22.11.2017 Справа № 820/3525/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бершова Г.Є.
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.
за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2017 по справі № 820/3525/17
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить суд скасувати рішення Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про визнання переказу коштів (транзакції), здійсненого ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" 19.05.2016 в сумі 100000 грн. з призначенням платежу "Повернення коштів" згідно з договором № 980-006-000237993 від 12 травня 2016 року на рахунок № НОМЕР_1, що належить позивачу ОСОБА_1 нікчемним; зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича внести зміни та доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1, а саме 100000 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2017 по справі № 820/3525/17 відмовлено у відкритті провадження та роз'яснено позивачу право звернення в порядку господарського судочинства.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачка вказала, що необхідною умовою застосування до спірних правовідносин в частині задоволення кредиторських вимог в силу Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство, що відсутнє в даному випадку.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення Правління Національного банку України від 23.05.2016 року №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 23.05.2016 року прийнято рішення № 812 про запровадження з 23.05.2016 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський".
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12 липня 2016 року № 1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно.
З позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, щодо нього розпочато процедуру виведення з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський".
Таким чином, спірні правовідносини виникли між сторонами у зв'язку з невиконанням банком своїх обов'язків за договором.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що позов ОСОБА_1 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідач у спірних правовідносинах, не є суб'єктом владних повноважень, який виконує владну управлінську функцію, а є законним представником неплатоспроможного банку, який виконує функції органів управління банку. Спір виник на стадії ліквідації (банкрутства) банку та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Також суд першої інстанції послався на постанови Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року (справа № 21-4846а15) та від 15 червня 2016 року (у справі № 826/20410/14).
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та дійшла висновку про наявність підстав для відступлення від зазначеної правової позиції Верховного суду України з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування.
Відповідно до частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.
Тобто, нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються у порядку, визначеному нормами ГПК України.
Згідно з частиною третьою статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
Колегія суддів звертає увагу, що в даній справі розглядаються спірні правовідносини у рамках норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальним, нормами якого регулюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України.
Системний аналіз викладених норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" дає суду підстави вважати, що в даному випадку ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку, в силу відмінного правового регулювання відрізняється від процедури, передбаченої нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Зокрема, відповідно до статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.
Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин у частині задоволення кредиторських вимог у рамках норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство у господарському суді.
В даному випадку, ліквідація банку здійснюється відповідно до постанови Правління Національного банку України на підставі Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими не передбачено порушення справи про банкрутство у господарському суді, а тому, в цьому випадку норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до спірних правовідносин не застосовуються.
Крім того, за змістом статей 17, 34, 36, 54 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Дія Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на банки не поширюється.
Рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
З огляду на викладене, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, тому спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають вирішенню за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Таким чином, враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також з метою дотримання вимог статті 17 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 15 червня 2016 року у справі №21-286а16 і від 16 лютого 2016 року по справі № 21-4846а15 та вирішення цієї справи саме в порядку адміністративного судочинства.
Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції неправомірно відмовив у відкритті провадження по вказаній справі, чим порушив при винесенні рішення норми матеріального та процесуального права, тому оскаржувана ухвала від 19.08.2017 підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України, а справа - поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, п. 4 ч.1 ст. 204, ст. ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2017 по справі № 820/3525/17 скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в силу ч. 2 ст. 211 Кодексу адміністративного суду України, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Головуючий суддя Бершов Г.Є.
Судді Ральченко І.М. Катунов В.В.
Повний текст ухвали виготовлений 27.11.2017.