760/24360/17
1-кс/760/16150/17
16 листопада 2017 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , заявника - ОСОБА_3 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 , яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення,-
ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України (далі -НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за його заявою про кримінальне правопорушення.
Так, за змістом скарги ОСОБА_3 зазначає, що 03.11.2017 ним засобами поштового зв'язку подана відповідна заява до НАБУ про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.364, 366, 375, 396 КК України слідчим суддею Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_5 , яка отримана НАБУ 06.11.2017.
В своїй заяві заявник зазначив, що на підставі ухвали колегії суддів Апеляційного суду м. Києва від 14.09.2017 було визначено підсудність його скарги щодо бездіяльності керівника ГПД НАБУ ОСОБА_4 під час розгляду заяви про вчинення кримінального правопорушення слідчим суддею Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_6 , за Подільським районним судом м. Києва - слідчий суддя ОСОБА_5 .
Заявник посилався на те, що під час розгляду скарги на бездіяльність керівника ГПД НАБУ ОСОБА_4 , слідчий суддя Подільського районного суду м.Києва ОСОБА_5 порушуючи встановлені нормами КПК України строки винесла «неправосудну» ухвалу, яка за своїм змістом містить «докази власного підроблення», а також вийшла за межі своїх повноважень, «спотворивши» інформаційний зміст його заяви.
Заявник зазначає, що слідчим суддею ОСОБА_5 при розгляді його скарги були порушені норми чинного КПК України та в сукупності своїх дій, незаконно розглянула по суті його скаргу.
В судовому засіданні заявник свою скаргу підтримав та просив задовольнити.
Особа, бездіяльність якої оскаржується, в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялася належним чином, будь-яких пояснень чи заперечень станом на день розгляду скарги не подала. Її неявка згідно ч.3 ст.306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши пояснення особи, яка подала скаргу, дослідивши та оцінивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 03.11.2017 звернувся до НАБУ із заявою щодо можливих неправомірних дій з боку судді Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_5 при розгляді його скарги, як слідчим суддею, тобто при здійсненні правосуддя.
В той же час, відомості за його заявою уповноваженими особами НАБУ до ЄРДР внесені не були.
Згідно з ч.1 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор, невідкладно, але не пізніше 24 години після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
До ЄРДР, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (ч.5 ст.214 КПК України)
Таким чином, системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомленні, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Суб'єктивна впевненість у неправомірних діях, незгода із рішенням, дією чи бездіяльністю судді самі по собі, за результатами розгляду звернення, не може бути підставами для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку ст. 214 КПК України.
Незважаючи на те, що подана до НАБУ ОСОБА_3 заява названа ним як «заява про вчинене кримінальне правопорушення», остання за своїм змістом та суттю зводиться до незгоди заявника з ухваленим рішенням суду та процесуальними діями слідчого судді під час слухання справи.
Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими для виконання на всій території України.
Згідно ст.126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України і розкриття змісту цих понять зводиться в тому числі і у виявленні поваги до постановлених судом будь-якої юрисдикції і ланки судової системи рішень за надання реальної можливості їх оскарження у передбаченому відповідним законом порядку.
Судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону, а вплив на них у будь-який спосіб забороняється. Незалежність і недоторканність суддів є невід'ємними складовими їхнього статусу та гарантуються Конституцією та законами України.
Гарантії незалежності і недоторканності суддів як носіїв судової влади та самостійності судів як судових органів визначено Конституцією та законами України. Недопустимо втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, прояв неповаги до суду та встановлено відповідальності за такі діяння.
Недоторканність суддів не є особистим привілеєм, а як один з елементів статусу суддів має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя незалежним, неупередженим і справедливим судом. При чому заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання посади судді (статті 3, 8, 55 Конституції України)
Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.
Заява про вчинення ймовірного злочину професійним суддею в тому кожному разі, коли та чи інша особа не погоджується із рішенням суду, є прямою загрозою незалежності судової влади. Будь-яких інших обґрунтувань своєї заяви заявником слідчому судді не наведено.
Разом з цим, ч.1 ст.106, ст. 107 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» встановлено підстави дисциплінарної відповідальності суддів та визначено порядок звернення до компетентного органу зі скаргою у разі порушення суддею вимог законодавства під час розгляду справи.
Враховуючи те, що заява скаржника про наявність у діях слідчого судді ОСОБА_5 ознак кримінального правопорушення пов"язана зі здійсненням останньою розгляду скарги ОСОБА_3 та відмови у її задоволенні, тобто при здійсненні правосуддя та незгоди з прийнятим рішенням, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_3 .
Керуючись ст. ст. 303, 305, 306, 307, 309, ч. 2 ст. 376 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні скарги ОСОБА_3 , відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1