ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/150/17
провадження № 2/753/2563/17
про залишення зустрічної озовної без руху
та усунення недоліків
"01" листопада 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва
в складі: головуючої-судді: ЛЕОНТЮК Л.К.
за участю секретаря: ЯБЛОНСЬКОЇ І.К.
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства " Дельта Банк " про захист прав споживачів у цивільній справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості
В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості
30 жовтня 2017 року за вх. № 52014 до загальної канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства " Дельта Банк " про захист прав споживачів .
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожен має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За вимогами ч. 2 ст. 31 ЦПК України до початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач пред'явити зустрічний позов.
Відповідно ч. 1 ст .173 ЦПК України розгляд справи по суті розпочинається доповіддю головуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання, після чого з"ясовується, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду. Отже, після того, як головуючий суддя в справі розпочав доповідь про зміст заявлених вимог ( стислий виклад позовної заяви ), позивач не має права звернутися до суду із заявою про зміну предмета чи підстав позову.
Дотримання вимог ст. 119 ЦПК України при пред'явленні позову в суд, а також в подальшому під час подачі заяв про збільшення позовних вимог і т.д, є імперативним правилом в тому числі і для суду на предмет перевірки такої заяви задля недопущення зловживання позивачем своїми правами та необґрунтованого затягування розгляду справи.
Заява про зміну предмета позову не відповідає вимогам ст. ст. 119 - 120 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 122 ЦПК України кожен має право звернутись за судовим захистом порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, однак, у встановленому процесуальним законом порядку, згідно з ч.1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених ст. ст. 119, 120 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення такого позову без руху.
Відповідно до Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року « Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції » - позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати ст. 119 ЦПК України; у зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначаються Законом України « Про судовий збір », про що прямо вказано у статті 1 цього Закону.
Пунктом 7 частини 1 статті 5 Закону України « Про судовий збір » передбачалося, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.
Разом із тим, 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору », відповідно до якого статтю 5 Закону України « Про судовий збір » викладено в новій редакції, якою не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.
Суд, звичайно, бере до уваги, що відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України « Про захист прав споживачів » споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Однак, як уже зазначалося, правові засади звільнення від сплати судового збору в Україні визначаються Законом України « Про судовий збір ». При цьому цей закон не містить відсилань до інших нормативно - правових актів держави.
Крім цього, Закон України «Про судовий збір» прийнятий пізніше від Закону України « Про захист прав споживачів ».
Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 « Про судове рішення у цивільній справі », у разі наявності суперечності між нормами законів ( кодексів ), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше.
Разом з цим у справі № 6 - 1121цс16 від 30 листопада 2016 року Верховний Суд України прийшов до висновку, що при оплаті судового збору спеціальним закон, який регламентує це питання є Закон України « Про судовий збір ». Всі інші закони, які передбачають пільги або нульову ставку із сплати судового збору, в тому числі і ст. 22 Закону України « Про захист прав споживачів » за думкою Верховного Суду України є загальними, тому їх не слід застосовувати.
З огляду на викладене, при зверненні до суду позивач повинен сплатити судовий збір відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір».
Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях « Голдер проти Великої Британії » від 21 лютого 1975 року, « Жоффре де ля Прадельде ля Прадель проти Франції » від 16 грудня 1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Керуючись ст.ст. 119, 121, ЦПК України, суд
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства " Дельта Банк " про захист прав споживачів у цивільній справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - залишити без руху та надати позивачу строк на усунення недоліків тривалістю п"ять днів з дня отримання копії даної ухвали.
Строк для усунення недоліків не може перевищувати п'яти днів з дня отримання даної ухвали.
Роз'яснити заявнику, що у випадку не виконання вимог даної ухвали в строк, заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає
СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК