01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.05.2007 № 13/793
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Терещенко С.І. - за дорученням,
від відповідача - Сенін В.Ю. - за дорученням,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія (далі - ТДВ "СК) "Провіта"
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.03.2007
у справі № 13/793
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Меблі ЛІВС"
до ТДВ "Страхова компанія "Провіта"
про стягнення 27 225,99 грн.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 02.03.2007 у справі №13/793 позов ТОВ «Меблі ЛІВС» до ТОВ «СК «Провіта» про стягнення 27 225,99 грн. задоволено повністю.
Присуджено стягнути з ТОВ «СК «Провіта» на користь ТОВ «Меблі ЛІВС» суму страхового відшкодування у розмірі 27 225,99 грн., державне мито у розмірі 272,26 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивовано тим, що відповідно до законодавства та умов укладеного між сторонами договору страхування № Ю 001/02-0035 від 01.03.2004 та Закону України «Про страхування» 27.02.2005 з застрахованим об'єктом стався страховий випадок, а тому позовні вимоги щодо виплати страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «СК «Провіта» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м.Києва від 02.03.2007 у справі №13/793 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Господарського суду м.Києва від 02.03.2007 є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апелянта, вважає оскаржуване рішення Господарського суду м.Києва обґрунтованим та просить зашити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.
01.03.2004 між сторонами було укладено договір страхування наземного транспорту (крім залізничного) №Ю001/02-0035 (далі - Договір), згідно умов якого відповідач застрахував майнові інтереси позивача, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами, згідно додатку №1.
Згідно додатку №1 до Договору сторони визначили об'єкти страхування, зокрема транспортний засіб КАМАЗ 53215, державний номер 05555 МЕ, рік випуску 2003, № шасі ХТС 532150322000092 та встановили страхову суму для вищевказаного транспортного засобу у розмірі 136 620 грн.
Відповідно до пункту 8 Договору даний договір набуває чинності з 01.03.2004 дня наступного за днем зарахування страхового платежу на розрахунковий рахунок страховика та діє протягом дванадцяти місяців до 28.02.2005.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що страховим випадком є пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тобто події, що сталася під час руху транспортного засобу і внаслідок якої загинули або поранені люди чи нанесено матеріальний збиток.
27.02.2005 водій автомобіля КАМАЗ 53215, д.н. 05555 МЕ, рухаючись в м. Сміла по вул. Одеській, не справився з керуванням, з'їхав з проїзної частини і навпроти фабрики «ЛІВС» здійснив наїзд на з/б опору, що підтверджується довідкою ВДАІ Смілянського МРВ УМВС.
Відповідно до вищевказаної довідки, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм позивача пункту 12.1 Правил дорожнього руху, крім того, потерпілим визнано громадянина Геращенко А.М.
Таким чином, відповідно до пункту 6.1 Договору вищезазначена дорожньо-транспортна пригода є страховим випадком.
01.03.2005 позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування №20.
Відповідно до висновку експерта-товарознавця №102 від 11.03.2005 вартість завданої шкоди власнику автомобіля КАМАЗ 53215, д.н. 05555 МЕ в результаті його пошкодження при ДТП складає 27 501 грн.
Відповідач листом №0025/1 від 16.01.2006 повідомив позивача про неможливість виплати страхового відшкодування, в зв'язку з відсутністю на це законних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування.
Твердження апелянта про те, що технічний стан застрахованого транспортного засобу не відповідав вимогам правил дорожнього руху, а саме пункту 3.14, так як висота малюнку протектора деяких шин складала менше 1.0 м.м., а на задню вісь було встановлено радіальні та діагональні шини, тобто з різними типами малюнків протектора, що вбачається із фотознімків зроблених 03.04.2005, колегією суддів до уваги не приймається з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законодавством України.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству України.
Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Відповідно до пункту 6.2 Договору виключення із страхових випадків та обмеження страхування визначені пунктами 4,1-4,5 Правил страхування наземного транспорту (окрім залізничного) (далі - Правила), затверджених відповідачем 18.10.2001.
Пунктом 4.2.2 Правил встановлено, що договором страхування може бути передбачено, що страховик звільняється від виплати страхового відшкодування при настанні страхового випадку у разі знаходження транспортного засобу у технічно несправному стані в момент настання страхового випадку, якщо про це було відомо або повинно було бути відомо страхувальнику чи довіреній особі.
Як вбачається з довідки ВДАІ Смілянського МРВ УМВС, застрахований автомобіль під час дорожньо-транспортної пригоди знаходився в технічно справному стані.
Щодо фотознімків, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з вказаних фотознімків, вони були зроблені 03.04.2005, тобто після складання висновку експерта від 11.03.2005, також не засвідчені печаткою експерта, таким чином, в матеріалах справи відсутні підтвердження того, що знімки були зроблені експертом під час автотоварознавчого дослідження автомобіля КАМАЗ-53215, держномер 055-55 МЕ, а тому не можуть бути прийняті колегією суддів як доказ.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Пунктом 5.2 Договору сторони передбачили безумовну франшизу у розмірі 1.0%. Відповідно до пункту 6.5 Правил при встановленні безумовної франшизи відповідальність страховика визначається розміром збитку за відрахуванням франшизи.
Отже, вартість страхового відшкодування становить 27 225,99 грн. (27 501 грн. (вартість завданої шкоди, згідно висновку експерта №102 від 11.03.2005) мінус 1.0% (розмір франшизи).
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва від 02.03.2007 у справі №13/793 підлягає залишенню без змін. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Апеляційну скаргу ТОВ «СК «Провіта» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м.Києва від 02.03.2007 у справі №13/793 - без змін.
Матеріали справи №13/793 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена в місячний термін до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді
11.06.07 (відправлено)