Справа № 752/9412/17
Провадження №: 2/752/3831/17
Заочне РІШЕННЯ
28.11.2017 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.
за участі секретаря судового засідання Веременко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням,
встановив:
10.05.2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_5 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачами зазначено, що будинок № АДРЕСА_1 належить їм на праві спільної часткової власності. У належному їм на праві приватної власності будинку з 2007 року зареєстрований ОСОБА_5, який був рідним братом колишнього чоловіка ОСОБА_1 та дядьком їх дітей. З моменту реєстрації місця проживання відповідача в належному їм на праві спільної часткової власності житловому приміщенні останній жодного дня в ньому не проживав, спільного господарства вони не вели, особистих його речей чи майна в належному їм житловому будинку не має. Також вказали на те, що на момент реєстрації місця проживання відповідача будь-якої домовленості щодо його проживання не було, однак вони і не перешкоджали йому у вселенні до будинку та проживанні в ньому. На теперішній час реєстрація місця проживання відповідача в належному їм на праві спільної часткової власності житловому будинку створює для них ряд незручностей, оскільки їх постійно турбують кредитори відповідача з тих підстав, що останній не повертає отримані кредити та неможливістю отримання субсидії на оплату комунальних послуг.
Посилаючись на те, що відповідач понад десять років без поважних причин відсутній у житловому будинку, що належить їм на праві спільної часткової власності, ніякої домовленості між ними, як власниками будинку та відповідачем не було, в будинок ОСОБА_5 ніколи не вселявся, а вони не чинили йому в цьому перешкод, просили визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1.
У судовому засіданні позивачі відсутні, подали до суду клопотання про розгляд справи за їх же відсутності, повідомивши суд, що заявлені позовні вимоги до ОСОБА_5 підтримують, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідач у судове засідання не з»явився повторно, про дату та місце судового засідання повідомлявся за зареєстрованим у встановленому законом порядку його місцем проживання, однак судову повістку повернуто до суду відділом зв»язку з зазначенням причин «за закінченням терміну зберігання», що за правилами ч. 5 ст. 74 ЦПК України є підставою для висновку суду про належне повідомлення сторони.
З огляду на викладене, суд ухвалив провести судовий розгляд справи за відсутності сторін, ухвалити заочне рішення на підставі даних матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 15.05.2001 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, яка діяла від свого імені та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_7 (а.с.27-28,28)
У житловому будинку АДРЕСА_1 в м. Києві зареєстровано місце проживання: ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з 2001 року; ОСОБА_5 з 13.09.2007 року; ОСОБА_8 з 03.07.2012 року (а.с.32).
За правилами ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а ст. 317 цього ж Кодексу передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
Звертаючись до суду з позовом, співвласники житлового будинку АДРЕСА_1 стверджували, що відповідач з моменту реєстрації його проживання у належному йому на праві спільної часткової власності житловому будинку не проживає без поважних причин, витрати по утримання житлового приміщення не несе.
Зазначені позивачем обставини, як підстави позову підтверджені: актами про непроживання ОСОБА_5 у будинку АДРЕСА_1 від 05 серпня, 09 вересня та 10 жовтня 2016 року, затвердженими начальником ЖЕД - 103 (а.с.42-44).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім»ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім»ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Зважаючи на те, що відповідач у справі не проживає на житловій площі за місцем реєстрації без поважних причин, а наявність будь-яких інших домовленостей між сторонами у справі щодо можливостей проживання відповідача у належному на праві спільної часткової власності позивачам житловому приміщенні судом не встановлено, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 316, 317, 319, 321, 325, 405 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 213, 224 ЦПК України, суд -
вирішив:
позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, наведеному вище. У цьому разі строк, на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя Плахотнюк К.Г.