23 листопада 2017 рокуЛьвів№876/10073/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,
при секретарі судового засідання: Дутка І.С.
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року у справі №813/6213/15 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді,-
ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу № 2848 від 15.10.2015р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Сихівського РВ ЛМУ УМВС» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого Гагаловича Р.М. у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, наказу № 798 о/с від 06.11.2015р. «По особовому складу» щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за ст. 64 п. «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та поновлення на посаді.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 2848 від 15.10.2015р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Сихівського РВ ЛМУ УМВС» в частині накладення дисциплінарного стягнення на слідчого Гагалловича Р.М. у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №798 о/с від 06.11.2015р. «По особовому складу» в частині звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за ст. 64 п. «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Поновлено ОСОБА_2 на посаді слідчого Сихівського РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області з 07.11.2015р. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді звернуто до негайного виконання.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Доводи апелянта зводяться до того, що підставою для прийняття спірного наказу є висновок службового розслідування від 28.09.2015р. за фактом неналежного реагування працівниками Сихівського РВ ЛМУ ГУ МВС на повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення, яким встановлено зловживання позивачем своїм службовим становищем з метою отримання матеріальної вигоди, а також порушення правил етичної поведінки працівника органу внутрішніх справ, тому оскаржувані накази є законними та скасуванню не підлягають. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016р. постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 15.09.2017 р. касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При цьому касаційним судом зазначено, що враховуючи вищевикладені норми законодавства та встановлені обставини справи, зокрема, щодо дотримання відповідачем встановленої процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності (проведення службового розслідування, вжиття дій для відібрання пояснень тощо), колегія суддів Вищого адміністративного суду України по суті погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ. Разом з тим, апеляційним судом залишено поза увагою приписи ч.2 ст.18 Дисциплінарного статуту, згідно з якою такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби, а отже не досліджено в їх контексті обставин справи й не перевірено (не спростовано) посилань суду першої інстанції на те, що на час видання відповідачем наказу №798 о/с від 06.11.2015р. «По особовому складу» позивач був відсутній на службі в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Відповідач Головне управління Національної поліції у Львівській області в судове засідання участь уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Позивач, ОСОБА_2, проходив службу в органах внутрішніх справ з вересня 2010 року і на час притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ перебував на посаді слідчого СВ Сихівського районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області.
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 2848 від 15.10.2015р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС» (п.1) за порушення вимог п.п. 2.4., 3.11.2. Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 19.11.2012 № 1050, отримавши повідомлення про крадіжку мобільного телефону, нереєстрацію його в журналі Єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС України, невнесення вищевказаних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, усупереч вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 40, 56, 214 КПК України, порушення вимог розділу 4, п. 2.3 правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012р. №155 та ст.ст. 38, 42 ЗУ «Про запобігання корупції», нехтування процесуальними та моральними нормами, порушення ст. 22 ЗУ «Про запобігання корупції», будучи суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, використання службових повноважень та пов'язані із цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе, а саме заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України слідчого СВ Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області лейтенанта міліції ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що при проведенні службового розслідування письмові пояснення у позивача не відбирались, а на дату звільнення - дату видання наказу по особовому складу позивач перебував на лікарняному; разом з тим, відповідачем при застосуванні до позивача такого крайнього заходу дисциплінарного впливу як звільнення з органів внутрішніх справ всупереч приписів ч.10 ст.14 Дисциплінарного статуту не враховано тяжкості проступку, обставин, за яких його скоєно, заподіяної шкоди, попередньої поведінки позивача, відсутності діючих дисциплінарних стягнень та зауважень по службі, його ставлення до виконання службових обов'язків, рівня кваліфікації тощо.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.
Підставою для оскарженого наказу є висновок службового розслідування від 28.09.2015р., що було проведене на підставі отриманого 11.09.2015р. рапорту першого заступника начальника - начальника СВ Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області капітана міліції Ткачика А.Б. про вчинення можливих неправомірних дій слідчим СВ Сихівського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_2 та відповідно до наказу ГУ МВСУ у Львівській області № 2532 від 14.09.2015р. «Про призначення службового розслідування».
Згідно із вказаним висновком службового розслідування від 28.09.2015р., встановлено, що 11.09.2015р. надійшов рапорт першого заступника начальника - начальника СВ Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області капітана міліції Ткачика А.Б. про вчинення можливих неправомірних дій слідчим СВ Сихівського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області лейтенантом міліції ОСОБА_2, які виявились у тому що в липні 2015року (точна дата невідома) до слідчого Гагаловича Р.М. звернулась його знайома яка попросила останнього відшукати її мобільний телефон марки «Айфон 5». В подальшому слідчий невідомо за яких обставин відшукав даний телефон та не повернувши його власниці продав невідомій особі за що отримав грошові кошти. Крім того, стало відомо, що за фактом крадіжки чи втрати вказаного мобільного телефону внесено відомості до єдиного обліку Галицьким РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області. Так, зокрема у Галицькому РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області зареєстровано заяву громадянки ОСОБА_5 від 02.09.2015р. з приводу втрати мобільного телефону марки «Айфон 5» ІМЕІ НОМЕР_1 в центральній частині міста 16.07.2015р. У даній заяві ОСОБА_5 зазначила, що з приводу даної події раніше до правоохоронних органів не зверталась.
В ході проведення службового розслідування ОСОБА_5 пояснила, що з приводу втрати мобільного телефону у приватному режимі зверталась до свого знайомого ОСОБА_2 щодо можливого його розшуку. Оскільки інформації отримано не було, вона написала заяву про втрату телефону до Галицького РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області. В подальшому телефон їй було повернуто працівниками райвідділу, про що надано розписку від 10.09.2015р.
В подальшому службовим розслідуванням встановлено, що позивач звертався до співробітників карного розшуку Сихівського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області з проханням допомогти у розшуку мобільного телефону «Айфон 5» ІМЕІ НОМЕР_1. Після розшуку телефону, який здійснили оперуповноважені СКР Сихівського РВ ЛМУ УМВСУ лейтенанти міліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7, позивач продав його своєму візуальному знайомому. Після отримання заяви ОСОБА_8 про втрату телефону від 02.09.2015р., останній телефон було повернуто працівниками Галицького РВ ЛМУ до яких поступила офіційна заява.
У зв'язку із наведеним, при проведені службового розслідування комісія дійшла висновку що ОСОБА_2 порушено вимоги п.п. 2.4., 3.11.2. Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 19.11.2012 №1050, оскільки отримавши повідомлення про крадіжку мобільного телефону, не зареєстрував його в журналі Єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС України, не вніс вищевказаних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, усупереч вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 40, 56, 214 КПК України, а також порушив вимог розділу 4, п. 2.3 правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012р. №155 та ст.ст. 38, 42 ЗУ «Про запобігання корупції», знехтував процесуальними та моральними нормами, порушив ст. 22 ЗУ «Про запобігання корупції», будучи суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, використав службові повноваження та пов'язані із цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе, а саме заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України.
Згідно листа Прокуратури Львівської області від 09.11.2015р. за матеріалами проведеного УВБ у Львівській області ДВБ МВС України службового розслідування щодо вчинення неправомірних дій стосовно ОСОБА_5 (висновок від 28.09.2015р.) до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень не вносилось, досудове розслідування не здійснювалось.
За результатами проведеного службового розслідування видано оскаржуваний в частині наказ ГУМВСУ у Львівській області № 2848 від 15.10.2015р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС» згідно якого до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
04.11.2015р. на адресу позивача скеровано лист з повідомленням прибути на засідання атестаційної комісії, що відбудеться 06.11.2015р. Також про засідання атестаційної комісії позивач був повідомлений у телефонному режимі, на що позивач відповів що не зможе бути присутнім оскільки перебуває на лікарняному, про що складено акт від 05.11.2015р.
На засіданні атестаційної комісії, що відбулось 06.11.2015р. прийнято рішення, що лейтенант міліції ОСОБА_2 слідчий Сихівського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області не відповідає займаній посаді та рекомендовано звільнити з органів внутрішніх справ.
Проте, всупереч п. 4.7 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22 березня 2005 року №181 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 травня 2005 р. за № 559/10839, відповідно до якого засідання атестаційної комісії за відсутності працівника який атестовується може проводитись лише за відсутності такого без поважних причин, таке проведено у відсутності позивача, хоча актом від 05.11.2015р. зафіксовано неможливість прибуття останнього з поважних причин - перебування на листку непрацездатності.
Даного факту у протоколі атестаційної комісії не зафіксовано, що свідчить про порушення порядку проведення атестації та прийняття відповідно рішення про те, що позивач не відповідає займаній посаді.
Також на засіданні атестаційної комісії питання причин відсутності позивача не обговорювалось. При цьому до матеріалів справи долучено копії листків тимчасової непрацездатності позивача з 11.09.2015р. по 06.11.2015р.
21.10.2015р. громадянкою ОСОБА_5 скеровано заяву на ім'я начальника УВБ ГУМВС у Львівській області про те, що вона товаришувала з позивачем, а тому звернулась до нього, щоб він допоміг віднайти загублений телефон. Якщо він його віднайде, то може розпоряджатись ним на власний розсуд, оскільки великої цінності для неї не мав. Однак через місяць часу вони з ОСОБА_2 посварились та не підтримували зв'язку, через що вона не знала що він знайшов телефон, а тому звернулась із заявою до Галицького РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області щодо розшуку телефону. Телефон знайшли та повернули їй, претензій до ОСОБА_2 у неї немає, непорозуміння що виникло між ними вичерпано.
Крім того, в ході проведення службового розслідування пояснення в особи, що притягалась до дисциплінарної відповідальності не відбирались, складено акти про повідомлення в телефонному режимі прибути для надання пояснень, а також складено довідку про те, що ОСОБА_2 перебуває на лікарняному.
Незважаючи на наведене відповідачем 06.11.2015р. прийнято наказ №798 о/с «По особовому складу» згідно якого позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України за п.64 «є» (за порушення дисципліни), підстава - наказ ГУ МВСУ у Львівській області № 2848 від 15.10.2015р.
Згідно положень ст.14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування; порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України; перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення, небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ; при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо; звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Аналогічні положення щодо обов'язковості відібрання у особи, відносно якої проводиться службове розслідування, письмових пояснень та порядку накладення дисциплінарних стягнень містяться й в Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013р. №230 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 02.04.2013р. за №541/23073 (далі - Інструкція).
Разом з тим, відповідно до п.п.1.2 та 1.2 розділу IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012р. №155, поведінка працівника органів внутрішніх справ завжди і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам стража правопорядку; ніщо не повинно паплюжити ділову репутацію та авторитет працівника; норми професійної етики вимагають від працівника, зокрема: поводитися з почуттям власної гідності, доброзичливо і відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи у громадян повагу до органів внутрішніх справ і готовність співпрацювати з ними; постійно контролювати свою поведінку, почуття і емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на службові рішення, уміти передбачати наслідки своїх вчинків і дій; поводитись з усіма категоріями громадян однаково коректно незалежно від їх службового чи соціального становища.
Апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що такий дисциплінарний проступок, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем особою, яка в силу такого свого становища сама зобов'язана захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи власність громадян, поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян, дотримуватись норм професійної та службової етики, забезпечувати законність та порядок, є неприпустимим і потребує суворого реагування.
Проте, судом встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, а саме копіями довідок про тимчасову непрацездатність (т. 1 а.с. 16,17 ) - на дату прийняття оскаржуваних наказів та звільнення, а саме прийняття наказу по особовому складу, позивач перебував на листку непрацездатності.
Відповідно до ст.18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.
Враховуючи те, що оскаржувані накази про звільнення позивача з посади видано у період його непрацездатності, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідачем порушено процедуру звільнення, оскільки останній мав дочекатися закінчення перебування позивача на лікарняному та виходу його на роботу, а потім вирішувати питання про його звільнення.
Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.
За нормами частини 1 статті 235 КЗпП України у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку, в тому числі порушення установленого законом порядку звільнення, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі, оскільки закон у таких випадках не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, у тому числі шляхом зміни дати звільнення працівника.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 21 травня 2014 року (справа №6-33цс14) та Вищий адміністративний суд у постанові від 23.03.2017р. (справа К/800/2892/16).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач підлягає поновленню на раніше займаній посаді.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та вищенаведених норм діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність наказу ГУ МВС України у Львівській області від 15.10.2015 року №2848 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області» в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ і наказу №798 о/с від 06.11.2015р. про звільнення позивача за п.64 «є» Положення про проходження служби працівниками органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України, яким здійснено виконання наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, оскільки такі прийнято з порушенням вимог Дисциплінарного статуту, з урахуванням того,що на момент їх прийняття позивач перебував на лікарняному, та як наслідок ОСОБА_2 підлягає поновленню на посаді.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року у справі №813/6213/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді Н. В. Бруновська
В. С. Затолочний
Повний текст ухвали складено 27.11.2017р.