Відповідач) передає Підряднику (Позивачу) товари в асортименті і по цінах, визначених у додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору.
На виконання умов договору № 41 від 19.03.03 протягом березня - жовтня 2003 року Відповідачем було поставлено Позивачу будівельні матеріали на загальну суму 76 029,92 грн., що підтверджується накладними № 1 від 28.03.03; № 15/04 від 15.04.03; № 5 та № 18/04 від 18.04.03; № 22/04 від 22.04.03; № 2/06 від 02.06.03; № 11/07 від 11.07.03; № 17/07 від 17.07.03; № 1/08 від 01.08.03; № 9/09 від 09.09.03; № 10/10 від 10.10.03.
Таким чином, колегія встановила, що поставки будівельних матеріалів на суму 76 029,92 грн. здійснювались на підставі договору № 41 від 19.03.03 в рахунок сплати пайового внеску відповідача.
Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Згідно Прикінцевих та перехідних положень ЦК України останній застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
У ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6, ст. 203 цього Кодексу.
Колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що в підтвердження того, що за правовою суттю оспорюваний договір відноситься до інвестиційних, а не до договорів підряду, є те, що предметом цього договору є внесення паю в будівництво однокімнатної квартири, тобто простежується пряма відповідність вимогам інвестиційного законодавства. Норма п. 2.2. договору передбачає форму інвестування -передача матеріалів в рахунок оплати за житло, що також відповідає вимогам Закону України «Про інвестиційну діяльність»про право альтернативного вибору інвестора здійснювати інвестування коштами, чи матеріальними ресурсами. Ст. 17 цього ж Закону визначає, що вартість продукції, робіт і послуг у процесі інвестиційної діяльності визначається за вільними цінами і тарифами, отже незазначення цін та асортименту на матеріали не є істотною умовою договору, яка передбачає його визнання недійсним, чи взагалі неукладеним. Відповідає вимогам законодавства і норма договору щодо окремого погодження асортименту і цін на інвестиційні ресурси, які визначаються у додатку до договору. Тобто сторони дійшли згоди, що додаткова умова щодо погодження асортименту та цін на матеріали, що постачатимуться в рахунок оплати вартості житла буде здійснено окремо і додатково. Термін підписання цього додатку не містить окремих умов, а тому визначений терміном дії договору, тобто з моменту підписання договору протягом усього часу його виконання. Таким чином, колегія суддів вважає, що правових підстав для визнання договору неукладеним, чи недійсним через відсутність погодження його істотних умов, немає, оскільки умови оспорюваного договору повністю відповідають вимогам чинного законодавства та звичаям ділового обороту для договорів такого типу.
Посилання скаржника на те, що всупереч п. 2.2. Договору додатку № 2 до нього, яким повинен був визначатися асортимент і ціни поставки будматеріалів, сторонами складено не було, на думку колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду, на увагу не заслуговують. Зокрема, колегія встановила, що зі змісту правовідносин, які існували на той час між нами і позивачем, за наявності фактів поставки та існування невиконаного зобов'язання з боку позивача по іншому договору, є всі підстави стверджувати, що саме договір № 41 від 19.03.03 і є додатком, передбаченим в п. 2.2. спірного договору. Тобто сторони вже погодили та виконали умови щодо погодження асортименту і цін на товари, які поставлялись відповідачем. Отже відсутність письмового документу під назвою «додаток №2»жодним чином не спростовує факту укладення між нами такого додатку у іншій формі, що відповідає вимогам ст.ст. 207, 642 ЦК України.
Крім того, слід звернути увагу на те, що факт укладення між сторонами оспорюваного договору підтверджений також представленим в матеріалах справи листами позивача № 03/163 від 01.03.04, № 01/95 від 26.09.05, № 03/163 від 01.03.04, а також листами відповідача №12/03 від 12.03.04.
Посилання скаржника на помилковість підписання позивачем акту звірки взаємних розрахунків від 01.08.04 також не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються п. 9.23 Статуту позивача.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на підставі встановлених фактичних обставин, судом першої інстанції з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову.
Твердження апелянта про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення повно та об'єктивно оцінив всі обставини справи в їх сукупності, висновки, викладені в рішенні, ґрунтуються на матеріалах справи та нормах чинного законодавства, посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, передбаченою ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 33, 34, ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Львівської області від 19.02.07 у справі № 1/1271-3/263 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Львівський домобудівний комбінат № 2»- без задоволення.
2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
3. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.
Головуючий-суддя Д.Новосад
Суддя О.Михалюк
Суддя Г.Мельник