Справа № 755/6656/15-ц
"18" жовтня 2017 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді САВЛУК Т.В.
при секретарі Бурячек О. В.,
розглянувши заяву у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на виконання рішення Третейського суду,
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на виконання рішення Третейського суду.
Уповноважений представник заявника ПАТ «Укрсоцбанк», в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи заявник повідомлений належним чином, до суду надійшла заява представника Євтодьєва А. О. про розгляд справи у його відсутність, заяву про видачу виконавчого листа просить задовольнити на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач - ОСОБА_1 та його уповноважений представник ОСОБА_3, в судове засідання не з'явились, представник відповідача звернувся до суду з заявою про розгляд справи у його відсутність, просить відмовити у задоволенні заяви з підстав викладених у запереченнях, які долучено до матеріалів справи. (а.с. 99-100)
Неявка учасників судового процесу не перешкоджає розгляду справи по суті, що передбачено ч.1 ст. 389-9 Цивільного процесуального кодексу України, з урахуванням положень ч.1 ст.56 Закону України «Про третейські суди».
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені заявником ПАТ «Укрсоцбанк» підстави для видачі виконавчого листа на виконання рішення Третейського суду, суд приходить до наступного.
Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду.
Третейський суд це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та (або) юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом, зокрема статтею 6 Закону України "Про третейські суди".
Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо визнанням поняття права на суд, встановлений законом, не обов'язково має розумітися як суд класичного виду, інтегрований у стандартну судову систему держави (рішення у справі "Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства" від 28.06.84 р., рішення справі "Літгоу та інші проти Сполученого Королівства" від 08.07.86 р., рішення у справі "Регент проти України" від 03.04.2008 р.).
Отже, третейський суд відповідає поняттю «суду» в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, а тому здійснюючи свою діяльність повинен дотримуватися в т. ч. встановлених такою нормою гарантій.
13 січня 2015 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків (третейський суддя Ярошовець В. М.) ухвалено рішення, яким задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Присуджено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 11633835 грн. 47 коп. заборгованості та витрати пов'язані з вирішенням спору третейським судом в розмірі 25500 грн. 00 коп.
Виходячи з характеру спірних відносин, які виникли між сторонами цивільного процесу, питання видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається компетентним судом за заявою особи, на користь якої ухвалене рішення третейського суду, тому визначальним для розгляду питання про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішень третейських суддів є наявність рішення третейського суду.
Як з'ясовано судом, ОСОБА_1, як учасник третейського розгляду, скористався правом оскаржити рішення третейського суду, що слугувало підставою для зупинення розгляду даної справи з дотриманням вимог п.4 ст.389-9 Цивільного процесуального кодексу України.
26 травня 2015 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересована особа Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 13 січня 2015 року у справі №1738/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 липня 2015 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилено. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 05 червня 2015 року - залишено без змін.
Відповідно до пункту 2 ч.1 ст.389-10 Цивільного процесуального кодексу України, суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 липня 2007 року між Акціонерним - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії №24-12/163, відповідно до умов якого, Кредитор зобов'язується надавати Позичальникові грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Відповідно до п. 1.1.1. Договору, надання Кредиту буде здійснюватись окремими частинами, зі сплатою 13,5 процентів річних за Кредитом та комісій, в межах максимального ліміту заборгованості Позичальника за Кредитом, в сумі 400000,00 доларів США, починаючи з серпня 2007 року та кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом не пізніше 10 липня 2022 року на умовах, визначених цим Договором, з наданням Кредиту Позичальнику на поточні витрати (п. 1.2 Договору).
Пунктом 6.2 Договору зазначено, що у разі, якщо Сторони не дійдуть згоди зі спірних питань шляхом переговорів, Сторони, керуючись ст.. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при українських банків.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» (в редакції Закону України «Про внесення зміни до ст. 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» від 03.02.2011 р.), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Наведене дає підстави для висновку про те, що положення пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», які містять заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної установи), поширюються на правовідносини з питань виконання, зміни, розірвання договору споживчого кредиту.
Системний аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Незалежно від предмета та підстав спору, а також незважаючи на те, хто звернувся з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Такі правові позиції висловлені у постановах Верховного Суду України від 02.09.2015 р. у справі № 6-856цс15, від 04.11.2015 р. у справі № 6-2074цс15, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1716цс15, від 20 січня 2016 року в справі №6-711цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-29цс16, які у відповідності до ч.1 ст.360-7 ЦПК України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. (п.23 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів»)
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать, серед іншого, кредитні спілки.
Фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент. (п.3 ч.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»)
При вирішенні питання щодо підстав для видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, суд враховує, що рішення третейського суду ухвалено після внесення зазначених змін до Закону, а виходячи з характеру спірних відносин та суб'єктивного складу сторін, що були предметом спору у третейському суді та стосуються виконання зобов'язань за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №24-12/163 від 11 липня 2007 року укладеного між Акціонерним - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1, відповідно до умов якого, Кредитор зобов'язується надавати Позичальникові грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, з цільовим призначенням кредиту - «поточні потреби», тобто в даному випадку ОСОБА_1 (Позичальник) є споживачем послуг банку, спір в третейському суді виник щодо стягнення заборгованості за споживчим кредитом, тому дана справа не підвідомча третейському суду відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», що дає підстави відмовити у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 389-10 ЦПК України.
Верховним Судом України також викладена правова позиція при прийнятті Постанови від 03.02.2016р. у справі №2630цс15, де вказано про те, що системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб'єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах. Незалежно від предмета й підстав спору, а також незважаючи на те, хто звернувся з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
При вирішенні питання щодо підстав для видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, суд враховує, що рішення третейського суду, яке пред'явлено до компетентного суду для примусового виконання, ухвалено після внесення зазначених змін до Закону, а виходячи з характеру спірних відносин, що були предметом спору у третейському суді та стосуються стягнення заборгованості за кредитними коштами, які були надані на поточні потреби, за №24-12/163 від 11 липня 2007 року, ці відносини регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», тому дана справа не підвідомча третейському суду відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», що дає підстави відмовити у видачі виконавчого листа на виконання рішення третейського суду на підставі п. 2 ч.1 ст.389-10 Цивільного процесуального кодексу України.
Виходячи з суб'єктивного складу сторін та характеру спірних правовідносин, що були предметом розгляду у Постійно діючому третейському суді при Асоціації українських банків за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, цей спір непідвідомчий третейському суду, що дає підстави відмовити у видачі виконавчого листа на виконання рішення третейського суду на підставі п.2 ч.1 ст.389-10 ЦПК, з урахуванням положень п.2 ч.6 ст.56 Закону України «Про третейські суди».
Враховуючи викладене та керуючись п.14 ст.6, п.2 ч.6 ст.56 ЗУ «Про третейські суди», ст.ст. 209-210, 389-9, 389-10, 389-11 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на виконання рішення Третейського суду.
Роз'яснити учасникам процесу, що після набрання законної сили ухвалою про відмову у видачі виконавчого листа спір між сторонами може бути вирішений судом у загальному порядку.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 15 днів з моменту винесення ухвали про відмову у видачі виконавчого листа.