"23" листопада 2017 р. Справа № 922/2335/17
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Тарасова І. В.;
при секретарі судового засідання Марченко В.О.,
за участі представників:
позивача - ОСОБА_1 (дов.№04/1 від 14.04.2015),
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Хлібозавод “Салтівський” (вх.№2984Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 11.09.2017 у справі № 922/2335/17
за позовом Приватної виробничо-торгівельної фірми "Кріоліт-Дніпро", м.Дніпро,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод" Салтівський", м.Харків,
про стягнення 130331,23 грн, -
Приватна виробничо-торгівельна фірма "Кріоліт-Дніпро" звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод "Салтівський" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у загальному розмірі 130331,23 грн, з яких: основний борг складає 130000,00 грн та 3% річних - 331,23 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.09.2017 у справі №922/2335/17 (суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод" Салтівський" на користь Приватної виробничо-торгівельної фірми "Кріоліт-Дніпро" суму основного боргу в розмірі 130000,00 грн, 3% - річних у сумі 331,23 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1954,97 грн.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.09.2017 року у справі №922/2335/17.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення при недоведеності позовних вимог належними доказами. Апелянт зазначає, що у позовній заяві позивач не посилається на існування договірних відносин між сторонами, а договір №24 від 25.01.2016, який зазначений у видаткових накладних, не укладався, а тому, на думку апелянта, відсутня і заборгованість. Крім того, апелянт зазначає, що позивач, крім усних пояснень щодо помилкового зазначення у первинних документах реквізитів іншого договору жодного доказу суду не надав. Щодо стягнення 3% річних то заявник вважає, що позивач здійснив нарахування за договором, який не укладався.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, її розгляд призначено на 26.10.2017 о 14:30 год.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 у зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи №922/2335/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Пуль О.А, судді Крестьянінова О.О., судді Тарасової І.В.
Колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 розгляд справи відкладено на 23.11.2017 на 14:15 год.
17.11.2017 від позивача до суду надійшли письмові пояснення (вх.№11766), в яких позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем 31.12.2015 укладено договір поставки №24, а також протокол розбіжностей до нього. Внаслідок помилки цей протокол обліковується у позивача за №24, однак з невідною датою - 25.01.2016. Внаслідок зазначеної помилки специфікації №1, №2, №3 до договору, а також видаткові накладні на постачання товару та рахунки на оплату виготовлялись позивачем із зазначенням у цих документах договору з датою, що не співпадає з датою укладеного договору №24, а саме: договору №24 від 25.01.2016. Згідно з видатковими накладними №КД-0013451 від 10.10.2016, №КД-0015748 від 16.11.2016, №КД-0016861 від 05.12.2016 позивач поставив відповідачу товар, а відповідач без застережень його прийняв, підписавши видаткові накладні та, надавши позивачу довіреності на отримання зазначеного в накладних товару. Відповідач частково оплатив товар, зазначивши призначення платежу: «оплата за товар згідно з договором поставки №24 від 31.12.2015». Просить суд рішення господарського суду Харківської області залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судове засідання апелянт не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає її незаконною та необґрунтованою, просить суд рішення першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач отримав копію ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 про відкладення розгляду справи 03.11.2017, що убачається з реєстру УДППЗ «Укрпошта», який міститься у матеріалах справи (а.с.139).
Відповідно до пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 №01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги, та оскільки явка у судове засідання згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи явка представників судом обов'язковою визнана не була.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги у межах вимог, передбачених ст.101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «Хлібозавод «Салтівський», у якому, посилаючись на ст. 692, частину 2 ст.530, частину 1 ст.509, ст.525, 599, 612 Цивільного кодексу України та ст.174, 526 Господарського кодексу України зазначає, що у період з 10.10.2016 по 05.12.2016 Приватною виробничо-торгівельною фірмою «Кріоліт-Дніпро» були поставлені ТОВ «Хлібозавод «Салтівський» харчові домішки за видатковими накладними: №КД-0013451 від 10.10.2016, №КД-0015748 від 16.11.2016, №КД-0016861 від 05.12.2016 на суму 130000,00 грн та на підставі ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 331,23 грн.
Відповідно до видаткових накладних №КД-0013451 від 10.10.2016, №КД-0015748 від 16.11.2016, №КД-0016861 від 05.12.2016 Приватна виробничо-торгівельна фірма «Кріоліт-Дніпро» поставила ТОВ «Хлібозавод «Салтівський! продукцію на загальну суму 228744,00 грн, частково оплативши товар на суму 83744,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, в яких відповідач у графі «призначення платежу» вказує: «сплата за товар згідно з договором поставки №24 від 31.12.2015 (а.с.104-а.с.131). Отримання продукції ТОВ «Хлібозавод «Салтівський» підтверджується підписом уповноваженої особи і печаткою товариства на вказаних накладних.
Як убачається з матеріалів справи, зазначені видаткові накладні містять посилання на договір №24 від 25.01.2016, однак, як правильно з'ясував господарський суд Харківської області, між позивачем та відповідачем 31.12.2015 укладено договір поставки №24, а також протокол розбіжностей до нього. Внаслідок помилки специфікації №1, №2, №3 до договору від 31.12.2015, а також видаткові накладні на постачання товару та рахунки на оплату виготовлялись позивачем із зазначенням у цих документах договору з датою - 25.01.2016, що не співпадає з датою укладеного договору №24 від 31.12.2015.
Факт укладення між Приватною виробничо-торгівельною фірмою "Кріоліт-Дніпро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод" Салтівський" договору поставки №24 від 31.12.2015 відповідачем не спростовано, а тому твердження апелянта про те, що між сторонами договір не укладався, а відтак і відсутня заборгованість, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Отже, між сторонами склалися правовідносини за договором поставки.
31.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод "Салтівський" та Приватною виробничо-торгівельною фірмою "Кріоліт-Дніпро" укладений договір поставки №24 від 31.12.2015, у відповідності до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити харчові домішки (кунжут, арахіс виробництво Індія, какао порошок та інші), надалі - "товар", у кількості, асортименті та по цінам, вказаними в узгоджених сторонами специфікаціях та накладних, які є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 2.3. договору встановлено, що асортимент, ціна та інші характеристики товарів, що постачаються, остаточно визначаються у товарних (товарно-транспортних) накладних, які мають відповідати замовленню.
Пунктом 3.4. сторони передбачили, що у разі виявлення протягом п'яти днів з дати отримання товару його невідповідності якості, кількості, комплектності, маркування товару, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, даному договору або даним, зазначеним у маркуванні та супровідних документах, що засвідчують кількість і якість товарів, покупець негайно викликає представника постачальника, шляхом направлення повідомлення по факсу, листом, телефонограмою, телеграмою чи по e-mail.
Постачальник зобов'язаний направити свого уповноваженого представника до покупця для складання акту про виявлення недоліків протягом двох робочих днів з моменту письмового повідомлення постачальника. У випадку неявки представника постачальника у зазначений термін, покупець має право скласти акт з залученням представника ТПП України, або представника будь-якої третьої сторони, який буде мати юридичну силу у суді.
У випадку повернення покупцем товару неналежної якості, постачальник зобов'язаний забрати товар, або провести його заміну протягом 7 днів з моменту одержання повідомлення від покупця (пункт 3.5 договору).
З урахуванням змін, викладених сторонами у протоколі розбіжностей до договору поставки №24 від 31.12.2015, пунктом 4.3. договору встановлено, що розрахунок за товар, поставлений цим договором, здійснюється у безготівковій формі в українській валюті-гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, через установу банку згідно із правилами передбаченими чинним законодавством України для безготівкових розрахунків, протягом 14 банківських днів з моменту поставки товару. Датою поставки вважається дата, вказана у накладній, яка підтверджує отримання товару покупцем.
Відповідно до специфікації №1 від 25.01.2016 позивач зобов'язувався поставити відповідачу арахіс 350 кг. на суму 17661 грн, ядро соняшника 4000 кг на суму 90960 грн. Загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає 108621 грн (а.с.58).
Відповідно до специфікації №2 від 25.01.2016 позивач зобов'язувався поставити відповідачу арахіс 350 кг. на суму 18186 грн, кунжут 650 кг на суму 34437 грн. Загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає 52623 грн (а.с.58).
Згідно зі специфікацією №3 від 25.01.2016 позивач зобов'язувався поставити відповідачу ядро соняшника 3000 кг на суму 67500 грн (а.с.59).
Позивач зазначає, що специфікації до договору №24 від 31.12.2015 у результаті помилки виготовлялись із зазначенням дати, що не співпадає з датою укладеного договору.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №КД-0013451 від 10.10.2016 на суму 108621,00 грн, №КД-0015748 від 16.11.2016 на суму 52623,00 грн, №КД-0016861 від 05.12.2016 на суму 67500,00 грн, всього, на загальну суму 228744,00 грн, які містять підпис представника відповідача про одержання товару, рахунками - фактурою №КД-0006031 від 07.10.2016, №КД-0007386 від 15.11.2016, №КД-0007942 від 30.11.2016, а також довіреностями відповідача на отримання товару №М-00000001378 від 07.10.2016, №00000001586 від 17.11.2016, №М-00000001706 від 05.12.2016 (а.с.11-а.с.19).
Відповідач оплату товару здійснив не у повному обсязі, частково сплативши 98744,00 грн за видатковою накладною №КД-0013451 від 10.10.2016, що підтверджується платіжними дорученнями.
Колегія суддів зазначає, зважаючи на те, що у специфікаціях до договору №24 від 31.12.2015 та видаткових накладних міститься посилання га договір поставки №24 від 25.01.2016, тобто вказана у накладних та специфікаціях дата договору не збігається із датою укладеного між сторонами договору поставки №24 від 31.12.2015 дані обставини не звільняють відповідача від обов'язку здійснити повну оплату за поставлений товар та у визначені договором строки. Умови договору поставки №24 від 31.12.2015 повністю відповідають характеру замовлення та асортименту товару отриманого відповідачем за видатковими накладними відповідачем.
Згідно з частиною 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 ст.11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України).
У силу частини 2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з частинами 1 та 2 ст.692 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.
При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і, яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.
Як встановлено частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
З огляду на зазначені обставини справи та норми чинного законодавства, а також враховуючи, що відповідач не спростував факту укладення договору поставки №24, доказів оплати отриманого від позивача товару у повному обсязі як у суді першої, так і апеляційної інстанції не надав, господарський суд Харківської області дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 130000,00 грн.
Щодо заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 331,23 грн колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 4.3 договору розрахунок за товар, поставлений цим договором, здійснюється у безготівковій формі в українській валюті-гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, через установу банку згідно із правилами передбаченими чинним законодавством України для безготівкових розрахунків, протягом 14 банківських днів з моменту поставки товару. Датою поставки вважається дата, вказана у накладній, яка підтверджує отримання товару покупцем.
Перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних у розмірі 331,23 грн, колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення позову в цій частині.
Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не убачає. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не були допущені порушення норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. 99, 101, пунктом 1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Хлібозавод “Салтівський” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 11.09.2017 у справі №922/2335/17 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 28.11.2017.
Головуючий суддя О.А.Пуль
Суддя О.О.Крестьянінов
Суддя І.В.Тарасова